Медаль Лібіха
Медаль Лібіха нім. Liebig-Denkmünze | ||||
| На честь (епонім) | Юстус фон Лібіх | |||
|---|---|---|---|---|
 Медаль Лібіха, вручена Рудольфу Кнічу (1904) | ||||
| Країна |  Німеччина | |||
| Тип | медаль і наукова нагорода[d] | |||
| Статус | вручається | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 1903 | |||
Меда́ль Лі́біха (нім. Liebig-Denkmünze) — наукова нагорода на честь німецького хіміка Юстуса фон Лібіха, яка присуджується Німецьким хімічним товариством за значний розвиток хімії.[1]
Вручення нагороди було започатковано у 1903 році та приурочене до святкування 100 років від дня народження Лібіха. Відтоді визначення переможця велося майже щороку, а з 1994 року її почали присуджувати раз у два роки.
Переможцеві вручається срібна медаль, сертифікат та певна сума грошей. Із 1996 року премія фінансується фондом Хімічного товариства.
| Рік | Ім'я | Місто |
|---|---|---|
| 1903 | Адольф фон Беєр | Мюнхен |
| 1904 | Рудольф Кніч | Людвіґсхафен |
| 1905 | Едуард Бюхнер | Вюрцбург |
| 1907 | Адольф Франк | Берлін |
| 1908 | Отто Шенгерр | Дрезден |
| 1909 | Отто Шотт | Єна |
| 1911 | Пауль Ерліх | Франкфурт-на-Майні |
| 1912 | Карл Дітріх Гаррієс | Берлін |
| 1913 | Еміль Еренсбергер | Траунштайн |
| 1914 | Фріц Габер | Берлін |
| 1919 | Карл Бош | Людвіґсхафен |
| 1921 | Макс Планк | Берлін |
| 1922 | Вільгельм Норманн | Хемніц |
| 1924 | Макс Шредер | Берлін |
| 1925 | Густав Тамманн | Ґетінґен |
| 1926 | Роберт Емануель Шмідт | Вупперталь-Ельберфельд |
| 1927 | Фріц Рашиг | Людвіґсхафен |
| 1928 | Фрідріх Бергіус | Гайдельберг |
| 1929 | Ганс Фішер | Мюнхен |
| 1930 | Отто Руфф | Бреслау |
| 1931 | Фрідріх Еміх | Грац |
Іда Ноддак | Берлін | |
Вальтер Ноддак | Берлін | |
| 1933 | Адольф Шпількер | Дуйсбург |
| 1934 | Фердинанд Флури | Вюрцбург |
| 1935 | Вальтер Рот | Брауншвейг |
Карл Ціглер | Гайдельберг | |
| 1936 | Густав Франц Гюттіг | Прага |
| 1937 | Ернст Шпет | Відень |
| 1938 | Едуард Цинтль | Дармштадт |
| 1940 | Отто Генігшмід | Мюнхен |
| 1950 | Еріх Конрад | Леверкузен |
| 1951 | Вільгельм Клемм | Мюнстер |
| 1953 | Вільгельм Мошель | Леверкузен |
| 1955 | Феодор Лінен | Мюнхен |
| 1956 | Генріх Гок | Клаусталь |
| 1957 | Фрідріх Адольф Панет | Майнц |
| 1958 | Герхард Шрамм | Тюбінген |
| 1960 | Георг-Марія Шваб | Мюнхен |
| 1961 | Рольф Гуйсген | Мюнхен |
| 1964 | Гюнтер Шайбе | Мюнхен |
| 1965 | Вільгельм Гусманн | Аахен |
| 1967 | Еріх Тіло | Берлін |
| 1969 | Оскар Глемзер | Ґетінґен |
| 1972 | Ганс Кун | Ґетінґен |
| 1973 | Леопольд Горнер | Майнц |
| 1976 | Горст Поммер | Людвіґсхафен |
| 1980 | Ернст Рух | Берлін |
| 1981 | Армін Вайс | Мюнхен |
| 1983 | Дітер Естергельт | Мюнхен |
| 1984 | Ульріх Шеллькопф | Ґетінґен |
| 1986 | Рольф Аппель | Бонн |
| 1987 | Ґергард Ертль | Берлін |
| 1989 | Майнхарт Ценк | Мюнхен |
| 1991 | Курт Іссляйб | Халле |
| 1993 | Райнхард Гоффманн | Марбург |
| 1994 | Вольфганг Бек | Мюнхен |
| 1996 | Вернер Кутцельнігг | Бохум |
| 1998 | Гельмут Шварц | Берлін |
| 2000 | Райнхарт Альріхс | Карлсруе |
| 2002 | Ганс Вольфганг Шпісс | Майнц |
| 2004 | Арндт Сімон | Штутгарт |
| 2006 | Герберт Майр | Мюнхен |
| 2008 | Вольфганг Кретшмер | Гейдельберг |
| 2010 | Йоахім Зауер | Берлін |
| 2012 | Вальтер Тіль | Мюльгайм-на-Рурі |
| 2014 | Ганс-Ульріх Райсіг | Берлін |
Примітки |
↑ Німецьке хімічне товариство отримало нинішню назву в результаті реорганізації Товариства німецьких хіміків у 1950 році.
Посилання |
Gesellschaft Deutscher Chemiker — GDCh-Preise (нім.)
