Ufdjrw

Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
Культура Архітектура Кухня Кіно Література Мода Музика Народне мистецтво Образотворче мистецтво Спорт Театр Танці
Українська діаспора Австралія Австрія Аргентина Бельгія Білорусь Болгарія Боснія і Герцеговина Бразилія Велика Британія Венесуела Вірменія Естонія Греція Грузія Ірландія Іспанія Італія Казахстан Канада Киргизстан Китай Латвія Литва Македонія Мексика Молдова Німеччина Нова Зеландія Парагвай Польща Португалія Росія Румунія Сербія Словаччина Словенія США Угорщина Узбекистан Уругвай Фінляндія Франція Хорватія Чехія Чорногорія Швейцарія Швеція Японія
Етнографічні групи Бойки Волиняни Галичани Гуцули Кубанці Лемки Литвини Наддніпрянці Ополяни Пінчуки Подоляни Покутяни Поліщуки Русини Сіверяни Слобожани Харцизи
Релігія Православ'я (Православна церква України, УПЦ (МП)) Католицизм (РКЦ, УГКЦ) Протестантизм Іслам Юдаїзм Атеїзм
Мови Українська та її діалекти
Інші статті Україна Знамениті українці Історія України Всесвітні форуми українців Голодомори Етнокультурні регіони Розселення Етногенез українців Етноніми українців Українські прізвища Українські меценати Український родовід
Портал «Україна»
п о р

Наддніпря́нська Украї́на, також Наддніпря́нщина, Подніпро́в'я — історично-географічна частина України, яка початково включала в себе центральні і північні області України з центром в Києві, себто лишень Середню Наддніпрянщину. Давній український географічний та історичний край. Визначається долиною річки Дніпро. Антропологічно переважно належить до центральноукраїнської області, окрім Нижньої Наддніпрянщини де певною мірою присутній вплив іранського компоненту^[1].

Займає землі по ліву і праву сторони Дніпра, що лежать в безпосередній долині Дніпра і долинах (басейни стоку) малих і середніх річок-притоків Дніпра, а також наближені землі великих приток (Прип'ять, Десна).

Розділяється на Верхню, Середню та Нижню Наддніпрянщину.

Розмежування українських земель XIX ст. і Наддніпрянська Україна |

Розмежування українських земель між Російською та Австрійською імперіями протягом півтора століть зумовило засадничий поділ України на Західну і Наддніпрянську Україну. Тобто назва «Наддніпрянщина» поширилася на всі українські терени в складі Російської імперії (крім Криму та Кубані). В Австрійській імперії були Галичина, Буковина, Закарпаття — складові частини майбутньої ЗУНР. Такий принциповий поділ уживався й за часів УНР. Злука саме Наддніпрянської Великої та Західної України проголошувалася 22 січня 1919 року.

Верхня Наддніпрянщина |

Верхня Наддніпрянщина — долина Дніпра від витоків до гирла Десни. На українській частині території Верхня Наддніпрянщина входить до складу частково Чернігівської і Київської областей і межує на заході з Західним Поліссям (Волинь) і на сході — Подесення, Східне Полісся (Чернігівщина і Сіверщина). Територія Верхньої Наддніпрянщини також займає майже всю східну частину Білорусі і Смоленщину в Росії.

Середня Наддніпрянщина |

Українці в межах Наддніпрянщини

За антропологічними зонами

Середня Наддніпрянщина — долина Дніпра від гирла Десни до острова Хортиця (кінець Дніпровських порогів). Включає території як Ліво так і Правобережжя. Регіону належать південні райони Київщини й Чернігівщини, Полтавщина, північні райони Кіровоградщини, Черкащина та північно-західні райони Дніпропетровщини. Це територія, де найактивніше відбувалися процеси етнічного формування українців та котра завжди відігравала провідну роль у політичному і культурному житті України. Здавна ці терени були густо заселені, адже сприятливі умови для життя створила сама природа краю: рівнинний, спокійний рельєф, чорноземні родючі ґрунти, повноводі річки. Край зміцнів після подій кінця XVII — поч. XVIII ст. (відколи населення Правого берегу було переселено на Лівобережжя) й поступово взяв участь в колонізації Нижньої Наддніпрянщини, Південної України та Кубані.

На заході межує з Поділлям, на сході — з Слобожанщиною.

Наддніпрянщина здавна відзначалася багатством тканих виробів: килимів та ряден. Традиційними тут були й розписні скрині, в яких зберігали святковий одяг та цінні речі. На Київщині, Полтавщині, Черкащині широко побутував настінний розпис, який робився спочатку мінеральними та рослинними барвниками, а з початку XX ст. використовувались анілінові барвники фабричного виробництва. Орнаментами підкреслювались деталі та виступи печі: призьба, припічок, лежанка, комин. Дерев'яні деталі інтер'єру часто прикрашалися різьбленням, особливо сволок. На сволоках найчастіше вирізьблювалися обереги у вигляді хрестів та сварґи — сонячного знаку, котрий сприяв добробуту родини і оберігав хату від нечистої сили^[2].

Нижня Наддніпрянщина |

Нижня Наддніпрянщина — долина Дніпра від острова Хортиця до Дніпровського лимана. Займає частку території Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської і частково Донецької областей.^[3] На заході межує з Північним Причорномор'ям, на сході — з Приазов'ям і Кримом.

• 
  

  

  
  

  
  

  Переяславське князівство на мапі Русі
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Наддніпрянщина географічно-історично (без Запорожжя і Тавриди)
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Наддніпрянщина на мапі країни за діалектом як єдною з етноформуюючих ознак
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Наддніпрянська (Велика) Україна на означення регіонів УНР що раніш входили до РІ.
  

  
  

  
  

Див. також |

Подніпров'я у сестринських Вікіпроектах
	Портал «Україна»

• Центральна Україна


• Наддністрянщина

Примітки |

Джерела та література |

• 
  Я. В. Вер­ме­нич. Наддніпрянська Україна, Наддніпрянщина, Придніпров'я, Подніпров'я // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 156. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  


• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.


• Довжук І. В. Індустріальний Донбас в історії розвитку економіки Наддніпрянської України (друга половина ХІХ — початок XX ст.): Монографія. — Луганськ: вид-во СНУ ім.. В.Даля, 2009. — 364 с.


• Ховрич С. М. Становлення та розвиток вищої технічної освіти Наддніпрянської України (остання чверть ХІХ — перші десятиріччя XX ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / С. М. Ховрич. — Київ, 2004. — 20 с.

Посилання |

• Функціональні особливості неукріплених поселень Середнього Подніпров'я Х-ХІІІ ст.

Це незавершена стаття з української історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

п о р Регіони розселення українців Повністю в межах сучасної України Брацлавщина Буджак Єдисан Закарпаття Край Герца Крим Таврія Надбужжя Наддніпрянщина Надпоріжжя Опілля Північна Буковина Шипинська земля Північна Мармарощина Поворскля Поросся Посулля Правобережна Україна Побужжя Прикарпаття Бойківщина Гуцульщина Опілля Покуття Посамар'я Приорілля Київщина Чернігівщина Полтавщина Сумщина Харківщина Луганщина Частково у межах сучасної України Бессарабія Біла Хорватія Буковина Галичина Дике Поле Запорожжя Західне Полісся Лемківщина Лівобережна Україна Мармарощина Наддністрянщина Надпруття Надсяння Погорина Подесіння Поділля Подінців'я Подунав'я Полісся Волинь Пониззя Посем'я Північне Приазов'я Розточчя Сіверщина Сокальщина Слобожанщина Курщина Угорська Русь Карпатська Україна Підкарпатська Русь Червона Русь За межами сучасної України Берестейщина Берладська земля Воєводина Добруджа Донщина Жовтий Клин Закерзоння Зелений Клин Кубань Малиновий Клин Любачівщина Перемишльщина Південна Буковина Південна Мармарощина Підляшшя Пінщина Придністров'я Пряшівщина Сірий Клин Ставропольщина Стародубщина Східна Слобожанщина Терщина Холмщина Переселення Великий згін (1678—1679) Згін 1704 Згін 1711—1712 Виселення українців з Польщі до УРСР (1944—1946) Оптація українців Чехословаччини (1945—1947) Операція «Вісла» (1947) Операція «Захід» (1947) Радянсько-польський обмін ділянками територій (1951)