Ufdjrw

місто Турів біл. біл. Тураў
Герб Прапор
Основні дані
52°04′09″ пн. ш. 27°44′10″ сх. д. / 52.06917° пн. ш. 27.73611° сх. д. / 52.06917; 27.73611Координати: 52°04′09″ пн. ш. 27°44′10″ сх. д. / 52.06917° пн. ш. 27.73611° сх. д. / 52.06917; 27.73611
Країна	Білорусь
Область	Гомельська область
Перша згадка	980
Статус	з 2004 року
Населення	2 846 (2011)
Площа	5,46029 км²[1] км²
Транслітерація назви	Turaŭ
Поштовий індекс	247980
Телефонний код	+375-2353
Висота	125 м[2] м.н.р.м.
Місцева влада
Веб-сторінка	Тураў
Турів
Турів Турів (Гомельська область)
Турів на Вікісховищі

В індексі Географічного словника Королівства Польського та інших слов'янських країн є | розділ під назвою Turów

Ту́рів (Туров, біл. Ту́раў) — місто східного Полісся, пристань на правому березі Прип'яті, у Житковицькому районі Гомельської області Білорусі.

Історія |

Наполеон Орда — Турів 1856

Турів — старий княжий город на землі дреговичів. Уперше згадується в літописі «Повісті минулих літ» під 980 роком. Походження назви пов'язують з ім'ям князя Дреговицької землі Тура, якого вважають засновником міста.

За київського князя Володимира Турівське князівство увійшло до складу Київської держави. У 988 році першим історично відомим князем який посів у місті був Святополк, син Володимира, під владою якого знаходилася Київська Русь. У 1005 році за правління Святополка у Турові утворюється Турівська єпархія.

За правління другого сина Володимира Ярослава у Турові посів його син Ізяслав.

З кінця 10 століття центр удільного Турівського князівства та єпархії (у XII ст. тут був єпископом Кирило Турівський).

Узимку 1241 року місто було зруйноване Батиєвою навалою.

З 1320-тих років Турів належав до Великого Литовського Князівства (з середини XV ст. — до середини XVI століття Туровом володіли князі Острозькі), недовгий час входив до складу держави гетьмана Богдана Хмельницького.

З 1793 року містечко Мозирського повіту Мінської губернії Російської Імперії.

4 травня 1796 року у Варшаві дідичка «Турівського ключа» (складався з дільниці міста Турова, сіл Бураже, Рилаже, Ричів, Воросниця, Тереблиці, Короличі, Кароліш, Бакче, Гвинне, Дроздин) Йоанна Потоцька — донька Йоахіма Кароля Потоцького — підписала заповіт, яким заповідала його своїй доньці Маріанні Шимановській^[3].

1918–1920 — у складі Української Держави.

3 серпня 2004 року Рада Міністрів Республіки Білорусь надала Турову статус міста.

Персоналії |

• 
  Василь Федорович Острозький — намісник турівський^[4];


• 
  Костянтин Іванович Острозький — власник міста;


• 
  Василь Костянтин Острозький — уродженець міста.

Пам'ятки |

• Храм на честь всіх святих (XIX ст.)

Див. також |

• Турівське Євангеліє

Примітки |

Література |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Турів

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.