Стародубський полк
Стародубський полк | |
 Герб полкового центру | |
 Розташування полку на карті. | |
Утворено | 1663 |
Ліквідовано | 1782 |
Центр | Стародуб |
Полковники | |
Стародубський полк — адміністративно-територіальна і військова одиниця Гетьманщини. Утворений 1663. Полковий центр — місто Стародуб (нині на території Росії).
Зміст
1 Історія
2 Полковники
2.1 Наказні полковники Стародубського полку у складі Ніжинського (1654—1663)
2.2 Стародубські полковники (1663—1782)
3 Джерела
4 Література
5 Посилання
6 Примітки
7 Див. також
Історія |
До 1663 року знаходився у складі Ніжинського полку. Був створений внаслідок адмінреформи Івана Брюховецького опісля подій 1663-го, зокрема страти Васюти та політики послаблення його прихильників[1]. У 1663 Стародубський полк виділений з Ніжинського полку і безпосередньо підпорядкований гетьману. Першим повноважним полковником став Петро Рославець (1663, 1668—1676).
Спочатку складався з 10 сотень, зокрема:
- Мглинської,
- Новгород-Сіверської,
- Погарської,
- Полкової,
- Топальської,
- Почепської,
- Шептаківської,
- Новоміської,
- Бакланської,
- ІІ-ї Стародубської.
Тривалий час полк очолювали полковники: Григорій Коровка-Вольський (1678—1680), Семен Самойлович (1680—1685), Яків Самойлович (1685—1687), Михайло Миклашевський (1689—1706), Іван Скоропадський (1706—1708), Лук'ян Жоравка (1709—1719) та інші. У XVIII ст. призначалися полковники з росіян — Іван Кокошкін (1723—1724), Ілля Пашков (1724—1728), Олександр Дуров (1730—1734). Серед полкової старшини були — родини Ханенків, Рославців, Миклашевських, Рубців, Косачів, Максимовичів та інші.
В 1759—1761 рр. керівництво Стародубським полком було колегіальним. Керували Дублянський Олександр Павлович та Миклашевський Петро Андрійович[2].
Прикордонне розташування полку визначало постійну присутність на його території великої кількості козацьких та царських військ, які утримувало місцеве українське населення. На відміну від близьких до Запорожжя південних полків у Стародубському полку міцні позиції займала українська шляхта і козацька старшина. На території полку знаходилося багато міст, які мали магдебурзьке право (Стародуб, Почеп, Погар, Мглин, Новгород-Сіверський).
Великими земельними угіддями на території полку володіла Києво-Печерська лавра. Після церковної реформи патріарха Никона у Московській державі у кінці 1660-х років на території Стародубського та сусіднього Чернігівського полків виникло 16 слобід переселенців-старообрядців (розкольників).
Стародубський полк був найбільшим у Гетьманщині постачальником на зовнішній ринок прядива, конопляної олії, меду, віску, хутра.
На 1782 до складу полку входили сотні: дві полкові Стародубські, дві Почепські, Новоміська, Топальська, Мглинська, Бакланська, Погарська, Новгородська і Шептаківська. В той час на території Стародубського полку були 4 міста, 3 містечка і 1118 сіл.
У зв'язку з остаточним скасуваням російським урядом полкового устрою у Лівобережній Україні Стародубський полк у 1782 ліквідовано, з козаків утворено полк російської армії, а його територія увійшла до складу Новгород-Сіверського намісництва (1782).
У 1783 на основі Стародубського козацького полку сформовано Стародубський 34-й драгунський полк.
1919 року в ході Радянсько-української війни територія Стародубщини була анексована на користь РРФСР і тепер тимчасово знаходиться у складі Брянської області (Російська Федерація).
Полковники |
Наказні полковники Стародубського полку у складі Ніжинського (1654—1663) |
З 1654-го по 1663-й рік Стародубський полк існував як частина Ніжинського полку Гетьманщини, а його полковники носили найменування наказних полковників.
- Панас Єремієнко (1654)
- Тиміш Оникієнко (1655)
- Михайло Рубець (1656)
- Іван Гуляницький (1657)
- Яцько Обуйноженко (1657)
Петро Рославець (1660—1663)
Стародубські полковники (1663—1782) |
1663-го року Стародубський полк став окремою, повноправною територіально-військовою одиницею у складі Української Гетьманщини. У такому стані він перебував більше ста років, до 1782-го року, коли його було ліквідовано російським урядом, разом з усіма установами Гетьманщини.
Петро Рославець (1663—1663)- Іван Платник (1663—1665)
- Олександр (Лесько) Острянин (1665—1666)
- Михайло Небаба (1666—1667)
Петро Рославець (1668—1672)- Сава Шумейко (1672—1672)
Петро Рославець (1672—1676)- Тиміш Олексіїв (1676—1678)
- Федір Мовчан (1678—1678)
- Григорій Коровка-Вольський (1678—1680)
- Семен Самойлович (1680—1685)
- Яків Самойлович (1685—1687)
- Тиміш Олексіїв (1687—1689)
Михайло Миклашевський (1689—1706)
Іван Скоропадський (1706—1708)
Лук'ян Журавко (1709—1719)- Іван Кокошкін (1723—1724)
- Ілля Пашков (1724—1728)
Семен Галецький, Опанас Єсимонтовський, Степан Максимович (1728—1730)- Олександр Дуров (1730—1734)
Афанасій Радищев (1734—1741)- Федір Максимович (1741—1756)
- Яким Борсук (1757—1759)
Дублянський Олександр Павлович та Миклашевський Петро Андрійович (1759—1761)- Степан Карнович (1762)
- Юрій Хованський (1763—1767)
- Яків Завадовський (1778—1782)
Джерела |
- Центральний державний історичний архів України в м. Києві (ЦДІАУК), Румянцівська Генеральна Опис Малоросії — Фонд 57, Опис 1, Справа 118.
- ЦДІАУК, фонд 51, опис 3, далі — № справ: 19348 — Ревізія Стародубського полку. 1764 р. і 19349 — Ревізія Стародубського полку. 1764 р.; Фонд 80, Опис 1, справа 55 — Частина відомості про жителів Топальської сотні; Фонд 80, Опис 2, далі — № справ: 314 — Ревізії Стародубського полку. 1740 р., 315 — Ревізії Стародубського полку. 1735 р., 1737 р., 317 — Ревізії Стародубського полку. 1741 р., 318 — Ревізії Стародубського полку. 1743 р., 319 — Ревізії Стародубського полку. 1748 р., 320 — Ревізії Стародубського полкь. 1755 р. Мглинська сотня, 321 — Ревізії Стародубського полку. 1737 р., 325 — Ревізії Стародубського полку. 1764 р. Новгородська сотня, 330 — Ревізії Стародубського полку. 1764 р., 387 — Реєстр с. Рудні Унеча в Стародубському полку. XVIII ст.
- Российский государственный архив древних актов — Номер фонда 124, з 1563 по 1768 рр., Справочный аппарат Оп. 1 — 6. Переписные книги Погара, Почепа и Стародуба 1665; Фонд 140, опись 1, дело 34 — Присяга 1718 года; Фонд 229, оп.1, д. 5918-107-1, 1784 р. — Приезд в Москву Стародубского полковника Петра Рославца и товарищей, о даче им жалования и поденного корму, и такого ж корма для лошадей. Именной список приезжавших с ним сотников, есаулов, казаков; Фонд 124 оп.1 — 1665 р. — № 73 Переписные книги, учиненные столником Кирилом Хлоповым жителям Стародуба, Погара и Почепа, о зборе с них государственных податях, по учиненным в Москве гетманом Брюховецким статьях; Фонд 248, оп.29, д.1813; ф.248 Сенат и его учреждения, оп.103, д.8250 Книга присяг Малороссийских войск, 1731г.
- ДАЧО — ф.679, оп.1., спр. 485 — Сповідальні книги церков Новгород-Сіверського повіта в 1782 р.; Ф.679, оп. 1, спр.306 — Сповідальні книги церков Стародубського полку в 1742 р.; ф.712 оп.1. спр. 227 — Сповідальні книги церков Стародубського повіту в 1793 р., справа 341 — Сповідальна книга церковей Новгород-Сіверського повіту в 1745 р., справа 347 — Сповідальна книга церков Новгород-Сіверської сотні, Стародубського полку в 1764 р.; ф. 679, оп. 1, спр. 358 — Сповідальна книга церков Погарської сотні Стародубського полку 1768 р.; Ф. 679, о. 1, спр. 357 — Сповідальні відомості Погарської протопопії за 1766 р.; Ф. 679, о. 1, спр. 390 — Сповідальні відомості Стародубської протопопії за 1771 р.; Ф. 679, оп. 1, спр. 255 — Метричні книги Стародубської протопопії за 1789 р.
- Генеральне слідство про маєтності Стародубського полку / Український архів. –Т. І. — Київ, 1929.
Література |
Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
Панашенко В. В. Стародубський полк // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 817. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Ігор Роздобудько. Стародубщина. Нарис українського життя краю.- Якименко О. І. Історико-демографічні аспекти домогосподарств північної Гетьманщини у другій половині XVIII ст. (на прикладі села Високе Стародубського полку) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя : ЗНУ, 2015. — Вып. 43.
- Желіба О. В. Геральдика Стародубщини // Український вимір. Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів з України та діаспори. — № 5. — Ніжин-Київ: НДУ ім.. М. Гоголя, 2006.– С. 50-54.
Посилання |
Стародубський полк // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
Примітки |
↑ Горобець В. М. «„Чорна рада“ 1663 року. Передумови, результати, наслідки» НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2013. — 200 с. (129 с.) К., 2013 ISBN 978-966-02-6884-5
↑ Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ: ІПІЕНД ім. І. Ф. Кураса НАНУ, 2008. — С. 320.
Див. також |
- Стародубський полк (військове формування)
| |||||||||||||
