Перктаріт
Перктаріт | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
661 — 662 | ||
| Співправитель: | Грімоальд I | |
| Попередник: | Аріперт I | |
| Спадкоємець: | Годеперт | |
671 — 688 | ||
| Попередник: | Гарібальд | |
| Спадкоємець: | Куніберт | |
| | ||
| Народження: | 645 | |
| Смерть: | 688 Павія, Міланське герцогство | |
| Релігія: | католицтво[d] | |
Династія: | Agilolfings[d] | |
| Батько: | Аріперт I | |
| Діти: | Куніберт і Vigilinda[d] | |
Медіафайли у Вікісховищі? | ||
Перктаріт або Бертарій (†688), король лангобардів (661—662) та (671—688), син короля Аріперта I, католик, отримав владу разом з братом Годепертом, який сповідував аріанство. Він правив з Мілану, Годеперт — з Павії. Годеперт запросив допомогу герцога Беневентського Грімоальда I у війні з братом, проте герцог убив Годеперта та захопив владу у всьому королівстві. Перктаріт спочатку утік до аварського кагана Какара. Його дружина Роделінда та син Куніберт перебували у полоні в Беневенто, тому Перктаріт повернувся у свої колишні володіння з метою боротьби проти узурпатора, проте знову утік, цього разу до Франції. Коли Грімоальд підписав договір з франками, Перктаріт мав намір утекти до Англії, але Грімоальд помер.
У 671 він повернувся з вигнання та відновив свою владу, запровадив у королівстві католицизм, проте не визнав владу папи Римського. Уклав мирний договір з Візантією та призначив Куніберта співправителем у 678. Займався будівництвом церков. Боровся проти бунту герцога Тренто Алагіза, проте був убитий внаслідок змови у 688.
Джерела |
- Jörg Jarnut, Storia dei Longobardi, Torino, Einaudi, 2002. ISBN 88-464-4085-4
- Sergio Rovagnati, I Longobardi, Milano, Xenia, 2003. ISBN 88-7273-484-3
Посилання |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Перктаріт
| |||||
Портал «Біографії»
Портал «Італія»
