Енеоліт
| Третинна система | |||
| Голоцен | Історичні епохи | ||
| Залізна доба | |||
| Пізня бронза | |||
| Середня бронза | |||
| Рання бронза | |||
| Бронзова доба | |||
| Мідна доба (Енеоліт) | |||
| Нова кам'яна доба (Неоліт) | |||
| Середня кам'яна доба (Мезоліт, Епіпалеоліт) | |||
| Плейстоцен | Верхній палеоліт | ||
| Середній палеоліт | |||
| Нижній палеоліт | |||
| Давня кам'яна доба (Палеоліт) | |||
| Кам'яна доба | |||
Кам'яна доба |
|---|
↑ до появи роду Homo (Пліоцен) |
Палеоліт
Мезоліт
Неоліт
Енеоліт
↓ Бронзова доба |
Див. також: Портал: Доісторична Європа |
Енеолі́т, халколі́т або мі́дна доба́ (від лат. aeneus — мідний і грец. λίθος — камінь) — назва перехідного часу від неоліту до бронзової доби, яку застосовують археологи в звʼязку з появою й поширенням у той час виробів із міді. Мідні знаряддя вживалися поряд з камʼяними, які переважали. Найдавніші мідні предмети й шматки руди виявлені у ранньоземлеробних поселеннях Передньої Азії (8000—5000 рр. до н. е.).
Мідна доба відсутня у лісовій смузі Євроазії.[1]
У 4-3 тисячоліттях до н. е. мідні й бронзові знаряддя стали витісняти камʼяні (на Стародавньому Сході з 4 тисячоліття до н. е., в Європі — з 3 тисячоліття до н. е.). На території України мідна доба датується 4-3 тисячоліттям до н. е.
Вищий, порівняно з неолітом, етап розвитку продуктивних сил і виробничих відносин первісного суспільства. Період подальшого удосконалення відтворювальних форм господарства (землеробство, скотарство). Накопичення продукту, зростання суспільних багатств стимулювало міжплемінний обмін.
Енеоліт — період консолідації суспільної організації племен, розквіту патріархату, формування великих, спільних за походженням, обʼєднань. На території України за часів енеоліту жили племена — носії трипільської, ямної культури тощо.
Мідна доба України |
Мідна доба України присутня у степовій та лісостеповій смугах. Вона відсутня в Польщі та Білорусі.[2]
Мідна доба України датується ІІІ—ІV тисячоліттями до нашої ери.
Мідна доба прийшла на терени України з Румунії у вигляді культури Кукутень-Трипілля й охопила правобережний лісостеп. Українська мідна доба мала анатолійське походження. Племена новокамʼяної доби були частково асимільовані й частково витеснені на північ та схід.
Племена новокам'яної доби співіснували з прибулими з мідною металургією трипільцями. Степові племена сприйняли мідну металургію. Племена Полісся залишалися у новокам'яній добі до приходу бронзової.
Отже в українській археологічній статіографії енеоліт синхроний з середньою та пізньою фазами неоліту. У мідну добу розпалася пізньоіндоєвропейська мовна спільнота й археологи вважають, що у цьому визначному індоєвропейському мовному процесі брали участь племена мідної доби України.
В Україні представлений яскравою культурною спільнотою Трипілля-Кукутені (споріднені софіївська, болград-алденьська, усатівська), її західними сусідами (лійчастого посуду, полгарська), та співсучасними степовими культурами (скелянська, середньостогова, азово-дніпровська, дереївська, квітянська, рєпінська, нижньомихійлівська, рогачинська, ямна).[3]
Примітки |
↑ Археологія України: Курс лекцій: Навч. посібник / Л. Л. Залізняк, О. П. Моця, В. М. Зубар та ін.; за ред. Л. Л. Залізняка. — К.: Либідь, 2005. — 504 с. 966-06-0394-0.
↑ Археологія України: Курс лекцій: Навч. посібник / Л. Л. Залізняк, О. П. Моця, В. М. Зубар та ін.; за ред. Л. Л. Залізняка. — К.: Либідь, 2005. — 504 с. 966-06-0394-0.
↑ Археологія України: Курс лекцій: Навч. посібник / Л. Л. Залізняк, О. П. Моця, В. М. Зубар та ін.; за ред. Л. Л. Залізняка. — К.: Либідь, 2005. — 504 с. 966-06-0394-0.
Джерела та література |
В. В. Отрощенко. Мідно-кам'яний вік // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 699. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.- Радянська енциклопедія історії України. — К., 1971.- т. 2.
Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.- Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |