Ufdjrw

Енеолі́т, халколі́т або мі́дна доба́ (від лат. aeneus — мідний і грец. λίθος — камінь) — назва перехідного часу від неоліту до бронзової доби, яку застосовують археологи в звʼязку з появою й поширенням у той час виробів із міді. Мідні знаряддя вживалися поряд з камʼяними, які переважали. Найдавніші мідні предмети й шматки руди виявлені у ранньоземлеробних поселеннях Передньої Азії (8000—5000 рр. до н. е.).

Мідна доба відсутня у лісовій смузі Євроазії.^[1]

У 4-3 тисячоліттях до н. е. мідні й бронзові знаряддя стали витісняти камʼяні (на Стародавньому Сході з 4 тисячоліття до н. е., в Європі — з 3 тисячоліття до н. е.). На території України мідна доба датується 4-3 тисячоліттям до н. е.

Вищий, порівняно з неолітом, етап розвитку продуктивних сил і виробничих відносин первісного суспільства. Період подальшого удосконалення відтворювальних форм господарства (землеробство, скотарство). Накопичення продукту, зростання суспільних багатств стимулювало міжплемінний обмін.

Енеоліт — період консолідації суспільної організації племен, розквіту патріархату, формування великих, спільних за походженням, обʼєднань. На території України за часів енеоліту жили племена — носії трипільської, ямної культури тощо.

Мідна доба України |

Мідна доба України присутня у степовій та лісостеповій смугах. Вона відсутня в Польщі та Білорусі.^[2]

Мідна доба України датується ІІІ—ІV тисячоліттями до нашої ери.

Мідна доба прийшла на терени України з Румунії у вигляді культури Кукутень-Трипілля й охопила правобережний лісостеп. Українська мідна доба мала анатолійське походження. Племена новокамʼяної доби були частково асимільовані й частково витеснені на північ та схід.

Племена новокам'яної доби співіснували з прибулими з мідною металургією трипільцями. Степові племена сприйняли мідну металургію. Племена Полісся залишалися у новокам'яній добі до приходу бронзової.

Отже в українській археологічній статіографії енеоліт синхроний з середньою та пізньою фазами неоліту. У мідну добу розпалася пізньоіндоєвропейська мовна спільнота й археологи вважають, що у цьому визначному індоєвропейському мовному процесі брали участь племена мідної доби України.

В Україні представлений яскравою культурною спільнотою Трипілля-Кукутені (споріднені софіївська, болград-алденьська, усатівська), її західними сусідами (лійчастого посуду, полгарська), та співсучасними степовими культурами (скелянська, середньостогова, азово-дніпровська, дереївська, квітянська, рєпінська, нижньомихійлівська, рогачинська, ямна).^[3]

Примітки |

Джерела та література |

• 
  В. В. Отрощенко. Мідно-кам'яний вік // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 699. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  


• 
  Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.


• Радянська енциклопедія історії України. — К., 1971.- т. 2.


• 
  Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
  


• Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.

Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.