Ufdjrw

Леонід Іванович Чернов
Леонід Чернов, 1961 рік
Народження	18 червня 1915(1915-06-18) Старобільськ, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	24 жовтня 1990(1990-10-24) (75 років)
	Харків, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Громадянство	СРСР
Жанр	живопис, графіка, малюнок
Навчання	Харківське художнє училище (1934—37), Харківський художній інститут (1937—42)
Діяльність	художник
Напрямок	реалізм
Нагороди
Премії	Заслужений діяч мистецтв України (1966)

Леоні́д Іва́нович Черно́в (*1915 м. Старобільськ, Харківська губернія — †24 жовтня 1990, Харків) — український маляр і графік.

Життєпис |

Леонід Іванович Чернов народився 18 червня 1915 року в робітничій сім'ї в м. Старобільськ.
Леонід Чернов закінчив Харківське художнє училище (1934–1937) рр. та Харківський художній інститут (1937–1942) рр., де навчався у Михайла Козіка, Олексія Кокеля та Миколи Самокиша. Весь вільний час Леонід Іванович працює в майстерні, або йде на етюди.
До закінчення ВНЗ один рік, але почалася німецько-радянська війна і інститут евакуюють в Самарканд. Студент Чернов пише дипломну картину «Підвіз зброї партизанам» в 1942 і році успішно захищає диплом.^[1]

Чоловік Олени Яковенко.

Учасник німецько-радянської війни.

Викладацька діяльність |

Працював директором ХДХУ (1944–1947) рр. Викладав у ХДХІ (1947–1963) і ХХПІ (з 1963), доцент (з 1961), професор (з 1977).
Більше 30-ти років готував і навчав молодих художників.

Творча діяльність |

Член Харківського відділення Спілки Художників України з 1943 року.

Учасник республіканських, всесоюзних і міжнародних художніх виставок з 1945 року.

Заслужений діяч мистецтв України (1966).

У складі групи радянських художників 1957 року перебував у творчому відрядженні в Індії, що позначилося в його творчості.

Персональні виставки: Харків — 1944, 1952, 1957–1959, 1965–1968, 1982, 1993; Київ, Дніпропетровськ, Львів, Чернівці, Одеса — 1957–1959, 1965–1968; Суми — 1965–1968; Старобільськ — 1977.

Картина Л.Чернова

Його творчість широко і багатогранно. Він став відомий завдяки жанровим полотнам: «Колгоспна весілля» та «Бандуристи».
Але все ж його головна спадщина - пейзажі Харківщини, Старобільщини, Сумщини. Його сільські пейзажі глибоко індивідуальні, їх неможливо сплутати з роботами інших художників.^[2]

Твори |

Пейзажі:

• «Блакитний вечір»


• «Весняний ранок»


• «Вітер»

Портрети:

• «Мати»


• «Наталочка»


• картина «Гайдамаки» за поемою Т. Шевченка (1961)

Графічні серії кольорових автолітографій, офортів, акварелей:

• «В Карпатах» (1954),


• «По Болгарії» (1956),


• «По Індії» (1957);


• Цикл малюнків до українських народних пісень (1961–1965);


• Цикл малюнків за мотивами поезій Шевченка (1964).

Література |

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.


• 
  Український радянський енциклопедичний словник. У 3-х т. Т. 3. — 2-ге вид. — Київ, 1987.

Примітки |