Хачкар
Хачка́р (вірм. խաչքար, дослівно «хрест-камінь») — різновид вірменських пам'ятників, кам'яна стела з різьбленим зображенням хреста, зазвичай встановлюється при дорогах, монастирях, всередині і на фасадах храмів.
Всього на території Вірменії налічується кілька тисяч хачкарів, кожен відрізняється своїм неповторним візерунком, хоча всі візерунки зазвичай витримані в єдиному стилі.
У доісторичний період у горах, біля витоків річок, біля кордонів поселень та доріг споруджувалися кам'яні стели — «Вішапи», які вважають попередниками хачкарів, — народ представляв їх зачарованим героями своїх міфів і переказів. Це була якась розмітка землі, обжита людиною. Вони були покриті різьбленням із зображенням птахів, шкір і голів баранів, клинописом.
В епоху Урарту царі стали встановлювати вертикальні кам'яні плити, які розповідають світові про свої завоювання і закони[1]. Подібні стели будувалися також у період еллінізму за перших династій вірменських царів Арташесідів. У той час вже була сформована технологія будівництва хачкарів: в основі — постаменті, масивному кам'яному блоці, видовбували отвір, у який вертикально ставився камінь з вже нанесеним на нього написом і візерунком.
Урартійські та елліністичні пам'ятники стали прообразом перших християнських хачкарів, що з'явилися відразу після прийняття християнства, і були покликані засвідчити християнську віру.
У різних місцях Вірменії (вперше — на схилах Арагацу) були знайдені високі стели з рельєфами, іноді з горельєфами, швидше за все пов'язані з похоронними обрядами.
Сюжети таких зображень традиційні: Григорій Просвітитель, цар Трдат III, який ув'язнив Просвітителя і умертвив святих дів Ріпсіме та Гаяне і за це перетворений разом зі своєю свитою в стадо свиней, Данило в рові лева, три отроки в вогненної печі, рідше — Хрещення і Розп'яття.
У більшості своїй стели мали двочастинну (постамент і вертикаль) або тричастинну (щабель, постамент і вертикаль) будову.
Найдавніший датований хачкар на території Республіки Вірменії відноситься до 879 року[2], найдавніші датовані хачкари на території Нагірно-Карабаської Республіки сходять до 853 і 866 років[2]
Світлини |
Хачкар у монастирі Санаїн
Хачкар у монастирі Агарцін у Вірменії
Хачкар біля входу в церкву Сурб-Ншан монастиря Сурб-Хач (Крим)
Хачкар в стіні церкви Сурб Саркіс (Феодосія)
Хачкар біля церкви Нор Ечміадзін, Тбілісі
Див. також |
- Зруйнування вірменського цвинтаря у Джульфі
Примітки |
↑ www.fluteric.info
↑ аб Мемориальные памятники средневековой Армении Хачкары IX—XIII веков (Академия наук Армянской ССР, Институт археологии и этнографии), Изд. АН Арм. ССР, Ер., 1984, стр., 13 (вірм.)
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Khatchkars |
