Ufdjrw

Битва за Чернух
Друга світова війна
Радянські солдати готують плоти для форсування Дніпра, 1943
Дата: 3 листопада — 13 листопада 1943 Місце: Київ, Українська РСР,  СРСР Результат: перемога РСЧА
Сторони
Третій Рейх	СРСР  Чехословаччина
Командувачі
Еріх фон Манштейн Герман Гот	Микола Ватутін Людвік Свобода
Військові сили
4-та танкова армія	Перший Український фронт Перша окрема чехословацька бригада
Втрати
	30569 загиблих, поранених і зниклих безвісти

Би́тва за Ки́їв (1943) — великомасштабна битва Червоної Армії та Вермахту, що відбулась у період з 3 по 13 листопада 1943 року. У радянській військовій історії відома як Київська наступальна операція. З радянського боку в бою брали участь війська Першого українського фронту під командуванням генерала Ватутіна та Перша окрема чехословацька бригада. У ході операції Києвом заволоділи солдати РСЧА.

Частина ансамблю меморіального комплексу в с. Балико-Щучинка, де зображено епізод форсування Дніпра

Хід битви |

Наприкінці вересня 1943 року війська 1-го Українського фронту вийшли до Дніпра в районі Києва, форсували його і захопили на правому березі два плацдарми: на північ від міста — на лінії Лютіж — Вишгород і південніше — у районі Великого Букрина. Наступ радянських військ, початий за директивою Ставки 12-15 і 21-23 жовтня з Букринського плацдарму військами 40-ї, 27-ї і 3-ї гвардійської танкової армій успіху не мав, тому що незначні розміри плацдарму утруднювали зосередження військ і бойової техніки, а супротивник мав сильну оборону. У той же час війська 38-ї армії, що діяли на напрямку допоміжного удару, дещо розширили Лютізький плацдарм.

Братська могила у селі Ходорів. У ній поховано понад 2 тис. радянських воїнів, що загинули під час боїв на Букринському плацдармі.

Виходячи з цього, Ставка наказала Військовій раді 1-го Українського фронту перенести головний удар на Лютізький плацдарм, для чого за її вказівкою туди потай були перекинуті 3-тя гвардійська танкова армія і артилерія резерву Головнокомандування. 1 листопада війська 40-ї і 27-ї армій перейшли в наступ з Букринського плацдарму, що відволікло резерви супротивника. 3 листопада після потужної артпідготовки (на напрямку головного удару було зосереджено понад 2 тис. гармат і мінометів калібром понад 76 мм та 500 установок реактивної артилерії) і ударів авіації 2-ї повітряної армії війська 38-ї армії та 5-го гвардійського танкового корпусу завдали головного удару з Лютізького плацдарму і прорвали оборону противника на глибину 5-12 км. Для розвитку наступу 4 листопада були введені в бій 3-тя гвардійська танкова армія та 1-й гвардійський кавалерійський корпус. У складі радянських військ боролася 1-ша Чехословацька окрема бригада (командир полковник Людвік Свобода).

На початку листопада 1943 р., у переддень відступу, німецькі окупанти почали палити Київ. У ніч на 6 листопада 1943 р. передові частини Червоної армії, долаючи незначний опір німецького ар'єргарду, вступили у майже порожнє палаюче місто. 7 листопада радянські війська визволили Фастів, 12 листопада — Житомир, після чого за вказівкою Ставки війська лівого крила і центру 1-го Українського фронту перейшли до оборони з метою відбити контрудари супротивника, що почалися 8-15 листопада, а війська правого крила (13-та і 60-та армії) продовжували наступ і до 25 листопада вийшли на лінію Мозир, Коростень, Черняхів.

Результат |

У результаті Київської наступальної операції було розгромлене київське угруповання противника (розбито 15 німецьких дивізій), вигнано нацистських окупантів зі столиці Української РСР і створено в цьому районі стратегічний плацдарм, який зіграв важливу роль у боях за Правобережну Україну. Разом з радянськими партизанами бився чехословацький партизанський загін Яна Налепки (Рєпкіна).

6 листопада Києвом оволоділи війська РСЧА.

Див. також |

• Форсування Дніпра (1943)


• Битва за Дніпро

Джерела та література |

• 
  М. В. Коваль. Київська наступальна операція 1943 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 225. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  


• 
  Р. В. Пилипчук. Київська наступальна операція // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  пошук онлайн
  
  

Література |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Битва за Київ (1943)

• История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941—1945, т. 3, М., 1961; (рос.)
  


• Вторая мировая война, М., 1958; (рос.)
  


• Возненко В. В., Уткин Г. М., Освобождение Киева (осень 1943 г.), М., 1953; (рос.)
  


• Жуков Г. К., Воспоминания и размышления, М., 1969. (рос.)