Сфалерит
| Сфалерит | |
|---|---|
 Крупнозернистий агрегат сфалериту | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений, основна назва (A′)[d][3], допоміжний статус: опублікований до 1959 року[d][4] і затверджений (А)[d][5] |
| IMA-номер | IMA1962 s.p. |
| Клас мінералу | сульфіди |
| Генезис | переважно гідротермальний[1] |
| Хімічна формула | ZnS[2] |
| Ідентифікація | |
| Колір | коричневий, бурий, чорний, рідше жовтий, червоний, або зеленуватий[1] |
| Форма кристалів | тетраедри[6], ромбододекаедри |
| Сингонія | кубічна[2] |
| Вид симетрії | гекстетраедричний[2] |
| Спайність | досконала по 110 |
| Злам | нерівний |
| Твердість за шкалою Мооса | 3—4[1] |
| Блиск | алмазний[1] |
| Прозорість | від непрозорого до прозорого[1] |
| Колір риси | білий до світло-жовтого |
| Питома вага | 3,9—4[1] |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Кут/Дисперсія оптичних осей | 0,156 |
| Інші властивості | |
| Особливі характеристики | люмінесцентний і триболюмінесцентний |
Структура кристалічної ґратки цинкової обманки
Сфалери́т (грец. ςφαλερος — оманливий[2], віроломний, англ. sphalerite; син. цинкова обманка[2]) — мінерал, природний сульфід цинку[en]. Є головним рудним мінералом цинку[7].
Назва пов'язана з труднощами визначення мінералу (грец. Σφαλερός - оманливий).
Зміст
1 Загальний опис
2 Кристалографія
2.1 Агрегати і габітус
3 Фізичні властивості
4 Утворення і родовища
5 Різновиди
6 Переробка і практичне значення
7 Див. також
8 Примітки
9 Література
10 Посилання
Загальний опис |
Сфалерит має формулу ZnS[2] або (Zn, Fe)S. Хімічний склад: Zn — 67,1%; S — 32,9%[2]. Домішки: Fe (до 26%), Мn (до 8,4%), Cd (до 9,2%), In (до 2,5%), Sn (до 2%), Hg (до 35%), Tl (до 1%), Cu (до 15%), Co, Ga, Ag. У різновидах з великим вмістом Fe під мікроскопом можна виявити включення піротину як продукту розпаду твердого розчину, інколи халькопіриту[2].
Розрізняють такі різновиди сфалериту: клейофан — яснозабарвлений або безбарвний, майже без домішок; марматит — чорний, залізистий; пршибраміт — багатий кадмієм; брункіт — білий, землистий, прихованокристалічний[2].
Кристалографія |
Кристалізується в кубічній сингонії; вид симетрії гексатетраедричний 3L244L36P[2]. Структурна комірка містить Zn4S4; алмазоподібна, в основі її тришарові пакети ZnS4-тетраедрів, мають спільні вершини (тобто кубічну надщільну упаковку з атомів S, де половина тетраедричних пустот зайнята атомами Zn).
Агрегати і габітус |
Кристали сфалериту переважно тетраедричні або кубооктаедричні, рідше ромбододекаедричного[en] або додекаедричного габітусу з головними формами 111, 110 та 100; часто зі штрихуванням, сходинками та спіралями зростання на гранях. Характерні двійники зростання по октаедру 111, в т. ч. полісинтетичні двійники, які особливо добре проявляються при травленні під мікроскопом. Сфалерит утворює зернисті скупчення, інколи ооліти та концентрично зональні агрегати. Найбільш розповсюджені крупно- або дрібнозернисті агрегати зерен, рідше коломорфні шкаралупуваті агрегати, які за малюнком нагадують малахіт.
Сфалерит — Дальнєгорськ, Приморський край, Далекий Схід Росії (6.5x4cm)
Фізичні властивості |
Колір чистих кристалів сфалериту найчастіше яскраво-коричневий до чорного. Також білий, але домішки заліза, які майже завжди присутні в сфалериті, зафарбовують його в жовті, сіро-коричневі, червоно-коричневі, або чорні кольори. Червоний сфалерит рудокопи назвали рубіновою обманкою, блідо-жовтий різновид отримав назву клейофан, а чорний (залізистий) — марматит. Відомі зовсім безбарвні різновиди. Незалежно від кольору мінералу його риса біла або світло-жовта. Блиск темних різновидів напівметалічний, або металічний, коричневі, жовті і червоні різновиди на гранях мають алмазний блиск, на зламі — смоляний. Темний сфалерит непрозорий, світлий — просвічує в тонких пластинках. Твердість 3—4[1]. Питома вага 3,9—4[1]. Крихкий.
Утворення і родовища |
Сфалерит утворюється в гідротермальних жилах разом з галенітом, над яким завжди кількісно переважає. Інколи зустрічається в скарнових родовищах.
Деякі родовища виникли у зв'язку з осадовими процесами.
Зустрічається в гідротермальних свинцево-цинкових родовищах у парагенезисі з галенітом, піритом, марказитом, халькопіритом, піротином, смітсонітом, бляклими рудами, борнітом та ін. Дуже поширений у колчеданних родовищах разом з халькопіритом. Відомий також серед осадових утворень. Сфалерит — головне джерело отримання Cd, In, Ga.
Майже 50% усього видобутку цинку дають свинцево-цинкові родовища, які залягають у карбонатних товщах (вапняках і доломітах), де сфалерит зустрічається разом з галенітом і піритом. До них належать родовища хребта Каратау в Середній Азії, родовища Польщі (Олькуш, Ожел Бяли), штату Міссурі в США та ін.
Знахідки: Кьоленґрунд, Розтоки (Чехія), Урал (РФ), Казахстан, Кавказ. В Україні зустрічається у Причорномор'ї, на Поділлі, Подніпров'ї (Чернігів-Полтава), на Донбасі, у Кривбасі.
Різновиди |
Різновиди сфалериту:
- світлий, бідний залізом сфалерит — клейофан;
- високозалізистий чорний сфалерит — марматит;
- збагачений Cd червоний сфалерит — пршибраміт;
- порошкуватий сфалерит, що містить до 2% Cd — брункіт.
Крім того, розрізняють:
- сфалерит залізистий (різновид сфалериту чорного кольору, що містить до 10% Fe);
- сфалерит шкаралупистий (концентричношаруватий різновид сфалериту).
А також:
- цинкову обманку жовту (сфалерит);
- цинкову обманку печінкову (вольтцит — Zn5S4O);
- цинкову обманку променисту (загальна назва сфалериту та вюртциту);
- цинкову обманку темну (сфалерит);
- цинкову обманку шкаралупчасту (вюртцит).
Переробка і практичне значення |
Основний метод збагачення сфалериту — флотація. Зі сфалериту виплавляють металевий цинк Zn. Попутно рідкісні метали: Cd, In, Ga. Сфалерит використовують в лакофарбовому виробництві для виготовлення цинкових білил. Велике значення має отримання з природного сфалериту хімічно чистого ZnS, який застосовується як люмінофор.
Як правило розробляються багаті руди з вмістом цинку 8—10%, але для дуже великих родовищ цей вміст може бути знижений.
Див. також |
- Клейофан
- Марматит
- Список мінералів
Примітки |
↑ абвгдежи Бетехтин, 2010, с. 206
↑ абвгдежикл Бетехтин, 2010, с. 204
↑ International Mineralogical Association International Mineralogical Association: Commission on New Minerals and Mineral Names // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 1962. — Vol. 33. — P. 260–263. — ISSN 0026-461X; 1471-8022
d:Track:Q3314880d:Track:Q16271442d:Track:Q268771d:Track:Q912887
↑ Glocker E. F. Generum et Specierum Mineralium, Secundum Ordines Naturales Digestorum Synopsis — Галле: 1847.
d:Track:Q30316566d:Track:Q2814d:Track:Q74474
↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (May 2017) — 2017.
d:Track:Q30039587d:Track:Q26224004
↑ Бетехтин, 2010, с. 205
↑ Бетехтин, 2010, с. 207
Література |
Бетехтин А. Г. Курс минералогии : учебное пособие / под науч. ред. Б. И. Пирогова и Б. Б. Шкурского. — 2-е изд., испр. и доп. — Москва : Книжный дом «Университет», 2010. — 721 с. — ISBN 978-5-98227-122-8.(рос.)- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.
- Лазаренко Є. К. Курс мінералогії. Ч. 2. — Львів : Вид. Львів. ун-ту, 1959. — 654 с.
Хёрлбат Н., К. Клейн. Минералогия по системе Дэна. Пер. с англ. — Москва : Недра, 1982. — 728 с.(рос.)
Посилання |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сфалерит |
- Структура сфалериту
- Сфалерит в каталозі мінералів
Сфалерит в базі webmineral.com (англ.)
 | Це незавершена стаття про мінерал. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
