Гаврилюк Олександр Якимович
| Гаврилюк Олександр Якимович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 10 (23) квітня 1911 Люблінське воєводство, Польща | |||
| Помер | 22 червня 1941(1941-06-22)[1](30 років) Львів, Українська РСР, СРСР[1] | |||
| Поховання | Личаківський цвинтар | |||
| Громадянство (підданство) | ||||
| Діяльність | письменник, поет | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | поезія | |||
| Партія | Комуністична партія Західної України | |||
Гаврилюк Олександр Якимович у Вікісховищі? | ||||
Олекса́ндр Яки́мович Гаврилю́к (10 (23) квітня 1911, с. Заболоття Бєльського повіту Седлецької губернії, нині в Польщі — 22 червня 1941, Львів) — український письменник, публіцист, діяч комуністичного руху.
Зміст
1 Життєпис
1.1 Загибель
1.2 Пам'ять
2 Твори
3 Примітки
4 Джерела
Життєпис |
Меморіальна дошка Степанові Тудору та Олександру Гаврилюкові на місці їхньої загибелі на вулиці Дорошенка (демонтована)
Надгробок спільної могили Степана Тудора та Олександра Гаврилюка на Личаківському цвинтарі у Львові
Народився 10 (23) квітня 1911 року в селі Заболоття Бєльського повіту Седлецької губернії (нині в Польщі) в селянській родині.
В 1929 році вступив у Комуністичну партію Західної Білорусі. У 1929-39 роках 14 разів піддавався арештам, двічі був у польському концтаборі Береза-Картузька, з якого у вересні 1939 його звільнила Червона Армія.
Був членом літературної групи «Горно», до якої входили письменники Ярослав Галан і Степан Тудор.
Вірш Олександра Гаврилюка «Спогади в'язня» (1929) став піснею комуністичних політв'язнів у польських тюрмах. У його поемі «Пісня з Берези» (1937) та у повісті «Береза» (1941) зображена боротьба проти поліцейського режиму в концтаборі.
Загибель |
Олександр Гаврилюк загинув в перший день нападу Німеччини на СРСР у Львові від випадкового потрапляння німецької бомби в групу галицьких письменників. Разом із ним загинули Степан Тудор із дружиною, Францішек-Станіслав Парецький та Зофія Хажевська. Рукопис єдиного великого роману, написаного Олександром Гаврилюком у 1941 році, безслідно зник після смерті автора.
Пам'ять |
У 1957 р. на його честь у Києві названо вулицю. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 84 поруч Степана Тудора.[2]
Твори |
- Гаврилюк О. Поезії. — К., 1941
- Вибране. — К., 1955
- Песни из Березы. — М., 1954. (рос.)
Примітки |
↑ аб Гаврилюк Александр Акимович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
d:Track:Q649d:Track:Q17378135
↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 454. — ISBN 966-8955-00-5.
Джерела |
Громова В. В. Гаврилюк Олександр Якимович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. : іл. — ISBN 966-02-3355-8.пошук онлайн
Рубльов О. С. Гаврилюк Олександр Якимович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 12. — ISBN 966-00-0405-2.
Гаврилюк Олександр Якимович у Великій радянській енциклопедії (рос.)- «Вулиці Києва, Довідник» УЕ. — Київ, 1995
Радченко Володимир Григорович. «Безсмертя борця». — (1956).
|