Ufdjrw

Фільва́рок (пол. folwark, від нім. Vorwerk — хутір, ферма, господарство) — у Польщі, Литві, Україні та Білорусі у XIV-XIX століттях панський сільськогосподарський хутір, багатогалузеве господарство, орієнтоване на виробництво збіжжя на продаж. За панщини у фільварках використовувалася праця кріпаків, пізніше — наймана.

Етимологія |

«Фільварок» етимологічно — «маєток із будівлями; хутір або виселок».^[1]

В Україні |

В українських землях фільварок уперше з'явився у Галичині в XV ст. У більшості українських земель, що входили до складу Великого князівства Литовського, фільваркова система господарювання почала запроваджуватися з середини XVI ст. У зв'язку з розвитком внутрішнього і особливо зовнішнього ринку (мануфактурне виробництво західноєвропейських країн потребувало сільськогосподарської сировини) у феодалів виникла потреба організації власного господарства з виробництвом хліба на продаж і переробкою сільськогосподарської продукції. З іншого боку, новосформований шляхетський стан Великого князівства Литовського прагнув економічної стабільності господарства в умовах постійного перебування шляхтичів у військових походах. Згідно з «Уставою на волоки» (1557) спочатку на великокнязівських (державних землях) Великого князівства Литовського було проведено «волочну поміру» і найкращі землі віддано під фільварок. Селяни зобов'язувалися виконувати дводенну панщину на тиждень з однієї волоки землі, що була в їхньому користуванні. У приватних маєтках магнати та шляхта також стали запроваджувати фільварки як найбільш економічно вигідні для їхнього господарства.

Поширенню фільварків сприяло не тільки знеземелення селян, але й наявність великої кількості вільних земель та колонізаційний процес у напрямку на схід і південний схід. Сільськогосподарська продукція у Ф. не лише вироблялась, але і перероблялася й відправлялася великими партіями на ринок у вигляді напівфабрикатів.

За Уставою на волоки безпосереднє управління фільварком здійснював «двірник», котрий слідкував за дотриманням визначених для фільваркового господарства вимог щодо його розмірів та способу ведення.

Подекуди вони мали тваринницький характер (вирощування волів на укр. землях). Деякі фільвари поширили свою діяльність на с.-г. промисли (поташ, бортництво, ґуральництво).

У XIX ст. Ф. через неприбутковість, брак модернізації с.-г. техніки і коштів, робочої сили почали занепадати (хоча у Гетьманщині Ф. зникли ще у серед. XVII ст.). На Правобережжі і в Галичині фільварками називалися панські (шляхетські) господарства й угіддя аж до революції 1917 чи ще й між двома світовими війнами в Польщі.

Нагадуванням про Ф. залишилися польські та старі українські географічні назви, як то Folwarki, Folwarki Tylwickie, Folwarki Wielkie; див. Малосілка тощо.

Див. також |

• Особисте селянське господарство


• Шарварок


• Революція цін


• Зародження індустріального виробництва


• 
  Промисли і ремесла
  

Примітки |

Джерела |

• 
  Гурбик А. О. Фільварок // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 301. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  


• 
  Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.;


• 
  Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
  


• 
  Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.


• 
  Довідник з історії України / За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.