Ufdjrw

• 
  


• 
  Данило І (1201—1264), Король Русі, Великий князь Київський


• 
  


• 
  Лев I Данилович (1228—1301), Король Русі, Великий князь Київський


• 
  


• 
  Юрій І Львович (1252—1308), Король Русі, Великий князь Київський


• 
  


• 
  Анастасія Галицька, донька короля Русі Юрія І


• 
  


• 
  Ольгерд (1296—1377), Великий князь Литовський + Уляна Олександрівна (1325–1391), дочка Анастасії Юріївни (Галицької)
  
  • 
    
  
  
  • 
    Корибут-Дмитро Ольгердович (1358—1404), Князь Новгород-Сіверський, Чернігівський, Збаразький, Брацлавський, Вінницький.
    
    • 
      
    
    
    • 
      Федір Корибутович (1380–1442)
      
      • 
        
      
      
      • 
        Василій Корибут-Збаразький (помер 1463)
        
        • 
          
        
        
        • 
          Василій Корибут-Збаразький (помер 1474)
          
          • 
            
          
          
          • 
            Михаїл Корибут-Вишневецький-Збаразький (1470—1517)
            
            • 
              
            
            
            • 
              Александер Корибут-Вишневецький (помер 1555 року)
              
              • 
                
              
              
              • 
                Михаїл Корибут-Вишневецький (1529—1584)
                
              
              
            
            
          
          
        
        
      
      
    
    
  
  

Життєпис |

1550 року він, Бернард Претвич, Ян Гербурт, Александр і Прокоп Сенявські стримали татарську навалу, забрали в них награбоване, багатьох взяли в полон.^[3]

1555 року воював з татарами при Кільдишевій Могилі на Миргородщині. Наступного, 1556 р. разом з князями Романом Сангушком та Остафієм Ружинським здійснив вилазку проти турків до Білгорода, однак через татарську підмогу князі зазнали поразки. З літа 1557 до 1559 р. брав участь у Лівонській війні у складі королівського почту Сигізмунда ІІ Августа. За успішні дії отримав у грудні 1559 р. Черкаське староство, яким управляв до своєї смерті.

Близько 1560 р. розбив невеликий загін татар на чолі з ватажком Сохором над річкою Псел. Навесні 1563 р. М. Вишневецький своїм коштом найняв 800 білгород- ських татар на чолі з Сіхозою і Бакаєм, а також спорядив 400 власних вояків. З цим військом він рушив на підмосковську Сіверщину, зокрема, взяв і спалив місто Радогощ^[4].

У 1566 році разом з братом Олександром переміг татар у районі гирла річки Цибульник. Літом 1570 року розгром двохтисячний загін татар під Чигирином. В 1574 або 1575 році розбив 500 татар які обложили Черкаси, однак не став їх переслідувати.

Похід на Астрахань |

1570 року король Сигізмунд II Август послав Михайла на Астрахань. З собою по дорозі князь взяв полки запорожців та «гультяїв». Коли гетьман прибув з військом, паша і хан вже стояли під мурами. Тоді Вишневецький взявся розробляти план штурму Астрахані. Тим часом один з запорожців пробрався у місто і попередив гарнізон, щоб в зазначений день і час зробили вилазку на противника, імітуючи напад. Запорожець вночі, під носом у татар пробрався в місто і повернувся назад, повідомивши гетьмана, що гарнізон готовий. Вишневецький домовився з командувачем допоміжних московських військ, щоб він нападом відволік татар. А сам Вишневецький вишикував в ряд свою кінноту, за нею поставив 15 000 піхоти. Князь пустив кінноту вперед, однак при наближенні до ворожого табору вершники розійшлися в сторони і на османів ринула піхота, яка, прорвавшись всередину табору, захопила гармати. Османи заволали про допомогу своїх військ, які в цей час билися під мурами з астраханцями. Поки вони прибули, козаки, використовуючи проти турків їхні ж гармати, розгромили їх повністю. Вночі паша перейшов під укриття до хана, Астрахань була звільнена. М. Вишневецький забрав величезні трофеї з османського табору та важку артилерію.

Однак 5000 запорозьких козаків, незадоволені розподілом здобичі після походу на Астрахань, відділилися від війська гетьмана Вишневецького і заснували на березі Дону місто Черкаськ, за назвою свого міста Черкаси, яке стало «головним всьому війську Донському».

Війни з Московською державою |

У 1579 році князь М. Вишневецький, разом з князем Василем Костянтином Острозьким, в складі частин війська короля Стефана Баторія пішов походом на Московське царство, зайняв Сіверщину, брав участь у взятті Стародуба, Чернігова (який польсько-українські війська підпалили)^[5] та інших фортець.

Влітку 1580 р. разом з загоном татар здійснив похід на Карачев, спустошив місто та його околиці, а по дорозі назад — околиці Брянська, Рильска та Орли.

В серпні 1581 р. разом з річицьким старостою, князь Ярошом Жижемським, овруцьким старостою Аврамом Мишкою, київським чашником і ротмістром королівським Киріяном Лятошинським і загоном козаків Яна Орішевського пішов на Трубчевськ. Місто було сильно спустошне і спалене. По дорозі назад, на річці Судость Вишневецького наздогнало російське військо, однак воно було вщент розбите^[6].

Володіння |

За значні військові заслуги 1580 року введений до сенату Речі Посполитої, після чого передає Канівське та Черкаське староства синові Олександрові. Посади старости канівського і черкаського зберіг до смерті. 1580 р. став каштеляном брацлавським, 15 березня 1581 воєводою київським. Був воєводою київським, комендантом (каштеляном) Київського замку.

Разом з дружиною, Гальшкою Юріївною Зенович, залишив добру пам'ять як фундатор трьох православних монастирів.

Помер у Вишневці 15 жовтня 1584 р. у віці 55 років, був похований із почестями в Києво-Печерській Лаврі. За даними Афанасія Калнофойського, помер о 2-й годині ночі з понеділка на вівторок 16 жовтня 1584, був похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври^[7], існував його надгробок з епітафією.^[8]

Нащадки |

У шлюбі з Гальшкою Юріївною Зенович у нього народилось 5 дітей:

• 
  Олександр (р.н.н. — Стамбул, 1594) — староста черкаський, канівський, корсуньський, лоївський. Одружений з Оленою Єловицькою (р.н.н. — 1587)


• 
  Михайло (1588—1619) — староста овруцький.


• 
  Юрій (р.н. невідомий — 1617/18) — каштелян київський.


• Марина Вишневецька — дружина стольника полоцького Теодора Горського


• Софія Вишневецька (р.н.н. — до 1595) — дружина підскарбія надвірного литовського Івана Остафія Тишкевича (†1631). У шлюбі народилось 8 дітей.

Онуки князя по сину Михайлу Вишневецькому

Примітки |

Джерела та література |

• 
  Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 108—124.


• 
  Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 544—546. (пол.)
  

Посилання |

• Михайло Вишневецький. Князь, гетьман українського козацтва.


• Гетьман України Михайло Вишневецький (1529 — 15 жовтня 1584 р.). Він надійним був щитом цілій Україні

• 
  Формування та встановлення Запорізької СічіKsiążęta Wiśniowieccy (01) (пол.).

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Попередник Дмитро Вишневецький

Гетьман України 1569-1570

Наступник Іван Свирговський

п о р Гетьмани Війська Запорозького Велике князівство Литовське Предслав Лянцкоронський (1516–1531) • Остафій Іванович Дашкевич (1500-ті — 1534, з перервами) • Остафій Ружинський (1514–1534) • Дмитро Вишневецький (1552–1564) • Венжик Хмельницький (1534–1569) Річ Посполита Михайло Вишневецький • Ян Бадовський • Іван Свирговський (1574) • Богдан Ружинський • Яків Шах (1576–1578) • Лук'ян Чорнинський (1578, 1586) • Самійло Зборовський (1581–1584) • Дем'ян Скалозуб (1583–1593 з перервами) • Богдан Микошинський (1584) • Захар Кулага (1585, 1589) • Михайло Ружинський (1585, 1587) • Богдан Микошинський (1586) • Ян Оришевський • (1591, 1596) Криштоф Косинський • Богдан Микошинський (1594) • Григорій Лобода • Матвій Шаула • Гнат Василевич(1596-1597) • Тихін Байбуза (1597–1598) • Федір Полоус (1598) • Семен Скалозуб • Самійло Кішка • Іван Куцкович (1602–1603) • Петро Сагайдачний • Яків Бородавка-Нерода • Оліфер Голуб (1622–1623) • Михайло Дорошенко (1623–1625; 1625–1628) • Марко Жмайло • (1625) • Іван Сулима (1628–1629, 1633–1635) • Грицько Чорний (1628–1630, з перервами) • Лев Іванович (1629) • Тарас Федорович (1630) • Тиміш Орендаренко (1630–1631, 1632–1633) • Семен Перев'язка (1632) • Іван Петражицький-Кулага (1631–1632) • Андрій Діденко (1632–1633) • Дорофій Дорошенко (1633) • Василь Томиленко • Павло Бут (1637–1638) • Яків Острянин (1638) • Дмитро Гуня (1638) • Карпо Півтора-Кожуха (1639–1642) • Максим Гулак (1642–1646) До розколу Богдан Хмельницький (1648–1657) • Юрій Хмельницький (1657) • Іван Виговський (1657–1659) • Юрій Хмельницький (1659–1660) Правобережжя (Річ Посполита) Юрій Хмельницький (1660–1663) • Павло Тетеря (1663–1665) • Степан Опара (1665), самопроголошений • Петро Дорошенко (1665–1669) • Григорій Дорошенко (1668), наказний гетьман • Михайло Ханенко (1669–1674) • Андрій Дорошенко (1672, 1674, наказний гетьман) • Остап Гоголь (1675–1679) • Стефан Куницький (1683–1684) • Андрій Могила (1684–1689) • Григорій Гришко (1689-1692, наказний гетьман) • Самійло Самусь наказний гетьман 1692–1704, гетьман Правобережної України 1702–1704 Правобережжя (Османська імперія) Петро Суховій (1665–1668) • Петро Дорошенко (1669–1676) • Юрій Хмельницький (1678–1681) • Георге Дука (1681–1684) • Теодор Сулименко (Сулимка) (1684–1685) • Яким Самченко (1685) • Степан Лозинський (Стецик) (1685-1695) • Іван Багатий (1696–1698) • Петро Іваненко (Петрик) (1698–1709), з перервами • Самійло Самусь Гетьман Правобережної України 1702–1704 • Пилип Орлик (1710–1742) Лівобережжя (Московія-Росія) Яким Сомко (1660–1663) • Іван Брюховецький (1663–1668) • Данило Ярмоленко (1664, наказний гетьман) • Петро Дорошенко (1668–1669) • Дем'ян Многогрішний (1669–1672) • Іван Самойлович (1672–1687) • Іван Мазепа (1687–1709) • Василь Дунін-Борковський (1702, наказний гетьман) • Іван Скоропадський (1708–1722) • Павло Полуботок (1722–1724) • Данило Апостол (1727–1734) • Кирило Розумовський (1750–1764) Угоди Бахчисарайський договір (1648) • Зборівський договір • Білоцерківський мир • Березневі статті • Корсунський договір (1657) • Гадяцький договір • Жердівські статті • Переяславські статті (1659) • Слободищенський трактат • Батуринські статті • Московські статті (1665) • Підгаєцька угода • Глухівські статті • Корсунська угода (1669) • Острозька угода • Конотопські статті • Переяславські статті (1674) • Коломацькі статті • Московські статті (1689) • Шведська угода • Решетилівські статті • Рішительні пункти • Лубенський договір