Ufdjrw

Кабінет Міністрів України
Емблема Кабінету Міністрів України
Загальна інформація
Країна	Україна
Керівне відомство	Верховна Рада України
Штаб-квартира	01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2 50°26′52″ пн. ш. 30°32′01″ сх. д. / 50.447833° пн. ш. 30.533667° сх. д. / 50.447833; 30.533667
Відповідальний міністр	Гройсман Володимир Борисович , Прем'єр-міністр України
Державний секретар КМУ	Бондаренко Володимир Валерійович
Підвідомчі органи	Перелік
Ключовий документ	Закон України «Про Кабінет Міністрів України»
Офіційний сайт

Україна
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій України
Правова система Правова система Конституція Права людини
Глава держави Президент Петро Порошенко Адміністрація Президента Глава АП Ігор Райнін РНБОУ Секретар РНБОУ Олександр Турчинов Державне управління справами
Виконавча влада Державний апарат Кабінет Міністрів Голова уряду Володимир Гройсман Місцева державна адміністрація Рада міністрів АР Крим Обласні Київська Севастопольська Районні Місцеве самоврядування Місцеві ради: ВР АР Крим Обласні Київська Севастопольська Районні Міські Сільські Селищні Військово-цивільна адміністрація Прокуратура
Законодавча влада Верховна Рада Голова парламенту Андрій Парубій Поточне скликання ВР Комітет ВР Коаліції Народний депутат України
Судова влада Судова система Конституційний Суд Верховний Суд Антикорупційний Суд
Вибори та референдуми Центральна виборча комісія Вибори в Україні Парламентські: 1990 (УРСР XII / I) 1994 (II) 1998 (III) 2002 (IV) 2006 (V) 2007 (VI) 2012 (VII) 2014 (VIII) Президентські: 1991 1994 1999 2004 2010 2014 2019 Місцеві: Крим 1994 2006 2010 2014 2015 Всеукраїнські референдуми: 1991 2000 Місцеві референдуми: Закарпаття 1991 Галичина 1991 Донбас 1994 Крим 2014 Донбас 2014 Політичні партії
Територіальний устрій Адміністративний поділ АР Крим Київ Севастополь Області Райони Міста Міські райони Громади Селища міського типу Села Селища
Міжнародні відносини Міжнародні відносини Зовнішня політика Міжнародні організації Україна в ООН Інтеграція до ЄС НАТО Міністерство закордонних справ Міністр Павло Клімкін Посольства: іноземні власні Паспорт
Категорія • Інші країни
п о р

Кабінет Міністрів України — вищий орган виконавчої влади України^[1]. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Діяльність |

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, п'ять віце-прем'єр-міністрів, міністри. Діяльність Кабінету Міністрів України забезпечує Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Дедалі більшого резонансу набуває модель електронного уряду як складової частини електронного урядування та представництва виконавчої гілки влади в мережі Інтернет^{[джерело?]}.

Засідання |

Засідання КМ, що проводяться в основному щосереди, скликаються Прем'єр-міністром. Крім того, Прем'єр-міністр може прийняти рішення про скликання позачергового засідання. Засідання КМ вважається правосильним, якщо на ньому присутні більш як половина його посадового складу. Члени КМ беруть участь у засіданні особисто. Пропозиції Прем'єр-міністрові щодо порядку денного засідання готує Секретаріат КМ на підставі внесених та підготовлених в установленому порядку матеріалів. Схвалений Прем'єр-міністром порядок денний засідання розміщується на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.

На засіданнях КМ головує Прем'єр-міністр, а за його відсутності — Перший віце-прем'єр-міністр. Про участь Президента України та/або Голови ВР головуючий інформує на початку засідання. У засіданні можуть брати участь народні депутати України, Генеральний прокурор України або його заступник, Уповноважений ВР з прав людини, Голова Національного банку або його заступник, Голова Антимонопольного комітету, а також в установленому порядку —представник Президента України у КМ. КМ за пропозиціями його членів визначає ін. осіб, які беруть участь у засіданнях Уряду з правом дорадчого голосу (постійні учасники). На засідання можуть запрошуватися у разі потреби посадові особи, яких стосується обговорюване питання.

Порядок денний засідання затверджує КМ. З питань, передбачених порядком денним, доповідають на засіданні члени Уряду, за пропозиціями яких можуть доповідати з окремих питань керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу КМ, або ін. посадові особи. З питань заслуховування звітів (інформації) доповідають керівники органів виконавчої влади.

Рішення КМ приймаються шляхом голосування більшістю голосів його посадового складу. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос Прем'єр-міністра. Головуючий на засіданні на підставі результатів обговорення та голосування оголошує про прийняте рішення. За результатами обговорення питань на засіданні може бути прийнято рішення про надання окремих доручень центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

У період між засіданнями КМ у випадках, передбачених Законом України «Про Кабінет Міністрів України», за рішенням Прем'єр-міністра може бути застосована процедура прийняття розпорядження КМ шляхом опитування членів Уряду. Проект такого розпорядження надсилається всім членам Уряду. Розпорядження вважається прийнятим з моменту його підписання Прем'єр-міністром.

Важливу роль у функціонуванні КМ відіграють урядові комітети — робочі колегіальні органи, утворені для забезпечення ефективної реалізації його повноважень, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проектів нормативно-правових актів, концепцій, стратегій, основних напрямів реалізації держ. політики, ін. документів, що подаються на розгляд Уряду. Перелік урядових комітетів та їх посадовий склад затверджує КМ за поданням Прем'єр-міністра. Засідання урядового комітету проводяться щотижня за графіком, затвердженим Прем'єр-міністром. Рішення приймаються більшістю голосів його посадового складу.

Регламентом КМ встановлено також порядок підготовки проектів актів КМ, ін. документів, що вносяться на розгляд Уряду, організації виконання актів законодавства, а також порядок реалізації повноважень КМ у відносинах з ін. органами держ. влади, Президентом України, органами місцевого самоврядування та громадськістю^[2].

Акти Кабінету Міністрів України |

Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України видає обов'язкові для виконання акти — постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Див. також: Декрет Кабінету Міністрів України

Чинний уряд |

Голова уряду і його заступники |

Докладніше: Прем'єр-міністр України

Кабінет Міністрів очолює Прем'єр-міністр України. Згідно зі статтею 107 Конституції України є Членом Ради національної безпеки і оборони України. Призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України. Подання про призначення Верховною Радою України на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після надходження такої пропозиції. Голосування у Верховній Раді України проводиться у поіменному режимі. У разі відхилення Верховною Радою України кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України нове подання про призначення на посаду^[3].

За час незалежності, від 1991 року по 2014 рік, в Україні змінилося 16 прем'єр-міністрів.

Логотип	Посада	Міністр	Фото	Час на посаді		Партія
	Прем'єр-міністр (Prime Minister)	Володимир Гройсман[4] (Volodymyr Hroysman)		14 квітня 2016	—		БПП
	Перший віце-прем'єр-міністр (1-st Vice Prime Minister)	Степан Кубів[4] (Stepan Kubiv)		14 квітня 2016	—		БПП
	Віце-прем'єр-міністр (Vice Prime Minister)	Павло Розенко[4] (Pavlo Rozenko)		14 квітня 2016	—		БПП
	Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції	Іванна Климпуш-Цинцадзе[4] (Ivanna Klympush-Tsyntsadze)		14 квітня 2016	—		БПП
	Віце-прем'єр-міністр	Володимир Кістіон[4] (Volodymyr Kistion)		14 квітня 2016	—		БПП
	Віце-прем'єр-міністр	В'ячеслав Кириленко[4] (Vyacheslav Kyrylenko)		14 квітня 2016	—		НФ
	Віце-прем'єр-міністр	Геннадій Зубко[4] (Hennadiy Zubko)		14 квітня 2016	—		БПП

Див. також: Список прем'єр-міністрів України та Віце-прем'єр-міністр України

Міністерства |

Склад чинного уряду подано станом на 12 січня 2018 року^[1].

Логотип	Міністерство	Міністр	Фото	Час на посаді		Партія		Веб-сайт
	Міністерство аграрної політики та продовольства (Ministry of Agrarian Policy and Food)	Тарас Кутовий (Taras Kutovyy)		14 квітня 2016	—		БПП	[1]
	Міністерство внутрішніх справ (Ministry of Internal Affairs)	Арсен Аваков (Arsen Avakov)		14 квітня 2016	—		НФ	[2]
	Міністерство екології та природних ресурсів (Ministry of Ecology and Natural Resources)	Остап Семерак (Ostap Semerak)		14 квітня 2016	—		НФ	[3]
	Міністерство економічного розвитку та торгівлі (Ministry of Economic Development and Trade)	Степан Кубів (Stepan Kubiv)		14 квітня 2016	—		БПП	[4]
	Міністерство енергетики та вугільної промисловості (Ministry of Energy and Coal Mining)	Ігор Насалик (Ihor Nasalyk)		14 квітня 2016	—		БПП	[5]
	Міністерство закордонних справ (Ministry of Foreign Affairs)	Павло Клімкін (Pavlo Klimkin)		14 квітня 2016	—		президентська квота	[6]
	Міністерство з питань тимчасово окупованих територій (Ministry of Temporarily Occupied Territories and IDPs)	Вадим Черниш (Vadym Chernysh)		14 квітня 2016	—		БПП	[7]
	Міністерство інформаційної політики (Ministry of Information Policy)	Юрій Стець (Yuriy Stets)		14 квітня 2016	—		БПП	[8]
	Міністерство інфраструктури (Ministry of Infrastructure)	Володимир Омелян (Volodymyr Omelyan)		14 квітня 2016	—		БПП	[9]
	Міністерство культури (Ministry of Culture)	Євген Нищук (Yevhen Nyshchuk)		14 квітня 2016	—		БПП	[10]
	Міністерство молоді та спорту (Ministry of Youth and Sports)	Ігор Жданов (Ihor Zhdanov)		14 квітня 2016	—		НФ	[11]
	Міністерство науки і освіти (Ministry of Education and Science)	Лілія Гриневич (Liliya Hrynevych)		14 квітня 2016	—		НФ	[12]
	Міністерство оборони (Ministry of Defence)	генерал Степан Полторак (Stepan Poltorak)		14 квітня 2016	—		квота президента	[13]
	Міністерство охорони здоров'я (Ministry of Healthcare)	Олександра Павленко (в. о.) (Oleksandra Pavlenko)		14 квітня 2016	27 квітня 2016		незалежний	[14]
		Віктор Шафранський (в. о.) (Viktor Shafranskyy)		27 квітня 2016	1 серпня 2016
		Уляна Супрун (в. о.) (Ulana Suprun)		1 серпня 2016	—
	Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (Ministry of Regional Development)	Геннадій Зубко (Hennadiy Zubko)		14 квітня 2016	—		БПП	[15]
	Міністерство соціальної політики (Ministry of Social Policy)	Андрій Рева (Andriy Reva)		14 квітня 2016	—		БПП	[16]
	Міністерство фінансів (Ministry of Finance)	Олександр Данилюк (Oleksandr Danylyuk)		14 квітня 2016	8 червня 2018		БПП	[17]
		Оксана Маркарова (Oksana Markarova)		8 червня 2018	—
	Міністерство юстиції (Ministry of Justice)	Павло Петренко (Pavlo Petrenko)		14 квітня 2016	—		НФ	[18]
	Міністр кабінету міністрів (Minister at the Cabinet of Ministers)	Олександр Саєнко (Oleksandr Sayenko)		14 квітня 2016	—		БПП	[19]

Урядові комітети |

Урядові комітети існували з 2000 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 р. № 360-р було створено дев'ять урядових комітетів:

• з питань реформ під керівництвом Прем'єр-міністра України;


• з питань розвитку галузей економіки під керівництвом Першого віце-прем'єр-міністра;


• з питань економічної політики під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;


• з питань національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності та роботи підприємств військово-промислового комплексу під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;


• з питань регіональної політики, будівництва та житлово-комунального господарства під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;


• з питань аграрної політики під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;


• з питань гуманітарного, соціального та науково-інноваційного розвитку під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;


• з питань екології, молодіжної політики, спорту і туризму під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;


• з питань підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу під керівництвом Віце-прем'єр-міністра.

9 грудня 2010 року Президент України у рамках реорганізації міністерств ліквідував урядові комітети^[5].

Науково-дослідні бюджетні установи |

При Кабінеті Міністрів України зокрема створюються такі науково-дослідні бюджетні установи:

• 
  Український інститут національної пам'яті^[6].

Консультативно-дорадчі органи |

При Кабінеті Міністрів України створені консультативно-дорадчі органи, зокрема:

• 
  Координаційна рада з питань розвитку малого та середнього підприємництва^[7]


• Міжвідомча комісія з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження


• Міжвідомча рада з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей


• Міжгалузева рада з питань розвитку інформаційного суспільства


• 
  Рада з питань функціонування системи охорони здоров'я^[8].


• 
  Рада національних асоціацій товаровиробників (діяла з 8 грудня 2006 по 2 червня 2010).

Будівля |

Будинок Кабінету Міністрів України, а також Міністерства економіки та Міністерства фінансів

Докладніше: Будинок Уряду України

Засідання Кабінету Міністрів відбуваються в будівлі Уряду України за адресою Київ, вул. Грушевського, 12/2. Цей 10-поверховий історичний хмарочос є найбільшою адміністративною будівлею Києва. Загальний об'єм 235 тис. м³. Зведений у 1936—1938 роках, Будинок Ради Народних Комісарів УРСР став першим об'єктом нового адміністративного комплексу на Липках^[9]. Після підриву Хмарочоса Гінзбурга, з 1941 по 1954 рік споруда була найвищим хмарочосом Києва^[10]. З 1990 року тут розміщується Кабінет Міністрів УРСР. Пам'ятка архітектури^[9].

З 2015 в Будинку Уряду діє Музей історії урядів України, експозиція якого розповідає про діяльність урядів, що діяли на території сучасної України від 1917 року до наших днів^[11].

Історія |

Правовими попередниками кабінету міністрів незалежної України до 1991 року були Рада Міністрів УРСР і Рада Народних Комісарів УРСР.

До 1996 |

У рад. період діяла РМ УРСР (від берез. 1946) — найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади, республіканський орган у комуністично-рад. системі управління СРСР. Після прийняття ВР 16 лип. 1990 Декларації про державний суверенітет України повноваження республіканського уряду значно розширилися. У квітні 1991 РМ УРСР перетворено на КМ. Уряд продовжив функціонувати відповідно до Конституції Української РСР 1978 (з наступними змінами і доповненнями), Закону УРСР від 13 трав. 1991 «Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української РСР», постанов ВР УРСР від 18 квітня 1991 «Про структуру державного управління Української РСР» та від 13 травня 1991 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР „Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української РСР“»^[2].

Відповідно до змін, внесених до Конституції УРСР у травні 1991, Уряд України визначено як найвищий орган державного управління УРСР.

1996—2004 |

На такій правовій основі Уряд функціонував до прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України 1996, яка встановила, що КМ є вищим органом у системі органів виконавчої влади, відповідальним перед Президентом України, підконтрольним і підзвітним ВР, і що до його складу входять Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр призначався Президентом України за згодою ВР. Персональний склад КМ призначався Президентом України за поданням Прем'єр-міністра. КМ складав свої повноваження перед новообраним Президентом України. ВР могла розглянути питання про відповідальність КМ та прийняти резолюцію недовіри до КМ, наслідком чого була його відставка. Рішення про відставку КМ міг прийняти також Президент України^[2].

Встановлені Конституцією України засади діяльності КМ потребували подальшого розвитку, зокрема законодавчого визначення організації, повноважень та порядку діяльності Уряду. В умовах відсутності відповідної законодавчої бази Уряд до 2000 майже не діяв як колегіальний орган, підготовка та впровадження актів КМ базувалися здебільшого на радянській правовій системі. У червні 2000 р. затверджено Тимчасовий регламент КМ, яким було встановлено порядок організації його діяльності на період до набрання чинності Законом України «Про Кабінет Міністрів України». Проте напружена політична ситуація в країні і, як наслідок, масові публічні виступи громадян під час президентських виборів 2004 року внесли зміни в перебіг подій^[2].

2004—2014 |

8 грудня 2004 р. ВР прийняла Закон України «Про внесення змін до Конституції України», який набрав чинності з 1 січ. 2006. Цей закон по-новому перерозподілив повноваження Президента України, ВР й Уряду у сфері виконавчої влади, зокрема щодо формування складу КМ. Згідно з цим законом, до складу КМ входять: Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри (без обмеження кількості), міністри. Прем'єр-міністр, міністр оборони та міністр закордонних справ, а також Голова Служби безпеки призначаються ВР за поданням Президента України. Ін. члени КМ, а також голова Антимонопольного комітету, голова Державного комітету телебачення та радіомовлення, голова Фонду державного майна призначаються ВР за поданням Прем'єр-міністра. Пропозиції щодо кандидатур на посади членів КМ вносить Президентові України та Прем'єр-міністрові коаліція депутатських фракцій у ВР. Всі ін. керівники центральних органів виконавчої влади призначаються КМ за поданням Прем'єр-міністра^[2].

На цих засадах у серп. 2006 було проведено формування Уряду на чолі з В.Януковичем.

Згідно з конституційними змінами, до повноважень КМ перейшли повноваження з утворення, реорганізації та ліквідації міністерств, ін. центр. органів виконавчої влади, які до цього здійснював Президент України.

На відміну від раніше наданого Президентові України права скасовувати акти Уряду відтепер Президент України може зупиняти дію таких актів з мотивів невідповідності їх Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності. Разом з тим за Президентом України збережено право скасовувати акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

По-іншому нині відбувається складення повноважень Уряду — перед новообраною ВР. Прем'єр-міністр, ін. члени КМ мають право заявити ВР про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра або прийняття ВР резолюції недовіри КМ мають наслідком відставку всього складу КМ. У таких випадках ВР здійснює формування нового складу КМ у строки і в порядку, визначені Конституцією. КМ, який склав повноваження перед новообраною ВР або відставку якого прийнято ВР, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого КМ^[2].

21 груд. 2006 ВР прийняла Закон України «Про Кабінет Міністрів України», який після подолання вето Президента України набрав чинності у лют. 2007. Цей закон визначає основні завдання, принципи та правові засади діяльності КМ, склад та порядок його формування, повноваження у відносинах з ін. держ. органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, статус та повноваження членів КМ.

Згідно з цим законом, КМ є колегіальним органом, який приймає рішення після обговорення питань на своїх засіданнях. Прем'єр-міністр керує роботою КМ, спрямовує його діяльність на забезпечення проведення внутр. і зовн. політики д-ви, виконання Програми діяльності КМ, здійснення ін. покладених на нього повноважень, формує порядок денний засідання КМ, скликає засідання КМ та головує на них, виконує ін. повноваження, передбачені Конституцією та законами України. Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри забезпечують виконання Програми діяльності КМ у відповідних напрямах діяльності, координують роботу міністерств, спрямовують, координують та контролюють діяльність ін. центральних органів виконавчої влади, що належать до їхньої сфери спрямування і координації, очолюють відповідні урядові комітети, забезпечують підготовку питань для розгляду на засіданнях КМ, здійснюють ін. передбачені законами повноваження. Міністри України забезпечують виконання Програми діяльності КМ, формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері, здійснюють керівництво міністерствами (крім міністрів, які не очолюють міністерства) та на виконання вимог законодавства визначають у межах наданих повноважень політичні пріоритети, стратегічні напрями роботи міністерств і шляхи досягнення поставленої мети, спрямовують та координують діяльність центр. органів виконавчої влади, що належать до їхньої сфери спрямування і координації, здійснюють ін. передбачені законами повноваження^[2].

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності КМ здійснює Секретаріат КМ, який очолює міністр КМ.

18 липня 2007 року відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» затверджено Регламент КМ України, яким встановлено порядок організації діяльності КМ, пов'язаної з реалізацією його повноважень. Зокрема, Регламентом встановлено порядок підготовки і проведення засідань КМ, визначено, що на засіданнях розглядаються: концептуальні засади реалізації держ. політики; питання, що потребують нормативно-правового врегулювання актами КМ; питання організаційно-розпорядчого характеру (в тому числі кадрові, нагородження відзнаками КМ); законодавчі ініціативи Уряду; проекти актів Президента України; проекти урядових заяв, декларацій, директив, листів, звернень і меморандумів, а також заслуховуються звіти (інформація) керівників органів виконавчої влади про виконання ними своїх повноважень та з окремих питань діяльності відповідних органів.

9 грудня 2010 Президент України оптимізував систему центральних органів виконавчої влади^[12].

2014— |

27 лютого 2014 року Верховна Рада України ухвалила новий Закон «Про Кабінет Міністрів України» (у зв'язку з конституційною реформою, яка стала наслідком перемоги Євромайдану)^[13].

Перелік урядів України |

Уряд Вітольда Фокіна (1990—1992) |

Докладніше: Уряд Вітольда Фокіна

Уряд Валентина Симоненка (1992) |

Докладніше: Уряд Валентина Симоненка

Уряд Леоніда Кучми (1992—1993) |

Докладніше: Уряд Леоніда Кучми

Уряд Юхима Звягільського (1993) |

Докладніше: Уряд Юхима Звягільського

Уряд Віталія Масола (1994—1995) |

Докладніше: Уряд Віталія Масола

Уряд Євгена Марчука (1995—1996) |

Докладніше: Уряд Євгена Марчука

Перший уряд Павла Лазаренка (1996) |

Докладніше: Перший уряд Павла Лазаренка

Другий уряд Павла Лазаренка (1996—1997) |

Докладніше: Другий уряд Павла Лазаренка

Уряд Василя Дурдинця (1997) |

Докладніше: Уряд Василя Дурдинця

Уряд Валерія Пустовойтенка (1997—1999) |

Докладніше: Уряд Валерія Пустовойтенка

Уряд Віктора Ющенка (1999—2001) |

Докладніше: Уряд Віктора Ющенка

Уряд Анатолія Кінаха (2001—2002) |

Докладніше: Уряд Анатолія Кінаха

Перший уряд Віктора Януковича (2002—2004) |

Докладніше: Перший уряд Віктора Януковича

Перший уряд Юлії Тимошенко (2005) |

Докладніше: Перший уряд Юлії Тимошенко

Уряд Юрія Єханурова (2005—2006) |

Докладніше: Уряд Юрія Єханурова

Другий уряд Віктора Януковича (2006—2007) |

Докладніше: Другий уряд Віктора Януковича

Другий уряд Юлії Тимошенко (2007—2010) |

Докладніше: Другий уряд Юлії Тимошенко

Перший уряд Миколи Азарова (2010—2012) |

Докладніше: Перший уряд Миколи Азарова

Другий уряд Миколи Азарова (2012—2014) |

Докладніше: Другий уряд Миколи Азарова

Перший уряд Арсенія Яценюка (2014) |

Докладніше: Перший уряд Арсенія Яценюка

Другий уряд Арсенія Яценюка (2014—2016) |

Докладніше: Другий уряд Арсенія Яценюка

Уряд Володимира Гройсмана (2016-) |

Докладніше: Уряд Володимира Гройсмана

Див. також |

Кабінет Міністрів України у соціальних мережах
	Кабінет Міністрів України на сайті Facebook
	Кабінет Міністрів України на сайті Twitter
	Кабінет Міністрів України на сайті YouTube

• Програма діяльності Кабінету Міністрів України


• Президент України


• Парламент України


• Історія України

Примітки |

Література |

• 
  А. В. Толстоухов. Кабінет Міністрів України // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 9. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  


• 
  В. Б. Авер'янов. Кабінет Міністрів України // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  пошук онлайн
  
  


• Державний лад країн світу : довідник / В. М. Шаповал. — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 318 с. — ISBN 966-7630-00-5.


• Конституційне право зарубіжних країн : підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів і факультетів / В. М. Шаповал. — вид. 4-те. — К. : Вища школа, 2001. — 262 с. — ISBN 966-505-126-1.


• Шостий уряд України: дійові особи та виконавці / Уклад. І. Косоноцька, М. Томенко, С. Одарич; Фонд «Українська перспектива». — К.: Укр. перспектива, 1996. — 52 с. — (Ексклюзив; Вип.3).

Посилання |

• 
  Кабінет Міністрів України // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
  

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кабінет Міністрів України

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Кабінет Міністрів України

• Кабінет Міністрів України — Урядовий портал


• Конституція України. Розділ VI. Кабінет Міністрів України — Офіційний веб-сайт Президента України


• Офіційна Україна сьогодні


• Секретаріат Кабінету Міністрів України


• Урядові уповноважені

п о р Уряди України Уряд Вітольда Фокіна (1990−1992) • Уряд Леоніда Кучми (1992−1993) • Уряд Віталія Масола (1994−1995) • Уряд Євгена Марчука (1995−1996) • Перший уряд Павла Лазаренка (1996) • Другий уряд Павла Лазаренка (1996−1997) • Уряд Валерія Пустовойтенка (1997−1999) • Уряд Віктора Ющенка (1999−2001) • Уряд Анатолія Кінаха (2001−2002) • Перший уряд Віктора Януковича (2002−2004) • Перший уряд Юлії Тимошенко (2005) • Уряд Юрія Єханурова (2005−2006) • Другий уряд Віктора Януковича (2006−2007) • Другий уряд Юлії Тимошенко (2007−2010) • Перший уряд Миколи Азарова (2010−2012) • Другий уряд Миколи Азарова (2012−2014) • Перший уряд Арсенія Яценюка (2014) • Другий уряд Арсенія Яценюка (2014–2016) • Уряд Володимира Гройсмана (з 2016)

п о р  Україна в темах Географія Рельєф Геологічна будова Корисні копалини Карпати Кримські гори Чорне море Азовське море Річки Озера Клімат Ґрунти Вулкани Природоохоронні території Національні природні парки Устрій Територія Адміністративний устрій Області Райони Столиця Міста Смт Історія Доісторична Україна Грецькі міста-держави Київська Русь Галицьке князівство Волинське князівство Галицько-Волинське князівство Київське князівство Чернігівське князівство Переяславське князівство Монгольська навала Запорозька Січ Гетьманщина УНР ЗУНР Гуцульська Республіка Карпатська Україна УСРР/УРСР Україна Символи Герб Прапор Гімн Офіційні символи глави держави Нагороди Ukraine NOW Державний лад Конституція Конституційний процес Конституційний Суд Президент Парламент Уряд Судова система Партії Вибори Політика Внутрішня Зовнішня Міжнародні відносини Оборона Збройні сили Сухопутні війська Військово-морські сили Повітряні сили Сили спеціальних операцій Десантно-штурмові війська Національна гвардія Воєнний стан в Україні Безпека Рада національної безпеки і оборони Прокуратура Державне бюро розслідувань Спеціалізована антикорупційна прокуратура Національне антикорупційне бюро Національна поліція історія Кіберполіція Податкова міліція Служба безпеки Розвідка Прикордонна служба Державна охорона Економіка Господарство (історія економіки) Валюта Банківська система Національний банк Банки Бюджет Економічні райони Сільське господарство Промисловість Електроенергетика Вугільна промисловість Нафтогазова промисловість Торф Металургія Хімічна промисловість Машинобудування Харчова промисловість Зовнішня торгівля Транспорт і зв'язок Автошляхи Аеропорти Водний транспорт Газотранспортна система Залізниця Міський транспорт Порти Пошта історія та поштові марки Радіо Телебачення Мобільний зв'язок Інтернет Соціум Населення Склад населення Мови Релігія Медицина Спорт Права жінок ЛГБТ Знання Освіта Середня Вища Наука Техніка Культура Література Музика Україна на Євробаченні Опера Архітектура Образотворче мистецтво Кіно Театр Відеоігри Танці Кухня Мода Свята Туризм Сім чудес Світова спадщина Замки Монастирі Палаци Храми Музеї Портал:Україна Україна