Ufdjrw

Антропологія
Представниця одного з корінних народів Індії, кхондів
Типи Археологічна Культурна Лінгвістична Соціальна Фізична
Археологічна Аероархеологія Авіаційна Біблійна Біологічна Воєнна Екологічна Етнічна Зоологічна Палеоетноботаніка Підводна Судова Феміністична
Фізична Антрозоологічна Біокультурна Еволюційна Молекулярна Нейрологічна Палеоантропологічна Приматологічна Судова Харчова
Соціальна Культурна Візуальна Екологічна Економічна Інституційна Історична Кіборгів Когнітивна Медійна Медична Мистецька Міська Музейна Музична Правова Прикладна Природоохоронна Політико-економічна Політична Психологічна Публічна Релігійна Розвитку Символічна Трансгендерна Феміністична Цифрова
Лінгвістична Антропологічна Дескриптивна Діахронічна Етнолінгвістична Етнопоетична Семіотична Синхронічна Соціологічна
Методологія Антропометрія Включене спостереження Емічний та етичний Етнографія (онлайн) Етнологія Етноцентризм Крос-культурне порівняння Культурний релятивізм Насичений опис Рефлексивність Холізм
Ключові концепції Розвиток Еволюція Етнос Ґендер Колоніалізм Культура Мем Первісне суспільство Постколоніалізм Раса Родинні зв'язки Суспільство
Ключові теорії Акторно-мережева теорія Антропологія Боаса Етнічна дифузія Загальна теорія обміну Історичний партикуляризм Крос-культурні дослідження Культурний матеріалізм Постструктуралізм Продуктивні дослідження Структуралізм Функціоналізм Теорія культури Теорія систем Феміністична антропологія
Списки Антропологи за країною Антропологія за роками Бібліографія Журнали Історія Корінні народи Організації
Категорія • Портал
п о р

Представниця одного з корінних народів Європи, саамів, — Айлі Кескітало, президент саамського парламенту Норвегії у 2005—2007 роках

Представниця народу аета (ати), одного з корінних народів Філіппін. Острів Панай

Корінні народи — народи, які проживають у багатоетнічних суспільствах незалежних країн і є нащадками тих, хто
населяв країну або географічну область, частиною якої є дана країна, споконвіку, у період її завоювання або колонізації або в період встановлення наявних державних кордонів.^[1]

Щодо місцевого населення тієї чи іншої країни використовують терміни аборигени, автохтони, тубільці чи корінне населення, однак у юридичних документах не використовуються. Аборигени (від лат. aborigients=ab origine — від початку) — корінні жителі певної території, які мешкають на ній з давніх-давен, тобто від початку її існування. Автохтони (від гр. autos — сам і chthon — земля) — первісне
населення тієї чи іншої землі. Тубільці — загальна назва будь-якої тубільної місцевої популяції, етносу чи нації, яка володіла конкретною територією раніше за прийшлі панівні популяції, етноси чи нації, і має соціальну систему, відмінну від аналогічних систем сусідніх чи прийшлих-панівних популяцій, етносів і націй.^[1]

За даними ООН, у світі до корінних народів належать 370 мільйонів осіб у більш ніж 70 країнах, багато хто з яких перебуває на межі зникнення. Суттєвою характеристикою корінних народів є також і те, що вони, незалежно
від правового стану, зберігають деякі або всі свої соціальні, економічні, культурні і політичні інститути. Обов'язковою ознакою приналежності до корінних народів є самоусвідомлення самих народів як корінних на цій території.^[1]

Історія |

У ході колонізації світу, що почалася у XV столітті та тривала до XX століття, більшість корінних народів, особливо корінних нечисленних народів планети, виявилися під загрозою зникнення. Корінні народи, як сказано у резолюції 61/295 Генеральної Асамблеї ООН від 13 вересня 2007 року, «стали жертвами історичних несправедливостей у результаті, серед іншого, їх колонізації та позбавлення їх своїх земель, територій і ресурсів, що перешкоджає здійсненню ними, зокрема, свого права на розвиток згідно з їх потребами й інтересами…»^[2]

Навіть коли мова не йшла про фізичне зникнення корінних народів, їх автохтонні мови у переважній більшості випадків піддавалися загрозі суттєвої деформації або навіть вимиранню — як у формі спонтанної асиміляції, так і навмисного лінгвоциду з боку мов (найчастіше — з боку так званих світових мов), які є державними у тих країнах, до складу яких потрапили території корінних народів. Загрозі суттєвої деформації або зникнення піддавалися і досі піддаються всі автохтонні культури — як через тиск з боку культур титульних націй, так і з причини стихійної глобалізації.

Початок міжнародного визнання особливих прав у корінного населення було покладено у 1957 році, коли було прийнято Конвенцію Міжнародної організації праці (МОП) № 107 "Про захист і інтеграцію корінного та іншого населення, що веде племінний та напівплемінний спосіб життя, у незалежних країнах "^[3].

Корінні народи та їх права в останні десятиліття |

За права корінних народів раніше виступали в основному екологічні організації. З середини 1970-х років корінні народи почали самостійно відстоювати свої права на національному та міжнародному рівнях.

У 1994 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 9 серпня Міжнародним днем корінних народів світу.^[4][5]

На даний час представники корінних народів регулярно беруть участь у роботі Організації Об'єднаних Націй та багатьох інших міжнародних органів, як, наприклад, Арктичної ради.

Корінні народи України |

Докладніше: Демографія України

В Україні, корінними народами є українці, кримські татари, караїми та кримчаки, котрі походять з території Криму і також Греки Приазов'я. Решта етносів в Україні є національними меншинами України, тобто є діаспорою народів, котрі мають свої етнічні батьківщини чи національні утворення за межами України.

Див. також |

• Автохтони


• Коренізація


• Корінні нечисленні народи Півночі, Сибіру і Далекого Сходу Російської Федерації


• Титульна нація


• Етнічна меншість


• Розділені народи

Примітки |

Література |

• 
  М. О. Медведєва. Корінні народи // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  


• 
  Л. Нагорна. Корінні народи // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.367 ISBN 978-966-611-818-2
  


• Кряжков В. А. Коренные малочисленные народы Севера в российском праве. — 1700 прим. — ISBN 978-5-91768-100-9.


• 
  Грег Пельцер, Хізер Екснер. Формування сучасної держави і корінні народи//University of the Arctic, 2011. (Перевірено 8 грудня 2011)
  

Посилання |

• 
  Корінні народи // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
  


• 
  Соколовський С. Категорія «корінні народи» в російській політиці, законодавстві і науці


• 
  Документи ООН:
  
  • 
    Конвенція про корінні народи і народи, що ведуть племінний спосіб життя в незалежних країнах (Конвенція МОП № 169), 1989
  
  
  • корінних народів
  
  
  • Декларація Організації Об'єднаних Націй про права корінних народів. Прийнята резолюцією 61/295 Генеральної Асамблеї від 13 вересня 2007 року. (Перевірено 25 жовтня 2011)
  
  


• 
  Міжнародні організації:
  
  • 
    доповідач ООН по ситуації з правами людини і основними свободами корінних народів (англ.)
    
  
  
  • 
    форум ООН у справах корінних народів (англ.)
    
  
  


• 
  Неурядові організації:
  
  • корінних, нечисленних народів Півночі, Сибіру і Далекого Сходу РФ
  
  
  • циркумполярних Конференція.
  
  
  • Союз саамів
  
  
  • центр корінних народів Росії «L'auravetl'an»
  
  
  • Міжнародна робоча група у справах корінних народів (IWGIA)
  
  
  • International
  
  
  • центр корінних нечисленних народів Півночі