Шишко Сергій Федорович
| Сергій Федорович Шишко | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народження | 12 (25) червня 1911 Носівка, Чернігівська губернія, Російська імперія | |||||
| Смерть | 26 квітня 1997(1997-04-26) (85 років) | |||||
Київ, Україна | ||||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||||
| Громадянство |  СРСР Україна | |||||
| Жанр | пейзаж | |||||
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||||
| Діяльність | художник | |||||
| Нагороди |
| |||||
| Премії |  | |||||
| Звання |  | |||||
Графічний портрет художника Сергія Шишка (1980). Автор Тетяна Яблонська
Надгробок Сергія Шишко на Байковому цвинтарі в Києві
Шишко Сергій Федорович
(12 (25) червня 1911, Носівка, Російська імперія — 26 квітня 1997(1997-04-26), Київ, Україна) — український художник, народний художник Української РСР, народний художник СРСР.
Зміст
1 Біографія
2 Творчість
3 Відзнаки
4 Вшанування пам'яті
5 Галерея
6 Примітки
7 Публікації
8 Посилання
9 Література
Біографія |
Народився 12 (25) червня 1911(19110625) року в сім'ї ветеринарного лікаря в містечку Носівка, тепер Чернігівська область, Україна. У 1919 році сім'я переїжджає до Ніжина.[1]
Учився в Київському художньому інституті (1933, клас Федіра Кричевського), закінчив Інститут малярства, скульптури та архітектури Всерос. Академії Мистецтв у Ленінграді (1943).
Творчість |
Численні твори Шишка присвячені Києву («Київ — любиме місто», 1944–1970); цикли самаркандських і загорських етюдів (1942), фронтових етюдів і етюдів зруйнованого Києва (1944), цикл карпатських краєвидів (1947), пейзажі шевченківських місць, кримські етюди (1956), індустріальні пейзажі і полотна, присвячені колгоспному життю, краєвиди, експоновані на численних виставках як в УРСР, так і за кордоном.
У мистецькому доробку Шишка є також портрети і натюрморти («Червоні маки»). Альбом «Київські пейзажі С. Ф. Шишка» (К., 1971). Серія «Київська сюїта» Шишко створював понад 40 років, у неї увійшло, як зазначає Ігор Шаров, понад 100 картин і етюдів. Розпочавши серію полотнами «Дніпро» (1944), «Осінь. Аскольдова могила» (1947), художник зробить Київ темою свого життя. Кожне полотно вражає продуманістю, наявністю творчого переживання, цілісністю і завершеністю. У київських краєвидах він втілює своє світосприйняття, розуміння краси і добра, свій мистецький і моральний ідеал. Полотна «Київські сюїти» різнопланові. Замилування архітектурою минулого відчувається у картині «Кирилівська церква. Зима» (1952) — для Шишка це не просто споруда, це людська мрія про прекрасне і досконале. Не менш живописним є краєвид «Пізня осінь. Володимирська гірка» (1957). Історичний час в цьому полотні визначений архітектурою. Однак Київ на полотнах Шишка часто подається поглядом сучасника. Він той, хто бачив післявоєнні руїни київських вулиць, крізь закохане серце відчуває красу щойно зведеного скляного фасаду станції метро («Хрещатик взимку», 1966), білосніжної Русанівки в рожево-блакитній задніпровській далині («Дніпровські береги», 1963) або нового мосту, що стрімко злетів над золотими обмілинами. Київ для Шишка це втілення могутності, нескореності, сили відродження.
Одна із залів Картинної галереї Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя присвячена творчості Сергія Шишка, який був частим гостем цього навчального закладу і протягом 1982-1984 подарував йому 36 власних картин. Це одне з найбільших державних зібрань живописних полотен цього художника. Унікальність даної колекції полягає в тому, що тут представлені картини різних етапів творчого зростання та розвитку митця. Є в колекції ранні роботи, присвячені Ніжинському вузу («Ніжинський педінститут», 1940, «Парк біля інституту влітку», 1939); картини 1950-1960-х («Дощ над Дніпром», «Весна», 1954, «Прояснюється», 1958), і полотна більш пізнього періоду («Над тихим Пслом», 1971, «У парку імені Ватутіна» 1975).[2]
Відзнаки |
- Народний художник Української РСР (1964)
Народний художник СРСР (1974)- Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1982)
Почесна відзнака Президента України (1995)
Вшанування пам'яті |
В Ніжині є вулиця Сергія Шишка[3].
Галерея |
«Київські далі», 1964 р.
«Нова вулиця»
«Парк узимку»
Примітки |
↑ Пономар О. П. Квіти художника Сергія Шишка. Спогади про визначного українського художника С. Ф. Шишка, який певний час проживав у Ніжині. Ніжинська старовина. Вип. 11 (14), 2011. Процитовано 2016-09-25.
↑ Картинна галерея. Картинна галерея. Процитовано 2016-09-25.
↑ Перейменовано назви вулиць // Офіційний сайт Ніжинської міської ради
Публікації |
- Виставка творів Сергія Федоровича Шишко. Каталог. — К. : Жовтень, 1960.
- Київські пейзажі С. Ф. Шишка. — К., 1971.
- Народний художник Української РСР Сергій Федорович Шишко. Живопис. Рисунок. Каталог. — К. : Мистецтво, 1972.
Павлов В. Сергій Шишко. — Київ, 1977.- Сергій Шишко. Комплект листівок. — К. : Мистецтво, 1980.
- Сергій Шишко. Київська сюїта. — К. : Мистецтво, 1987.
- Сергій Федорович Шишко. — К. : Соборна Україна, 2001.
Сергій Шишко. Альбом. — К., 2006. — 208 с. : іл. — ISBN 966-8527-27-5.- Сергій Шишко. Твори з приватних колекцій. Каталог виставки. — К. : Київський музей російського мистецтва, 2006.
Посилання |
Сергій Шишко. Альбом. Київ, 2006.- Народний художник Української РСР Сергій Федорович Шишко. Живопис. Рисунок. Каталог. Київ, Мистецтво, 1972.
- Роботи художника з колекції галереї НЮ АРТ
- Роботи художника
Шишко Сергій Федорович. Шевченківський комітет.
Література |
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
 | Це незавершена стаття про українського художника. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
Портал «Мистецтво»
Портал «Біографії»
