Ufdjrw

Шеєліт
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1] і чинний (успадкований, G)[d][2]
Клас мінералу	вольфрамати і молібдати
Хімічна формула	[Ca(WO4)]
Ідентифікація
Колір	безбарвний, білий, жовтувато-білий, рідше коричневий, чорний, іноді червоний
Сингонія	тетрагональна
Спайність	досконала по (111)
Злам	раковистий нерівний
Твердість за шкалою Мооса	4,5
Блиск	жирний алмазний
Прозорість	просвічує
Колір риси	білий
Питома вага	5,8—6,2

Шеєліт – мінерал з групи шеєліту.

Шеєліт названо на честь шведського хіміка К.В.Шеєле (К.W.Scheele, 1742-1786), C.C.Leonhard, 1821.

Син. – камінь важкий, шеельшпат, тримонтит, тунгштейн.

Загальний опис |

Сингонія тетрагональна. Тетрагонально-дипірамідальний вид. Форми виділення: зернисті вкраплення, суцільні зливні маси, кірки, кристали дипірамідального (псевдооктаедричного) габітусу розміром до 10 см, частіше — вкрапленість. Спайність ясна по (101), недосконала по (112). Густина 5,8-6,2. Тв. 4,5-5,5. Колір: безбарвний, білий, сірувато-білий з жовтим, коричневим та червоним відтінком, сірий до чорного. Блиск жирний, алмазний. Риса біла. Голубувато-біла люмінесценція в катодних променях. Крихкий. Злом раковистий, нерівний. Супутні мінерали: вольфраміт, гематит, молібденіт, кварц, вольфрамова руда. Найбільші родовища пов'язані зі скарнами, де шеєліт асоціює з андрадитом, геденбергітом, епідотом, везувіаном, кальцитом, молібденом, іноді також з піротином, каситеритом, флюоритом. Зустрічається в гідротермальних рудних родовищах, ґрейзенах.

Хімічний склад |

Формула: Ca[WO₄].

Шеєлі́т — мінерал, що складається з кальцію, вольфраму і кисню. Належить до класу мінералів вольфраматів. Хімічна формула CaWO₄. Хімічний склад: WO₃ — 80,6%; CaO — 19,4%. Містить домішки MoO₈ (до 10%), а також CuO (до 7%), утворюючи відміну купрошеєліт, інколи рідкісні землі.

Звичайні ізоморфні домішки Мо (10-12% CaMoO₄ в молібдошеєліті), TR, Mn, Sr, Nb, Та, Сr, іноді F і Н₂О; домішка Сu (до 7% у купрошеєліті).

Кристалографія |

Сингонія тетрагональна, вид симетрії тетрагонально-біпірамідальний.

Агрегати і габітус |

Шеєліт зустрічається у вигляді зернистих вкраплень, друз і одиночних кристалів. Габітус кристалів біпірамідальний. Головними формами на них є 111 і 101. У тих випадках, коли кристали шеєліту оточені тільки площинами біпіраміди 101, дуже близької до форми октаедра, спостерігається октаедровидний габітус кристалів. Як рідкісний випадок відмічаємо твблитчастий габітус, обумовлений розвитком пінакоїда.

Часто відмічаються двійники проростання по (100); вони схожі на одиночні кристали, але пізнаються за перистою штриховкою або маленькими вхідними кутами між гранями 131 двох індивідів. Інколи спостерігаються паралельні зростання шеєліту з вольфрамітом.

Фізичні властивості |

Колір. Забарвлений в сірий, жовтий, бурий, чорний, іноді буроватозеленуватий і червоний кольори. Колір риси білий. Блиск жирнуватий, алмазний. Твердість 4,5. Питома вага 5,8-6,2. Крихкий. Злам раковистий, нерівний. Спайність досконала по (111).

Відмінність від подібних мінералів |

Шеєліт можна змішати з кварцом і баритом. Відмінність: кварц має більшу твердість; барит відзначається кращою спайністю і має нижчу твердість та меншу питому вагу.

Утворення і родовища |

Промислові родовища шеєліту утворюються пневматолітовим і гідротермальним шляхом. У пневматолітових родовищах шеєліт зв'язаний з

У гідротермальних родовищах шеєліт знаходиться в підпорядкованій кількості у кварцових жилах разом з арсенопіритом, піритом, карбонатом і галенітом.

Одна з найважливіших руд вольфраму.

Кристали шеєліту із домішками рідкісноземельних металів можна використовувати у квантових генераторах світла.

Розповсюдження: Рудні гори, Саксонія (ФРН), Циннвацьд (Чехія), П'ємонт (Італія), Андалузія (Іспанія), Хуанкайя (Перу), а також в США (шт. Аризона, Юта, Невада, Каліфорнія, Коннектикут та ін.), Санґдонґ (Півд. Корея), о. Кінга (Тасманія, Австралія), Ультевіс (Швеція), Хазліталь (Швейцарія), Корнуолл (Велика Британія) та інш. Збагачується г.ч. флотацією. Синтетичні кристали Ш. використовуються у лазерній техніці.

Різновиди |

Розрізняють:

• шеєліт мідний (1. Різновид шеєліту, який містить до 7% CuO. 2. Суміш купротунгститу і шеєліту.);


• шеєліт молібденистий (зейригіт — різновид шеєліту з вмістом до 24% МоО₃);


• шеєліт свинцевистий (застаріла назва штольциту).

Джерела |

• 
  Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975— 774 с.


• 
  Лазаренко Є. К., Курс мінералогії. Ч. 2. Львів, Вид. Львів. ун-ту. - 1959. - 654 с.


• 
  Хёрлбат Н.,. К. Клейн. Минералогия по системе Дэна. Пер. с англ. - М. Недра, 1982. - 728 с.


• 
  Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.