Ufdjrw

Емблема проекту Світова спадщина

Світова́ спа́дщина ЮНЕСКО (англ. World Heritage) — видатні культурні та природні цінності, що вважаються надбанням усього людства. Ці цінності перелічені в Списку ЮНЕСКО.

В 1972 році, на XVII сесії в Парижі, ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини^[1] (вступила в силу в 1975 році). До початку 1992 року Конвенцію ратифікували 123 країни-члени ООН (в тому числі СРСР в 1988 році)^[2].
На середину 2014 року Конвенцію вже ратифікували 191 держава-учасниця. Тільки Ліхтенштейн, Науру, Сомалі, Південний Судан, Східний Тимор та Тувалу не є учасниками Конвенції. У 2017 році Ізраїль та США заявили про вихід з організації^[3].

Статус об'єкта Світової спадщини дає такі переваги:

• Додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів.


• Підвищує престиж територій і установ, які ними опікуються.


• Сприяє популяризації включених у Список об'єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (у першу чергу, екологічного туризму).


• Забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів Світової культурної і природної спадщини, у першу чергу, з Фонду Світової спадщини.


• Сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об'єктів.

Станом на 2017 рік у списку Світової спадщини знаходиться 1073 об'єкти (зокрема 832 культурних, 206 природних і 35 змішаних) з 167 країн^[4][5]. З об'єктів, розташованих по країнах, Італія є батьківщиною найбільшого числа об'єктів Світової спадщини з 53 об'єктами. За нею іде Китай (52), Іспанія (46), Франція (43), Німеччина (42), Індія (36) та Мексика (34). ЮНЕСКО надає кожному об'єкту Світової спадщини ідентифікаційний номер; але нові включення часто включають попередні об'єкти, доповнені в рамках розширення. У результаті, ідентифікаційні номери перевищують 1200, хоча об'єктів у списку є менше.

Це окремі архітектурні споруди і ансамблі — Акрополь, собори в Ам'єні і Шартрі, історичний центр Варшави (Польща), Львова (Україна), Московський Кремль і Красна площа (РФ) та інші міста — Бразиліа, Венеція разом із лаґуною та ін.; археологічні заповідники — Дельфи та ін.; національні парки — Морський парк Великого бар'єрного рифу, Єллоустонський (США) та інші. Держави, на території яких розташовані об'єкти Світової спадщини, беруть на себе зобов'язання щодо їхнього збереження.

Критерії |

Головна мета списку Світової спадщини — зробити відомими і захистити об'єкти, які є унікальними у своєму роді. З цією метою, а також через прагнення до об'єктивності, були складені оціночні критерії. Спочатку (з 1978 року) існували тільки критерії для об'єктів культурної спадщини — цей список налічував шість пунктів. Потім, — для відновлення рівноваги між різними континентами, — з'явилися природні об'єкти і для них список складався з чотирьох пунктів. Нарешті у 2005 році всі ці критерії були зведені воєдино, і тепер кожен об'єкт Світової спадщини має в своєму описі хоч би один з них^[6]. Номери критеріїв зазвичай позначаються римськими числами, написаними маленькими буквами.

Культурні критерії |

• 
  (I) Об'єкт є шедевром людського творчого генія.


• 
  (II) Об'єкт свідчить про значний взаємовплив людських цінностей протягом певного періоду часу або в певному культурному просторі, в архітектурі або в технологіях, в монументальному мистецтві, в плануванні міст або створенні ландшафтів.


• 
  (III) Об'єкт є унікальним або принаймні винятковим для культурної традиції або цивілізації, яка існує досі або вже зникла.


• 
  (IV) Об'єкт є видатним прикладом конструкції, архітектурного або технологічного ансамблю чи ландшафту, що ілюструє значущий період людської історії.


• 
  (V) Об'єкт є видатним прикладом людської традиційної споруди, з традиційним використанням землі або моря, є зразком культури (чи культур) або людської взаємодії з навколишнім середовищем, особливо якщо вона стає вразливою через сильний вплив незворотних змін.


• 
  (VI) Об'єкт безпосередньо чи матеріально пов'язаний з подіями або існуючими традиціями, з ідеями, віруваннями, з художніми або літературними творами і має виняткову світову важливість. (На думку комітету ЮНЕСКО цей критерій повинен переважно використовуватися разом з ще якимось критерієм чи критеріями).

Природні критерії |

• 
  (VII) Об'єкт є природним феноменом або простором виняткової природної краси і естетичної важливості.


• 
  (VIII) Об'єкт є видатним зразком головних етапів історії Землі, зокрема пам'ятником минулого, символом геологічних процесів, що відбуваються, розвитку рельєфу або символом ґеоморфичних чи фізіоґрафічних особливостей.


• 
  (IX) Об'єкт є видатним зразком екологічних або біологічних процесів, які відбуваються в еволюції і розвитку земних, прісноводих, берегових і морських екосистем і рослинних і тваринних угруповань.


• 
  (X) Об'єкт включає найважливіше або найзначніше природне місце існування для збереження в ній біологічного різноманіття, зокрема зникаючих видів виняткової світової наукової цінності.

Списки об'єктів світової спадщини |

Світові пам'ятки ЮНЕСКО (інтерактивна карта)

Регіони, що представлені тут, визначені ЮНЕСКО для його дій, і не обов'язково відображають фактичне географічне розташування країн.

5 географічних регіонів, визначених ЮНЕСКО:

   Європа і Північна Америка

   Азія і Океанія

   Арабські країни

   Латинська Америка і Кариби

   Африка

Об'єкти Світової спадщини ЮНЕСКО під загрозою знищення |

Перелік об'єктів Світової спадщини в небезпеці (ЮНЕСКО)

Світова спадщина ЮНЕСКО в Україні |

Докладніше: Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні

В списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні налічується сім найменувань (станом на 2013 рік): сім культурних об'єкти та один природний. Із них один об'єкт — Собор Святої Софії у Києві та Києво-Печерська лавра визнані шедевром творчого людського генія (критерій і).

Див. також |

• Культурна спадщина


• ЮНЕСКО


• Людина і біосфера (програма МАБ)


• Міжнародний день Навруз

Примітки |

Джерела та література |

• 
  В.В Максимов. Конвенція про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини 1972 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 12. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  

Посилання |

• 
  Всесвітня культурна і природна спадщина // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — 672—768 с. — ISBN 966-749-200-1.
  


• 
  Загальна спадщина людства // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
  


• 
  Офіційний сайт Світової спадщини ЮНЕСКО(англ.)
  

п о р Світова спадщина ЮНЕСКО за регіонами Африка • Арабські країни • Азія і Тихоокеанський регіон • Європа і Північна Америка • Латинська Америка і Кариби