Ufdjrw

острів і Первісне суспільство (*невідомо*)
Нова Гвінея
	; ; Мапа острова Нова Гвінея;
	; Карта; ;
	; Розташування Нової Гвінеї;
Географія
	; 5° пд. ш. 140° сх. д. / 5° пд. ш. 140° сх. д. / -5; 140Координати: 5° пд. ш. 140° сх. д. / 5° пд. ш. 140° сх. д. / -5; 140;
Місцезнаходження	; Західна частина Тихого океану;
Акваторія	; Арафурське море;
Площа	; 786 000 км²
Довжина	; 2398 км;
Ширина	; 400 км;
Найвища точка	; Пунчак-Джая — 4884 м ;
Країна
	; Індонезія; Папуа Нова Гвінея;
Населення	; 9 760 420 осіб; 12,42 осіб/км² (2010)
	; ; ; ; ; Нова Гвінея; ; ; Нова Гвінея (Індонезія); ;
	; ;
	; Нова Гвінея на Вікісховищі;

|Веб-сайт

Політичний розподіл острова:
Бежевий колір — належить Папуа Новій Гвінеї
Зеленим — позначені провінції Індонезії

Мешканці Папуа Нової Гвінеї

Нова́ Гвіне́я — другий за величиною острів Землі (після Ґренландії) площею 786 тисяч км². Довжина острова становить 2 398 км, ширина — 400 км.

Зміст

1 Географія

2 Рослинний і тваринний світ

3 Едемський сад

4 Історія
- 4.1 Рання історія
- 4.2 Відкриття європейцями
- 4.3 Епоха колоніалізму
- 4.4 Друга Світова війна
- 4.5 Незалежність

5 Зв'язки з Україною

6 Див. також

7 Примітки

8 Посилання

9 Джерела

Географія |

Розташований в західній частині Тихого океану острів Нова Гвінея знаходиться на півночі від Австралії (відокремлений від неї протокою Торреса) і є її сполучною ланкою з Азією. Має материкове походження. Захід острова належить Індонезії, тоді як східна частина острова належить до Океанії і на ній з 1975 розташовується незалежна держава Папуа Нова Гвінея.

У західній частині підноситься гірський масив Маоке, найвищий пік якого Пунчак-Джая досягає 4884 м над рівнем моря. На сході знаходяться гори Бісмарка, чия найвища точка — гора Вільгельм — має висоту 4509 м. У західній частині острова вглиб суші глибоко вдаються затоки Берау і Чендравасіх, утворюючи півострова Чендравасіх і Бомберай, південно-східне узбережжя острова омиває затока Папуа. Найбільшими і найдовшими річками острова є річкі Сепік (1126 км), Флай (1120 км), Пулау (674 км), Мамберамо (670 км) і Раму (640 км). Найбільші міста — Порт-Морсбі (Папуа Нова Гвінея) і Джаяпура (Індонезія).

Рослинний і тваринний світ |

Нова Гвінея — тропічний острів, і тому має вельми велику різноманітність видів. На ній мешкають 11 тисяч видів рослин, 600 унікальних видів птахів, понад 400 видів земноводних, 455 видів метеликів і близько ста відомих видів ссавців.

Едемський сад |

У 2005 році група американських дослідників виявила в тропічних лісах гірського району Нової Гвінеї місце, назване нею потім Едемським садом. Цей район, площею близько 300 тисяч гектарів, розташований на схилах гір Фоджа в західній частині Нової Гвінеї та ізольований від дії навколишнього світу. Учені виявили в Едемському саду більше 20 невідомих раніше видів жаб, чотири нових види метеликів, п'ять невідомих науці видів пальм і безліч дивовижних рослин. Виявлено декілька видів рідкісних сумчастих — деревних кенгуру, а також «райський птах» Берлепша, що раніше вважався вимерлим видом.

Всі тварини — мешканці нагір'я — не бояться людини, зокрема, рідкісна довгодзьоба проєхидна.

Історія |

Рання історія |

У давнину Нова Гвінея була сполучена з Австралією. Розділення відбулося в результаті підвищення всесвітнього рівня океану відносно недавно. Цим пояснюється наявність на Новій Гвінеї численних видів сумчастих, що живуть в Австралії. Заселення людиною відбулося 40 тисяч років тому з Азії. Надалі від переселенців утворилося більше тисячі папуасько-меланезійських племен. Відсутність великих, придатних до одомашнення, тварин на острові заважала розвитку рільництва і робила неможливим скотарство. Це сприяло збереженню первісно-общинного ладу на великих територіях Нової Гвінеї аж до сьогодення. Різноманітність мов і безліч племен була зумовлена ізольованістю людей одне від одного через почленований рельєф і брак технічних засобів, що сприяли б спілкуванню і культурному обміну.

Відкриття європейцями |

Першими відкривачами Нової Гвінеї були іспанські і португальські мореплавці на початку XVI століття. У 1526 зійшов на сушу на північно-західному березі острова дон Жоржі де Менезеш. Згідно з легендою, він дав острову назву Папу́а (papuwah), що в індонезійській мові означає «кучерявий».
Це ім'я описувало кучеряве волосся меланезійських аборигенів. У 1545 біля острова пропливав іспанець Іньїго Ортіс де Ретес і назвав його Нова Гвінея, оскільки узбережжя нагадувало йому береги Африканської Гвінеї, які він бачив раніше. Пізніше іспанські купці почали вивозити золото, срібло, кокоси, каучук і дорогоцінні породи дерев.

Епоха колоніалізму |

У 1828, перша європейська держава Нідерланди зайняли західний півострів Вогелькоп. У 1884 решту острова розділили на частини між собою Нідерланди, Велика Британія і Німеччина. Нідерландам відійшла західна половина Нової Гвінеї, британці отримали південний схід, німці — північний схід, який вони назвали Землею кайзера Вільгельма. Британська частина була віддана Австралії у 1906, а німецька після Першої світової війни стала австралійським мандатом Ліги Націй.

Друга Світова війна |

Під час Другої світової війни острів був окупований Японією. Потерпаючи від жахливого ставлення японської армії, папуаси допомагали силам союзників як могли, транспортуючи спорядження і поранених через острів. Після війни за незалежність у 1949 Індонезія заявила претензії на західну частину Нової Гвінеї, яка проте залишилася під адміністрацією Нідерландів.

Незалежність |

Людина племені Дану

З 1957 Нідерланди і Австралія почали будувати плани незалежності об'єднаної Нової Гвінеї в 1970-х. У 1961 в західній частині були проведені вибори і створений парламент. Не бажаючи такого політичного розвитку, Індонезія у відповідь на це ввела свої війська і оголосила про приєднання західної половини острова до Індонезії. Після цього почалися масові депортації папуаського населення, на місце якого прийшли поселенці з острова Яви. Вважається, що в результаті «етнічного чищення» західної Нової Гвінеї дотепер^[коли?] загинуло близько 300 тисяч папуасів. У 1975 східній частині Нової Гвінеї Австралія дала незалежність, так утворилася держава Папуа Нова Гвінея.

Зв'язки з Україною |

Український письменник в Австралії Дмитро Нитченко (нар. у м. Зіньків) написав книжку «Слідами Миклухи-Маклая». Це науково-художня розвідка про видатного українського мандрівника. Письменник сам проходить маршрутом Миклухи-Маклая, розкриваючи перед україномовним читачем нову, модерну культуру національностей Нової Гвінеї. (Журнал «Український засів», м. Харків, № 7, 1997, С. 91).

В 2016 році у видавництві «Ярославів Вал» про славетного вченого і дослідника вийшов грунтовний роман Івана Корсака «Запізніле кохання Миклухо-Маклая».

Див. також |

Гори Нової Гвінеї

Центральний хребет

Примітки |

↑ Population growth ‘good for Papua’ (англ.)

↑ Папуа Нова Гвінея у довіднику ЦРУ по країнах світу (англійською). Процитовано 04-11-2010.

Посилання |

Що являє собою — Нова Гвінея?

Джерела |

«Зарубежная Азия. Юго-Восточная Азия» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1979, стр. 187—256, ст. «Индонезия» (рос.)

«Австралия и Океания. Антарктида» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1981, стр. 138—152, ст. «Папуа Новая Гвинея» (рос.)

Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 97 (рос.)

Це незавершена стаття з географії Індонезії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з географії Папуа Нової Гвінеї.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

[1] Population growth ‘good for Papua’ (англ.)

[cia-2] Папуа Нова Гвінея у довіднику ЦРУ по країнах світу (англійською). Процитовано 04-11-2010.

搜尋此網誌