Ufdjrw

Сфалерит
Крупнозернистий агрегат сфалериту
Загальні відомості
Статус IMA	затверджений, основна назва (A′)[d][3], допоміжний статус: опублікований до 1959 року[d][4] і затверджений (А)[d][5]
IMA-номер	IMA1962 s.p.
Клас мінералу	сульфіди
Генезис	переважно гідротермальний[1]
Хімічна формула	ZnS[2]
Ідентифікація
Колір	коричневий, бурий, чорний, рідше жовтий, червоний, або зеленуватий[1]
Форма кристалів	тетраедри[6], ромбододекаедри
Сингонія	кубічна[2]
Вид симетрії	гекстетраедричний[2]
Спайність	досконала по 110
Злам	нерівний
Твердість за шкалою Мооса	3—4[1]
Блиск	алмазний[1]
Прозорість	від непрозорого до прозорого[1]
Колір риси	білий до світло-жовтого
Питома вага	3,9—4[1]
Оптичні властивості кристалів
Кут/Дисперсія оптичних осей	0,156
Інші властивості
Особливі характеристики	люмінесцентний і триболюмінесцентний

Структура кристалічної ґратки цинкової обманки

Сфалери́т (грец. ςφαλερος — оманливий^[2], віроломний, англ. sphalerite; син. цинкова обманка^[2]) — мінерал, природний сульфід цинку^[en]. Є головним рудним мінералом цинку^[7].

Назва пов'язана з труднощами визначення мінералу (грец. Σφαλερός - оманливий).

Загальний опис |

Сфалерит має формулу ZnS^[2] або (Zn, Fe)S. Хімічний склад: Zn — 67,1%; S — 32,9%^[2]. Домішки: Fe (до 26%), Мn (до 8,4%), Cd (до 9,2%), In (до 2,5%), Sn (до 2%), Hg (до 35%), Tl (до 1%), Cu (до 15%), Co, Ga, Ag. У різновидах з великим вмістом Fe під мікроскопом можна виявити включення піротину як продукту розпаду твердого розчину, інколи халькопіриту^[2].

Розрізняють такі різновиди сфалериту: клейофан — яснозабарвлений або безбарвний, майже без домішок; марматит — чорний, залізистий; пршибраміт — багатий кадмієм; брункіт — білий, землистий, прихованокристалічний^[2].

Кристалографія |

Кристалізується в кубічній сингонії; вид симетрії гексатетраедричний 3L244L³6P^[2]. Структурна комірка містить Zn₄S₄; алмазоподібна, в основі її тришарові пакети ZnS₄-тетраедрів, мають спільні вершини (тобто кубічну надщільну упаковку з атомів S, де половина тетраедричних пустот зайнята атомами Zn).

Агрегати і габітус |

Кристали сфалериту переважно тетраедричні або кубооктаедричні, рідше ромбододекаедричного^[en] або додекаедричного габітусу з головними формами 111, 110 та 100; часто зі штрихуванням, сходинками та спіралями зростання на гранях. Характерні двійники зростання по октаедру 111, в т. ч. полісинтетичні двійники, які особливо добре проявляються при травленні під мікроскопом. Сфалерит утворює зернисті скупчення, інколи ооліти та концентрично зональні агрегати. Найбільш розповсюджені крупно- або дрібнозернисті агрегати зерен, рідше коломорфні шкаралупуваті агрегати, які за малюнком нагадують малахіт.

Сфалерит — Дальнєгорськ, Приморський край, Далекий Схід Росії (6.5x4cm)

Фізичні властивості |

Колір чистих кристалів сфалериту найчастіше яскраво-коричневий до чорного. Також білий, але домішки заліза, які майже завжди присутні в сфалериті, зафарбовують його в жовті, сіро-коричневі, червоно-коричневі, або чорні кольори. Червоний сфалерит рудокопи назвали рубіновою обманкою, блідо-жовтий різновид отримав назву клейофан, а чорний (залізистий) — марматит. Відомі зовсім безбарвні різновиди. Незалежно від кольору мінералу його риса біла або світло-жовта. Блиск темних різновидів напівметалічний, або металічний, коричневі, жовті і червоні різновиди на гранях мають алмазний блиск, на зламі — смоляний. Темний сфалерит непрозорий, світлий — просвічує в тонких пластинках. Твердість 3—4^[1]. Питома вага 3,9—4^[1]. Крихкий.

Утворення і родовища |

Сфалерит утворюється в гідротермальних жилах разом з галенітом, над яким завжди кількісно переважає. Інколи зустрічається в скарнових родовищах.
Деякі родовища виникли у зв'язку з осадовими процесами.

Зустрічається в гідротермальних свинцево-цинкових родовищах у парагенезисі з галенітом, піритом, марказитом, халькопіритом, піротином, смітсонітом, бляклими рудами, борнітом та ін. Дуже поширений у колчеданних родовищах разом з халькопіритом. Відомий також серед осадових утворень. Сфалерит — головне джерело отримання Cd, In, Ga.

Майже 50% усього видобутку цинку дають свинцево-цинкові родовища, які залягають у карбонатних товщах (вапняках і доломітах), де сфалерит зустрічається разом з галенітом і піритом. До них належать родовища хребта Каратау в Середній Азії, родовища Польщі (Олькуш, Ожел Бяли), штату Міссурі в США та ін.

Знахідки: Кьоленґрунд, Розтоки (Чехія), Урал (РФ), Казахстан, Кавказ. В Україні зустрічається у Причорномор'ї, на Поділлі, Подніпров'ї (Чернігів-Полтава), на Донбасі, у Кривбасі.

Різновиди |

Різновиди сфалериту:

• світлий, бідний залізом сфалерит — клейофан;


• високозалізистий чорний сфалерит — марматит;


• збагачений Cd червоний сфалерит — пршибраміт;


• порошкуватий сфалерит, що містить до 2% Cd — брункіт.

Крім того, розрізняють:

• сфалерит залізистий (різновид сфалериту чорного кольору, що містить до 10% Fe);


• сфалерит шкаралупистий (концентричношаруватий різновид сфалериту).

А також:

• цинкову обманку жовту (сфалерит);


• цинкову обманку печінкову (вольтцит — Zn₅S₄O);


• цинкову обманку променисту (загальна назва сфалериту та вюртциту);


• цинкову обманку темну (сфалерит);


• цинкову обманку шкаралупчасту (вюртцит).

Переробка і практичне значення |

Основний метод збагачення сфалериту — флотація. Зі сфалериту виплавляють металевий цинк Zn. Попутно рідкісні метали: Cd, In, Ga. Сфалерит використовують в лакофарбовому виробництві для виготовлення цинкових білил. Велике значення має отримання з природного сфалериту хімічно чистого ZnS, який застосовується як люмінофор.

Як правило розробляються багаті руди з вмістом цинку 8—10%, але для дуже великих родовищ цей вміст може бути знижений.

Див. також |

• Клейофан


• Марматит


• Список мінералів

Примітки |

Література |

• 
  Бетехтин А. Г. Курс минералогии : учебное пособие / под науч. ред. Б. И. Пирогова и Б. Б. Шкурского. — 2-е изд., испр. и доп. — Москва : Книжный дом «Университет», 2010. — 721 с. — ISBN 978-5-98227-122-8.(рос.)
  


• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.


• Лазаренко Є. К. Курс мінералогії. Ч. 2. — Львів : Вид. Львів. ун-ту, 1959. — 654 с.


• 
  Хёрлбат Н., К. Клейн. Минералогия по системе Дэна. Пер. с англ. — Москва : Недра, 1982. — 728 с.(рос.)
  

Посилання |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сфалерит

• Структура сфалериту


• Сфалерит в каталозі мінералів


• 
  Сфалерит в базі webmineral.com (англ.)
  

Це незавершена стаття про мінерал. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.