Ufdjrw

Ель Греко
ісп. El Greco
«Портрет старого» (Автопортрет Ель Греко), бл. 1595–1600, олія на полотні
При народженні	Доменікос Теотокопулос
Народження	1541(1541) Крит, Венеціанська Республіка (нині Греція)
Смерть	7 квітня 1614(1614-04-07)
	Толедо, Іспанія
Поховання	Монастир Санто Домінго де Сілос[d]
Національність	грек
Громадянство	Іспанія
Релігія	Римо-католицька церква
Жанр	портретний живопис[d], міфологічний живопис і релігійний живопис[d]
Діяльність	художник, скульптор, архітектор, митець
Напрямок	маньєризм
Вплив	Тіціан
Твори	Воскресіння[d], Краєвид Толедо і Погребіння графа Оргаса[d]
Автограф
Ель Греко у Вікісховищі?

Ель Гре́ко (ісп. El Greco — грек, справжнє ім'я Доменікос Теотокопулос (грец. Δομήνικος Θεοτοκόπουλος), *1541, Крит, Венеціанська Республіка — †7 квітня 1614, Толедо, Іспанія) — іспанський художник грецького походження. Один із представників Критської школи.

Походження і навчання |

Народився на Криті. Збереглися дані про гороскоп Ель Греко, за яким він Рак. Отже, він народився між 21 червня і 21 липня. Родина була досить заможна. Батько Георгіос Теотокопулос був збирачем податків. Імовірно, родина належала до католицтва. Доменіко мав брата, що доживав віку з ним в Іспанії.

Ікони |

«Поклоніння волхвів» , 1568, Музей Сумайя, Мехіко

«Мадонна милосердя»

Перші твори мистецтва, які побачив хлопець, — це ікони. Свідчення про навчання в іконописця потребують уточнень, але впливи іконописних схем православ'я прослідковуються у деяких творах. Особливо це помітно у церковному образі «Мадонна милосердя» (1605, Ільєскас, шпиталь де ла Карідад). Православному досить побачити цей твір, щоб одразу пригадати ікону «Покров Богородиці». Але впливи католицьких схем значно більші, та й композиція творів Ель Греко є набагато ближчою до церковних образів і схем католицтва (П'єро делла Франческа — «Мадонна дель Парто», «Мадонна милосердя» Доменіко Гірляндайо та інші).

Автопортрети |

З документів відомо, що Доменікос писав автопортрети^[1]. Патрон Ель Греко у Римі Джуліо Кловіо писав у листопаді 1570 р.: «У Рим щойно приїхав молодий кандієць, учень Тіціана, якого слід вважати (за моєю думкою) одним з найкращих майстрів живопису. Серед своїх творів він намалював свій автопортрет, що вразив майстерністю всіх художників Риму» ^[2].

Маємо ще один документ про існування другого автопортрету. У посмертному описі майна художника, що успадкував син Хорхе Теотокопулос віднайдено: «Портрет мого батька в рамі з оздобленням». Отже, автопортрети Ель Греко існували, завданням дослідників є або знайти їх, або знайти відомості про їх втрату.

Італійський період |

Острів Крит, де народився Доменіко, в ті часи належав Венеціанській республіці. Не дивно, що молодий Ель Греко у пошуках долі перебрався у столицю Адріатики. Якщо правда, що він учень Тіціана, то перебував у Венеції. В його творах відчувається вплив творів генія Тіціана, а деякі картини справжні варіації творів великого венеціанця («Каяття Марії Магдалини», Музей образотворчих мистецтв (Будапешт)).

Ще більший вплив на художню особистість Ель Греко мали твори іншого генія з Венеції — Якопо Тінторетто (1518–1594). Відомостей про навчання у майстерні в Тінторетто наразі не маємо. Навчатися Доменіко міг на творах Тінторетто і самотужки, бо їх було вдосталь у церквах і братствах Венеції.

Ель Греко в Римі |

За записами Джуліо Кловіо, земляка Ель Греко, можна досить точно визначити, коли він переїхав до Риму — у жовтні-листопаді 1570 року. Отже, у Венеції він не втримався. Кловіо дав рекомендацію до кардинала Алессандро Фарнезе, документ зберігся. Доменікос досить швидко отримав у Римі покровителів з родин Орсіні та Фарнезе. З високоосвітченим Фульвіо Орсіні Ель Греко зійшовся найближче. Так, особиста бібліотека Фульвіо нараховувала близько 1 600 томів і пізніше стала надбанням Ватикану. Полюбляв книжки і Ель Греко. Підстави для наближення були ще й тому, що Фульвіо колекціонував картини.

Римський період митця досить плідний і за власними творами, і за знайомством із життям і творами митців Риму. Написав Доменікос і портрет Джуліо Кловіо (1572, музей Каподімонте, Неаполь).

У подальших творах є невеликий вплив і образів Мікеланджело, особливо скульптури («Покладання Христа у гроб» 1555 р. Мікеланджело і «Бог отець з мертвим тілом Христа (Свята Тріця)» Ель Греко, Прадо, Мадрид). Проте він давно набув індивідуальності і так переробляє чужі композиційні схеми, що їх здатні впізнати лише справжні фахівці.

Ель Греко не втримався і у Римі. Великі будівельні роботи розпочалися в Іспанії. Про них багато говорили у Римі. У пошуках багатих замовників в Іспанії і нових просторів для творчості Доменікос переїздить до Мадриду. Стати придворним живописцем короля Філіпа II Ель Греко не зміг, а тому оселився у Толедо.

Проблема світла в картині |

Ель Греко з тих, хто довго й успішно розв'язував проблему світла в картинах. Ще на візантійських іконах він бачив людей, осяяних надреальним божественним світлом («Преображення господнє» так вразило свідків, що ті попадали на землю. Їх і досі так малюють на православних іконах).

У творчому доробку майстра є побутова картина, де проблема штучного освітлення головна у творі. Це «Хлопчик, що роздмухує вогонь свічки» (Каподімонте, Неаполь). Загадкою лишається полотно «Іспанське прислів'я», бо і воно вирішено у штучному освітленні.

Ще загадковіші його численні релігійні твори, де світло і справді йде як від самого Бога («Христос з св. Йосипом, земним батьком», всі «Поклоніння волхвів», усі варіанти «Благовіщення», усі образи «Христа в Гефсиманському саду» та інші).

Родина |

(1600–1605, oil on canvas, 81 × 56 cм), Портрет Хорхе Мануеля Теотокопулоса, Провінційний музей красних мистецтв, Севілья.

Єдиний син Ель Греко — Хорхе Теотокопулос. Причини неможливості шлюбу з жінкою невідомі (можливе невельможне походження чи те, що Ель Греко залишався іноземцем без знання іспанської мови). Все це припущення. Зберігся утаємничений портрет жінки з хутровою накидкою. Можливо, це Єроніма (1577, Глазго, Поллок-хаус). Хлопчисько зі смолоскипом на полотні Похорон графа Оргаса (1587, церква Сан-Тома, Толедо), імовірно є зображенням сина Хорхе. Хорхе навчатиметься малюванню і опанує техніку живопису. Але надасть перевагу практиці архітектора.

Є й інший портрет, на якому зображений дорослий Хорхе з палітрою і пензлями в руках.

Есполіо (Роздягання Христа перед стратою) 1579 р. |

Христа притягли на Голгофу та ще й примусили на собі нести важкий хрест. Натовп зібрався подивитися на того, кого щойно хотів бачити царем Юдеї, а тепер готували стратити як злочинця. Кат вже зачепив край одягу Христа. Ремісник-тесляр готує хрест для страти і ні на кого не дивиться. Як загіпнотизовані на хрест і тесляра дивляться три Марії. Страта от-от почнеться, але жах вже́ панує в людських серцях.

Неможливо відшукати іконографічні витоки твору. Неможливо знайти подібні композиційні схеми. Лише віддалено щось нагадує ікони великих і безіменних майстрів Візантії. Проте деякі деталі значно вдірізняються від іконописної традиції зниклої на той час імперії.

Приватна бібліотека Ель Греко |

Зберігся опис особистої бібліотеки Ель Греко, де поряд з книгами з архітектури, грецькими класиками і італійськими поетами (Петрарка, Аріосто, Тассо) — зберігались і теологічні праці. Серед останніх — «Про небесну ієрархію» псевдо-Діонісія Ареопагіта, твори якого, написані в другій половині 5 століття, зіграли величезну роль в історії релігійно-філософської думки. Зрозуміло, що ареопагітика надихала майстра. Це був не тільки художник, але й мислитель-містик, у полотнах якого з космічним простором і потойбічним світлом, з екстатичними персонажами і святими фанатиками, втілена ідея вічного католицтва.

Ель Греко та маньєризм |

Ель Греко — художник доби маньєризму. Його релігійні картини мають відчутний вплив маньєристів Риму («Страта св. Маврикія», 1582, «Благовіщення», 1696, «Вигнання торгашів з храму», «Коронація Діви Марії»). Але талановитий митець раз у раз перетинав вузькі кордони маньєризму і наповнював полотна такими деталями, композиційними схемами та особистими знахідками, що про його маньєризм забувають. Геній Ель Греко виходить на перший план і бере у полон.

• 
  

  

  
  

  
  

  «Відкриття п'ятої печатки», (1608-1614)
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  «Краєвид Толедо». 1604-1614. Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Лаокоон (Ель Греко)
  

  
  

  
  

Уславлений і улюблений Толедо |

Ель Греко зрідка малював краєвиди міста. Завжди це тільки Толедо. Він багато читав і розглядав мапи різних міст. У часи Ель Греко мапи набули поширення, і він мав змогу їх бачити (мапа Мілана бл. 1572 р., картографи Георг Браун і Хогенбург). Але як відрізняється «Краєвид і мапа міста Толедо» Ель Греко (1610-14) від технічної мапи Брауна і Хогенбурга.

Про «Краєвид Толедо (Ель Греко)» (в грозу) художника вже існує ціла бібліотека. До нього зверталися і звертатимуться століттями. Це несподіванка в творчості майстра і шедевр, яких одиниці у світі.

Апостоладос |

Останньою працею життя художника став цикл «Апостоладос» – портрети апостолів. Над ними він працював з 1610 по 1614 роки. Завершував цикл портрет святого Петра з ключами до раю.

Після цього мала бути «Коронація святої Богородиці», але закінчити її Ель Греко так і не вдалося.

Портрети Ель Греко |

Маньєрист Ель Греко ставав суворим і непідкупно правдивим у портретах, як корифеї Антоніс Мор (бл.1520–1577) або Тиціан (бл. 1485–1576). Аби написати вдалий портрет, йому неважливо було добре знати модель.

Постійне виживання серед чужих, недоброзичливих і небезпечних людей навчило його розпізнавати особи портретованих. Тому його портрети такі різні, такі психологічно насичені, і таки майстерні.

Підстаркуватим і сумним постав Кловіо(грек на чужині) на його портреті 1572 р. Портрету притаманне жанрове забарвлення - Кловіо демонструє власно створені до книги мініатюри, які вважали шедевром майстра.

Міць католицизму і небезпечна непохитність переконань б'ють з портрету інквізитора Ніньйо де Гевара, що підписував вироки на спалення єретиків Толедо.

Приязнь і захоплення розумом і даром поета присутні в якостях портрета ченця Хортенсіо Паравісіно.

Портретів пензля Ель Греко декілька. Вони справляли неабияке враження і на портретованих, і на сучасників, і на художників, що постійно їх копіювали. Досі сперечаються — копія чи оригінал портрет поета Алонсо Ерсілья і Суньїга. Важливо, однак, те, що портрет зберігся і зберіг частку генію Ель Греко (Ермітаж, Петербург).

• 
  

  

  
  

  
  

  «Портрет Каваррубіаса»
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  «Родріго Васкес»,президент Ради Кастилії
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Етюд до портрета головного інквізітора де Гевара
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Портрет головного інквізітора дон Фернандо Нуньєс де Гевара
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Папа римський Пій V (приватна збірка)
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  « Портрет лицаря з рукою на грудях ». близько 1580 р.
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Портрет невідомого кабальєро, бл. 1584–1594 рр.
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Портрет Паравісіно, бл. 1609. Бостон
  

  
  

  
  

Смерть |

Помер у Толедо 7 квітня 1614 року. Надгробок з порфіру і прах зникли (відомі лише по літературі, були та зникли). Зруйновано й будинок в Толедо, де жив художник. Митця забули на три століття.

Майстерня Ель Греко |

Перегляд творчого спадку Ель Греко підняв питання майстерні майстра. Вона була. В Іспанію він відбув не один, з ним з Італії прибув учень і секретар Франческо Пребоско. Він допомагав як у створенні картин, так і керував продажами творів мистецтва майстра^[3]. Допомагали і інші учні.

Виборовши популярність, Ель Греко перейшов на систему створення зразків-ескізів. Свої найбільш вдалі композиції він переробив у зразки і давав роздивитися замовникам-візітерам. Обраний зразок розробляли він сам і учні. Система нагадувала працю візантійського ікописця, котрий працював за популярними схемами. В майстерні Ель Греко це не перешкоджало виробляти варіанти чи насичувати новий варіант новими рисами, виникали нові варіанти або репліки. Тим не менше консервативні іспанці в Толедо часто сприймали роботи Ель Греко як ікони^[4].

Гучна посмертна слава у XX столітті |

Мало хто мав таку гучну і потужну посмертну славу в 20 столітті, як Ель Греко. Кожне відкриття документа про нього чи нового оригіналу ставало сенсацією. Але тихим та релігійним творам Ель Греко не заважає марнота марнот цього світу. Як не заважає і захоплення перед портретами його пензля мільйонів глядачів в музеях світу. Адже вони давно і на завжди увійшли у вічність.

Про твори Ель Греко видано багато книжок і альбомів. І ще більше їх надрукують. Є багато листівок і репродукцій. В Толедо створено музей митця в одному з палаців тої доби, бо дім майстра не зберегли.

Про Ель Греко знято художні фільми :

• У США «Ель Греко» з Мелом Фаррелом у головній ролі.


• У 1966 р.«Ель Греко» режисер Лучано Сальс.


• У 2007 — режисер Янніс Смарагдіс.

У 21 столітті славу Ель Греко множить інтернет.

Будинок-музей Ель Греко в Толедо |

Худ. Франсіско Пачеко.Подвійний портрет невідомого сеньйора і дами. Музей в Севільї

У 1585 році художник орендував будинок маркіза де Віллєни, де і мешкав майже все життя. Це був комплекс досить старих будівель, які здавали усім охочім. Майстер займав 24 кімнати, де розмістив вітальні, їдальню, власну бібліотеку і майстерню.Ель Греко переніс в свою оселю звичку слухати музик під час обіду, як це робили в Венеції 16 століття. Аскетичним в побуті і надто релігійним іспанцям це було неприйнятним і незрозумілим звичаєм чужинця. Художник добре розумів підозріле відношення оточення і жив приховано, досить відокремлено. Але в майстерню допускав клієнтів-замовників, небагатьох приятелів і колег-митців.Серед візитерів Ель Греко був і художник Франсіско Пачеко, майбутнй вчитель Веласкеса. Пачеко, що розділяв усі забобони іспанців, багато чого не зрозумів під час візиту, але малював портрет Ель Греко, що був втрачений. Пізніше були зруйновані і приміщення, де мешкав Ель Греко.

Сучасний Будинок-музей Ель Греко - це реставрована садиба герцогині Архона, що лише нагадує колишній будинок де Віллєна і розташований в іншому місті. Наявність автентичних речей і меблів доби 16 століття, уламки мармурових скульптур і картини лише відтворюють атмосферу зниклої оселі художника.

• 
  

  

  
  

  
  

  Музей Ель Греко у Толедо, фото 2012 р.
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Грецький автограф художника
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Експонат музея-будинка.
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Старовинні двері
  

  
  

  
  

Підтвердженням трохи надмірної посмертної слави художника стала побудова у 1929 р. в місті Лос-Анжелес копії сучасного будинка-музею Ель Греко, так звані «Апартаменти Ель Греко» (англ. El Greco Apartments). Цей будинок має 12 квартир і первісно використовувався як невеликий готель. Дешевий і провінційний потяг до усього більш-менш уславленого спонукав надати навіть цьому будинку-копії статусу архітектурної пам'ятки у 1980 році.

Галерея |

• 
  

  

  
  

  
  

  Іван Хреститель, 1605, Валенсія
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Коронація Богоматері, Музей Прадо, Мадрид
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  «Іоанн Євангеліст». Музей Прадо, Мадрид
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  «Каяття Марії Магдалини». Ок. 1589. Музей витончених мистецтв, Будапешт
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Христос на хресті. бл. 1577. Приватна колекція
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Апостоли Петро та Павло. Ермітаж
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  «Христос Пантократор». бл. 1600. Національна галерея Шотландії, Велика Британія
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  «Христос лікує сліпого», Дрезденська картинна галерея
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Триптіх з Модени
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  «Благовіщення»
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  «Хрещення Христа»
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  «Благовіщення»
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  «Три Синайських гори»
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Ель греко, «Таємна вечеря».
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  «Вигнання торгашів з храму»
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Ескіз до картини «Есполіо», тобто Ганебне роздягання Христа перед стратою
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  (Гетсиманський сад) або Моління про чашу (Ель Греко)
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  «Свята Трійця»
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  «Есполіо», перший варіант
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  «Есполіо»,авторська копія
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Страсті Святого Франциска
  

  
  

  
  

Країни, де зберігають твори Ель Греко |

• Велика Британія


• Голландія


• Греція


• Данія


• Італія


• Іспанія


• Німеччина


• Польша


• Росія


• Румунія


• Угорщина


• Франція


• США


• Чехія


• Польща^[5]

Джерела |

• David Davies, El Greco, Phaidon, Lausanne, 1976 (en).


• Каптерева Т.П."Искусство Испании.Очерки.М,"Искусство",1989,(рос).


• Фейнберг Л.Г.Гренберг Ю.И."Секреты живописи старых мастеров,М."Изобразительное искусство",1989,(рос).


• "Памятники культуры.Новые токрытия.М."Наука ",1976 ,(рос).


• Данилова И.Е."Итальянская монументальная живопись",М ."Искусство" ,1970 ,(рос.)


• Киплик Д. И."Техника живописи старых мастеров ,М-Л,"Искусство" ,1950 (рос).


• «І повів його Петро за собою»// Львова Ірина, «Експрес», 17-24 липня 2014 року.

Примітки |

Див. також |

• Маньєризм


• Тінторетто


• Реалізм


• Венеціанська школа


• Римська художня школа


• 
  Музей Ель Греко в Толедо

Посилання |

• 
  El Greco - The Complete Works at the El Greco Foundation


• 
  Tour: El Greco (Spanish, 1541–1614) at the National Gallery of Art
  


• 
  El Greco (c. 1541–1614) at Olga's Gallery


• Ель Греко

Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ель Греко