Ufdjrw

Ружинський район;
;	;
; Герб;	; Прапор;
	;
	Район на карті області;
Основні дані;
; Країна:;	; Україна;
; Область/АРК:;	; Житомирська область;
; Код КОАТУУ:;	1825200000;
; Утворений:;	; 1923;
; Населення:;	; ▼ 26675 (на 1.01.2018);
; Площа:;	1002 км²;
; Густота:;	28.8 осіб/км²;
; Тел. код:;	+380-4138;
; Поштові індекси:;	13600—13653;
Населені пункти та ради;
; Районний центр:;	; Ружин;
; Селищні ради:;	1;
; Сільські ради:;	31;
; Смт:;	1;
; Села:;	45;
; Селища:;	4;
	;
	Мапа району;
Районна влада;
; Адреса:;	13600, Житомирська обл., Ружинський р-н, смт. Ружин, вул. Бірюкова, 2, 3-23-67;
; Веб-сторінка:;	; Ружинська РДА;
; Голова РДА:;	Бондарчук Володимир Сергійович;
; Голова ради:;	Ходаківський Борис Олександрович;
Мапа;
	; ;
	;
	; Ружинський район у Вікісховищі; ;

Ру́жинський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця у південно-східній частині Житомирській області, у зоні лісостепу, районний центр розташований у смт Ружин. Населення становить 28 022 особи (на 1.08.2013). Площа — 1002 км². Утворено 1923 року.

На території району, площа якого 1000 квадратних кілометрів, із населенням на 1 січня 1990 року 39,6 тисячі мешканців, за сучасним територіальним поділом розташовано 50 населених пунктів, у тому числі одне селище міського типу — районний центр — і 49 великих і малих сіл. Найбільшими селами є Білилівка, Чорнорудка, Вчорайше, Бистрик, Ягнятин, Роставиця, Верхівня.

Зміст

1 Географія

2 Історія

3 Адміністративний устрій

4 Населення

5 Персоналії

6 Політика

7 Пам'ятки

8 Примітки

9 Джерела

Географія |

Район межує з Андрушівським, Попільнянським районами Житомирської області, із Сквирським Київської області, Погребищанським, Козятинським районами Вінницької області.

Територія Ружинщини — хвиляста рівнина, порізана густою мережею глибоких ярів і широких балок, долинами рік Роставиці, Березянки, Бистриці та іншими невеличкими річечкам. Всі вони мають відносно спокійну течію. Їх русла перетинаються греблями, які утворюють ставки для розведення і вирощування риби. Загальна площа штучних водойм у районі становить понад 2000 гектарів. Клімат району помірно континентальний.

Ґрунти — опідзолені та малогумусні чорноземи. Серед корисних копалин є поклади граніту, глини, піску, каоліну. Природні умови сприятливі для розвитку землеробства, тваринництва, рибництва.

У районі — значні поклади граніту, цегляно-черепичних глин. Розвинута харчова промисловість. Галузі спеціалізації сільського господарства — рослинництво зерно-бурякового та тваринництво м'ясо-молочного напряму.

Історія |

Історія Ружинщини сягає в глибину тисячоліть. Землі її починають залюднюватись вже в епоху палеоліту (30-10 тис. років тому). В період мезоліту (9-6 тис. до н. е.) та неоліту (6-4 тис. до н. е.) розпочинається приручення тварин, значно поширюється рибальство. Також особливе місце серед археологічних знахідок пам'яток Ружинщини посідають пам'ятки доби неоліту, або так званої мідної доби (4 — початок 2 тис. н. е.).

Потім території засиляють степові кіммерійці, яких згодом відтісняють скіфи. Першою назвою містечка 1071 року саме в літописах згадується як Скоргородок, який був потім зруйнований монголо-татарською ордою. На його місці виникає Щербів.

У 1399 році Ружинщину було дощенту спалено кримським ханом Тімур-Куклуком, в 1416 її землі розтоптує правитель Золотої Орди Едигей, а в 1482 кримський хан Менглі-Гірей.

У 1569 Ружинщина була приєднана до Польського королівства. За військові справи польський король Стефан Баторій дарує Кирилу Ружинському містечко Щербів над Роставицею, перейменувавши його в 1591 в Ружин.

У 1796 після приєднання Правобережної України до Росії, Ружин, де мешкало 750 осіб, відносився до Київської губернії.

У 1900 році в Ружині було 284 двори, де мешкало 5425 осіб. Наступними були дуже важкі і жорстокі роки комунізму, під час якого було розкуркулено більшість сімей. Та особливо трагічними потрібно відзначити голодомор 1932–1933, який забрав життя мільйонів людей.

Трагічними були й роки Німецько-радянської війни 1941–1945 років. Ружинський район був окупований фашистами 17 липня 1941, а визволений в ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, яка розпочалася 24 грудня 1943 року. Під час визволення Ружина від нацистів у жорстоких боях загинули 504 червоноармійці.

Під час наступної адміністративної реформи і до нашого часу Ружин відходить до Житомирської області. Післявоєнний час характеризувався розвитком сільського господарства. У 1958 році Ружинська, Білилівська та Чорнорудецька МТС були реорганізовані у ремонтно-тракторні станції. 1961 року на базі Ружинського РТС створено районне об'єднання «Сільгосптехніка», яке підпорядковувало собі відділення у Білилівці, Вчорайшому і Чорнорудці.

Історія Ружинщини нерозривно зв'язана з історією українського народу і культури із світовим іменем. Тут розпочинав трудовий шлях вчителя молодий М. Т. Рильський — майбутньому видатний український поет, перекладач і громадський діяч, академік АН СРСР.

Адміністративний устрій |

Докладніше: Адміністративний устрій Ружинського району

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селишну раду і 31 сільських рад, які об'єднують 50 населених пунктів та підпорядковані Ружинській районній раді. Адміністративний центр — смт Ружин^[1].

1985 року з обліку було знято селище Самгородоцьке^[2]

Населення |

Населення району станом на 2015 рік становило 27 497 осіб, з них міського — 4 590 (власне Ружин), сільського — 22 907 осіб^[3].

За переписом 2001 року розподіл мешканців району за рідною мовою був наступним^[4]:

українська — 98,68 %

російська — 1,09 %

польська — 0,06 %

білоруська — 0,04 %

молдовська — 0,03 %

вірменська — 0,02 %

Персоналії |

Кольченко Павло Іванович — учасник бою під Крутами

Левчук Тимофій Васильович — український кінорежисер.

Фоя Людмила — активістка УПА, учасниця контррозвідувальної операції проти НКВД, співробітниця підпільної преси під псевдонімом Марко Перелесник[3].

Барановський Христофор Антонович — член Української Центральної Ради.

Політика |

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Ружинського району були створені 44 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 71,04 % (проголосували 16 665 із 23 460 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 59,12 % (9 852 виборців); Юлія Тимошенко — 20,98 % (3 496 виборців), Олег Ляшко — 8,75 % (1 458 виборців), Анатолій Гриценко — 3,41 % (568 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,88 %.^[5]

Пам'ятки |

Пам'ятки історії Ружинського району

Пам'ятки монументального мистецтва Ружинського району

Примітки |

↑ Адміністративно-територіальний устрій Амвросіївського району на сайті Верховної Ради України

↑ Рішення про зняття селища з обліку

↑ ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАЯВНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ на 1 січня 2015 року

↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць

↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2016-03-17.

Джерела |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ружинський район

Сторінка на сайті ОДА

Ружинський район — Інформаційно-пізнавальний сайт | Житомирська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)

Андрушівський район	Андрушівський район	Попільнянський район
Вінницька область (Козятинський район)		Київська область (Сквирський район)
	Вінницька область (Погребищенський район)

[1] Адміністративно-територіальний устрій Амвросіївського району на сайті Верховної Ради України

[2] Рішення про зняття селища з обліку

[3] ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАЯВНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ на 1 січня 2015 року

[4] Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць

[5] ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2016-03-17.

搜尋此網誌