Турів
місто Турів біл. біл. Тураў | |||||
| |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
|---|---|---|---|---|---|
52°04′09″ пн. ш. 27°44′10″ сх. д. / 52.06917° пн. ш. 27.73611° сх. д. / 52.06917; 27.73611Координати: 52°04′09″ пн. ш. 27°44′10″ сх. д. / 52.06917° пн. ш. 27.73611° сх. д. / 52.06917; 27.73611 | |||||
| Країна |  Білорусь | ||||
| Область | Гомельська область | ||||
| Перша згадка | 980 | ||||
| Статус | з 2004 року | ||||
| Населення | 2 846 (2011) | ||||
| Площа | 5,46029 км²[1] км² | ||||
| Транслітерація назви | Turaŭ | ||||
| Поштовий індекс | 247980 | ||||
| Телефонний код | +375-2353 | ||||
| Висота | 125 м[2] м.н.р.м. | ||||
Місцева влада | |||||
| Веб-сторінка | Тураў | ||||
  Турів | |||||
  Турів Турів (Гомельська область) | |||||
 Турів на Вікісховищі | |||||
Ту́рів (Туров, біл. Ту́раў) — місто східного Полісся, пристань на правому березі Прип'яті, у Житковицькому районі Гомельської області Білорусі.
Зміст
1 Історія
2 Персоналії
3 Пам'ятки
4 Див. також
5 Примітки
6 Література
Історія |
Наполеон Орда — Турів 1856
Турів — старий княжий город на землі дреговичів. Уперше згадується в літописі «Повісті минулих літ» під 980 роком. Походження назви пов'язують з ім'ям князя Дреговицької землі Тура, якого вважають засновником міста.
За київського князя Володимира Турівське князівство увійшло до складу Київської держави. У 988 році першим історично відомим князем який посів у місті був Святополк, син Володимира, під владою якого знаходилася Київська Русь. У 1005 році за правління Святополка у Турові утворюється Турівська єпархія.
За правління другого сина Володимира Ярослава у Турові посів його син Ізяслав.
З кінця 10 століття центр удільного Турівського князівства та єпархії (у XII ст. тут був єпископом Кирило Турівський).
Узимку 1241 року місто було зруйноване Батиєвою навалою.
З 1320-тих років Турів належав до Великого Литовського Князівства (з середини XV ст. — до середини XVI століття Туровом володіли князі Острозькі), недовгий час входив до складу держави гетьмана Богдана Хмельницького.
З 1793 року містечко Мозирського повіту Мінської губернії Російської Імперії.
4 травня 1796 року у Варшаві дідичка «Турівського ключа» (складався з дільниці міста Турова, сіл Бураже, Рилаже, Ричів, Воросниця, Тереблиці, Короличі, Кароліш, Бакче, Гвинне, Дроздин) Йоанна Потоцька — донька Йоахіма Кароля Потоцького — підписала заповіт, яким заповідала його своїй доньці Маріанні Шимановській[3].
1918–1920 — у складі Української Держави.
3 серпня 2004 року Рада Міністрів Республіки Білорусь надала Турову статус міста.
Персоналії |
Василь Федорович Острозький — намісник турівський[4];
Костянтин Іванович Острозький — власник міста;
Василь Костянтин Острозький — уродженець міста.
Пам'ятки |
- Храм на честь всіх святих (XIX ст.)
Див. також |
- Турівське Євангеліє
Примітки |
↑ http://gp.by/upload/iblock/0c7/0c77b7a70bc8b48d969b9da8379e9542.pdf
↑ GeoNames — 2005.d:Track:Q830106
↑ S. Barącz. Pamiątki buczackie. — Lwów: Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s.— S. 72-73. (пол.)
↑ Książęta Ostrogscy (01) (пол.)
Література |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Турів |
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
| ||||||||||||||
