Сіцінський Юхим Йосипович
| Юхим Йосипович Сіцінський | |
|---|---|
 | |
| Народився | 27 жовтня 1859(1859-10-27) с.Мазники, нині Деражнянський район, Хмельницька область |
| Помер | 7 грудня 1937(1937-12-07) (78 років) м.Кам'янець-Подільськ, Кам'янець-Подільська область, тепер м.Кам'янець-Подільський, Хмельницька область |
| Поховання | м.Кам'янець-Подільський |
| Громадянство |  Російська імперія →  УНР →  СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | археолог |
| Alma mater | Подільська духовна семінарія |
| Володіє мовами | російська |
| Конфесія | православ'я |
Юхим (Євтим, Євфимій) Йосипович Сіцінський (Січинський, Сіцинський; 27 жовтня 1859, Мазники, нині Деражнянський район — 7 грудня 1937, Кам'янець-Подільський) — історик, археолог і культурно-громадський діяч Поділля, православний священик, член Історичного товариства Нестора-літописця (від 1896), дійсний член НТШ (від 1899) і Українського наукового товариства в Києві (від 1906), Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.
Зміст
1 Життєпис
2 Родина
3 Праці
4 Цікаві факти
5 Примітки
6 Джерела та література
Життєпис |
Народився 27 жовтня 1859 року в селі Мазники, нині Деражнянський район, Хмельницька область, Україна (тоді Подільської губернії, Російська імперія) у родині священика. Офіційною датою народження є 22 грудня (за новим стилем), однак за свідченнями самого вченого, народився він на 2 місяці раніше — встановлено, що найбільш вірогідною датою народження є 27 жовтня за новим стилем. Дата 22 грудня з'явилася при заповненні метрики, яку забули вчасно оформити.
Був четвертою дитиною у великій священницькій родині Йосипа та Ксенії Сіцінських. Усього у батьків було 8 дітей — Стефанида, Володимир (став священиком), Єлизавета (померла маленькою), Юхим, Олександра, Юлія, Глафіра, Єлизавета.
Предки його були священиками у цьому ж селі з кінця 18 століття і до 1898 року — прадід Федір, вихідець із села Січинці (звідси походить прізвище, що 1803 року перетворилося на Сіцінський), дід Симеон, батько Йосип. Батько 1898 року вийшов за штат і священиком став його зять.
1870 року Юхим вступив до Кам'янецького духовного училища. Згодом закінчив Подільську духовну семінарію в Кам'янці-Подільському (1881 рік), 1885 — Київську духовну академію, здобувши ступінь кандидата богослів'я.
Після закінчення навчання та одруження 1885 року Юхим Сіцінський переїхав у місто Бахмут, де викладав російську мову та закон Божий у місцевому духовному училищі.
1889 року родина Сіцінських переїздить до Кам'янця-Подільського. Юхим Сіцінський приймає священницький сан. Ініціює створення музею старожитностей, стає членом Подільського історико-статистичного комітету.
1895 року виходять з друку історичні праці — книги «Город Каменец Подольский. Историческое описание» та «Приходы и церкви Подольской епархии. Каменецкий уезд».
Протоієрей Кафедрального собору, учитель релігії (до 1918), викладач Кам'янець-Подільського державного українського університету (1918—1920) й інституту народної освіти (1920—1926).
3 липня 1920 року в Кам'янці-Подільському РНМ УНР ухвалила призначення професора Василя Біднова та приват-доцента Євтима Сіцінського членами Ради міністерства ісповідань.[1]
Засновник і директор історико-археологічного музею з його бібліотекою (1890—1922), редактор журналу «Подольские Епархиальные Ведомости», голова Подільського церковного історико-археологічного товариства (1903—1919) і редактор «Трудов…» (випуск VI, VIII—XII; 1893—1917).
Активний член Старої Української Громади на Поділлі (з 1901), співзасновник «Просвіти» (1905), організатор наукового життя на Поділлі. У 1920-их роках член Всеукраїнської Археологічної Комісії і співробітник Історичної Секції УАН.
Брав участь у роботі Кам'янець-Подільського наукового товариства при ВУАН, яке існувало від 1925 до 1930 року[2].
У 1920-30-х роках зазнав переслідувань з боку влади, у 1921 та 1929 роках був в ув'язненні.
У 1931—1933 роках працює у Києві науковим співробітником Всеукраїнського музейного містечка. Після звільнення з роботи у серпні 1933 року повертається у Кам'янець.
Помер і похований у Кам'янці-Подільському.
Родина |
Був одружений із Марією Тлустовською (1868—1923), у шлюбі з якою народилися четверо дітей — Сергій, Валентина, Володимир та Тетяна. Володимир повернув собі первісне написання прізвища і знову став Січинським.
Після смерті першої дружини одружився вдруге 1926 року з Оленою Перцель (1888-?).
Праці |
Численні праці Сіцінського стосуються історії, археології і мистецтва (зокрема, архітектури) Поділля. Важливіші з них:
- «Бакота — древняя столица Понизья» (1889).
- «Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии» («Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета», 7 тт. (1895—1911).
- «Материалы для истории монастырей Подольской епархии» (у «Трудах…», випуск 5, 1891).
- «Город Каменец Подольский. Историческое описание» (1895).
- «Археологическая карта Подольской губернии» (1901).
- «Исчезающий тип деревянных церквей Подолии» (1904).
- «Роспись церков в южнорусском стиле» (1907).
- «Начерки з Історії Поділля» («Записки Кам'янець-Подільського Державного Українського Університету» (1920).
- «Нариси з історії Поділля», ч. 1—2 (1927).
- Оборонні замки Західного Поділля XIV—XVII ст. (1928).
Цікаві факти |
Окрім наукової діяльності мав ряд захоплень — грав на скрипці, малював, займався вирощуванням тюльпанів та троянд, виводив нові сорти, захоплювався також фотографією.
Примітки |
↑ «Цей день в історії XX ст.» на сайті Інституту історії України НАН України (Режим доступу: вибрати події за 3 липня і натиснути «Завантажити»)
↑ О. В. Юркова. Кам'янець-Подільське наукове товариство при ВУАН Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.
Джерела та література |
Піскова Е. М. Сіцінський Юхим Йосипович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 586. — ISBN 978-966-00-1290-5.
.mw-parser-output .refbeginfont-size:90%;margin-bottom:0.5em.mw-parser-output .refbegin-hanging-indents>ullist-style-type:none;margin-left:0.mw-parser-output .refbegin-hanging-indents>ul>li,.mw-parser-output .refbegin-hanging-indents>dl>ddmargin-left:0;padding-left:3.2em;text-indent:-3.2em;list-style:none.mw-parser-output .refbegin-100font-size:100%
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.. Словникова частина.- Січинські // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 541.
Мацько Віталій. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 64-65.
Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 349—351.
Кучугура Л. Літописець краю подільського // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1987. — 8 грудня. — С. 4; фото.
Сис Тамара. Слово про історика // Кам'янець-Подільський вісник. — 1992. — 16 грудня. — С. 1.
Дзьобан О. Видатний краєзнавець Поділля // Історичний календар'97. — К., 1996. — С. 373—374 (с. 365 — народився 23 грудня 1859).
Маньковська Р. Ю. Й. Сіцінський, один з фундаторів музейної справи Поділля // Поділля і Волинь у контексті українського національного відродження: Науковий збірник. — Хмельницький: Доля, 1995. — С. 289—291.
Земський Ю. С. Матеріали інституту рукопису ЦНБ НАН України ім. Вернадського про діяльність Ю. Й. Січинського // Поділля і Волинь у контексті українського національного відродження: Науковий збірник. — Хмельницький: Доля, 1995. — С. 292—294.
Завальнюк О. М. Вихідці з Поділля — викладачі Кам'янець-Подільського державного українського університету (1918—1921 рр.) // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. — Історичні науки. — Т. 6(8). — Кам'янець-Подільський, 2001. — С. 303—304, 306—309.
Будзей Олег. Великий Подолянин: Ювілеї // Подолянин. — 2009. — 4 грудня. — С. 9.
Винокур І. С. Історико-археологічні дослідження Ю. Й. Сіцинського
Трембіцький А. М. Євфимій Сіцінський (1859—1937): наукова та громадська діяльність: Монографія. — Хмельницький, 2009. — 300 с.- Ковпаненко Н. Г. Архітектурно-мистецька спадщина Наддніпрянської України у вітчизняних історичних дослідженнях (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — С. 7, 10, 16, 53 — 55, 64, 71, 104, 140, 142, 192, 196, 197.
- Великий Подолянин. Біографія, спогади, документи та листування Юхима Йосиповича Сіцінського / Автор і упорядник М. І. Мошак. — Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2014. — 408 с.
- Постаті в листах: Епістолярій Юхима Сіцінського / Вступна стаття, упорядкування, коментарі: О. М. Кошель, В. С. Прокопчук, І. О. Старенький; науковий редактор Л. В. Баженов. — К.: Старий світ, 2014. — 320 с. — ISBN 978-966-96635-7-3
