Ufdjrw

Новоропська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Новозибковського повіту Чернігівської губернії з центром у містечку Новий Ропськ.

Станом на 1885 рік складалася з 16 поселень, 16 сільських громад. Населення — 12 161 особа (6349 чоловічої статі та 6822 — жіночої), 2235 дворових господарств^[1].

1919 року 4 повіти Чернігівської губернії (Мглинський, Новозибківський, Стародубський, Суразький) було включено до складу Гомельської губернії. 1923 року волость було розформовано, села відійшли до 3 сусідніх волостей. 1925 року УСРР було повернуто 2 села колишньої Новоропської волості - Карповичі та Тимоновичі. на той момент вони входили до складу Семенівської волості.

Найбільші поселення волості на 1885 рік^[2]:

• 
  Новий Ропськ — колишнє державне село при річці Ірпа за 37 верст від повітового міста, 3239 осіб, 622 двори, 3 православна церква, школа, поштова станція, 2 постоялих двори, 2 постоялих будинки, 12 лавок, 2 крупорушки, 3 маслобійних заводи, водяний і 3 вітряних млини, 5 ярмарків на рік.


• 
  Бровничі — колишнє державне й власницьке село при болоті, 1105 осіб, 193 двори, православна церква, каплиця, постоялий будинок, 3 вітряних млинів, 3 маслобійних заводи.


• 
  Карповичі — колишнє власницьке село при річці Снов, 1480 осіб, 260 дворів, православна церква, школа, богодільня, 2 лавки, водяний млин, винокурний завод.


• 
  Любечане — колишнє державне й власницьке село, 587 осіб, 122 двори, православна церква, постоялий будинок, лавка, вітряний млин.


• 
  Могилівці — колишнє державне й власницьке село при струмкові, 1088 осіб, 116 дворів, православна церква, 4 вітряних млини.


• 
  Сачковичі — колишнє державне й власницьке село при річки Ірпа, 1742 особи, 250 дворів, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, 3 вітряних млини, маслобійний і цегельний заводи.


• 
  Старий Ропськ — колишнє державне й власницьке село при струмкові, 1151 особа, 170 дворів, православна церква, школа, 4 вітряних млини, 2 маслобійних заводи.


• 
  Сушани — колишнє державне й власницьке село при струмкові, 516 осіб, 115 дворів, каплиця.


• 
  Тимоновичі — колишнє державне й власницьке село при річки Снов, 1249 осіб, 282 двори, православна церква, постоялий будинок, 2 водяних і 2 вітряних млини.

1899 року у волості налічувалось 31 сільська громада, населення зросло до 18 299 осіб (8962 чоловічої статі та 9337 — жіночої)^[3].

Примітки |

Джерела |

• 
  Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  

п о р Новозибковський повіт Повітове місто Новозибков Міста та містечка Новий Ропськ • Семенівка Волості Білоколодязька • Брахлівська • Великотопальська • Денисковицька • Куршановицька • Лакомобудська • Людковська • Малощербинецька • Старобобовицька (Новобобовицька) • Новоропська • Семенівська Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) Бровничі • Велика Топаль • Великі Щербиничі • Вишков • Денисковичі • Карповичі • Могилівці • Нові Бобовичі • Рогов • Сачковичі • Спиридонова Буда • Старий Ропськ • Старі Бобовичі • Тимоновичі • Хотіївка • Хоромне • Фоєвічі • Чолхов

Це незавершена стаття з української історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.