Ufdjrw

Лютня.

Лю́тня — родина різноманітних старовинних музичних інструментів поширених в Європі та Малій Азіі зі стародавніх часів.

Європейська лютня — щипковий струнний музичний інструмент з ладами на грифі й овальним корпусом. Слово «лютня» ймовірно походить від араб. al‘ud‎, «дерево», хоча нещодавні дослідження Екхарда Нойбауера^[1] доводять що ‘ud просто є арабізірованним варіантом перського слова rud, що має значення струни, струнного інструменту, або лютні. Водночас Джанфранко Лотті вважає^[2], що «дерево» було зневажливим терміном в ранньому ісламі, у зв'язку із забороною їм будь-якої інструментальної музики.

Виконавець на лютні називається лютністом, а виробник лютнярем.

Лютні виготовляються майже цілком з дерева. Дека, зроблена з тонкого
листа деревини (як правило ялини) має овальну форму. У всіх
типах лютні дека містить одинарну або іноді потрійну розетку замість
звукового отвору. Розетки як правило багато декоровані.

Корпус лютні збирають з окремих ребер твердого дерева (клен, вишня, ебоніт, червоне дерево і ін.).
На відміну від більшості сучасних струнних інструментів гриф лютні вмонтовується на одному рівні з декою і не нависає над нею.
Шийка лютні як правило виготовляється з легкого дерева з покриттям з ебоніту.

Історія |

Старовинная майстерня лютняра, 1568 р.

Походження лютні достеменно невідомо. Різні варіанти інструменту використовувалися з давніх-давен в культурах Стародавнього Єгипту, Хеттського царства, Стародавньої Греції, Стародавнього Риму, Болгарії, Османської імперії, Китаю, Кілікії. На початку VII століття схожі за формою варіанти лютні з'явилися в Персії, Вірменії, Візантії та Арабському халіфаті. У VI столітті, завдяки болгарам, лютня з короткою шийкою поширилася по всьому Балканському півострові, а в VIII столітті була принесена маврами в культури Іспанії та Каталонії, таким чином витіснивши домінуючі до цього в Середземномор'ї лютні з довгою шийкою, пандуру і цитру. Історія останніх на цьому, однак, не закінчилася: на їх основі виникли італійська гітара, колашоне і кітарроне.
На стику XV, XVI і століть багато іспанських, каталонських та португальських лютнярів поряд з лютнею стали використовувати віуелу де мано («ручну віуелу»), інструмент, який за формою близький до віоле да гамба і чий лад відповідає строю лютні. Віуела під назвою «віола да мано» в подальшому поширилася на територіях Італії, що перебували на той час під владою Іспанії, особливо в Сицилії, Неаполітанському королівстві і папській державі часів Папи Олександра VI.
Можливо, найважливішим «перевалочним пунктом» між мусульманською та європейською християнською культурами в даному випадку слід вважати саме Сицилію, куди лютня була принесена візантійськими або, пізніше, сарацинськими музикантами. У зв'язку з тим, що ці співаки-лютнярі служили придворними музикантами в період, що склався після відродження на острові християнства, лютня частіше, ніж будь-які інші музичні інструменти, зображена на розписі стель побудованої в 1140 році у церкві Каппелла Палатіна (Палермо, Італія), основаної норманським королем Рожером II. До XIV століття лютня вже поширилася по всій території Італії і змогла з Палермо проникнути в німецькомовні країни, ймовірно, завдяки впливу, який чиниться на культури сусідніх держав династією Гогенштауфенів.
Середньовічні лютні мали чотири або п'ять парних струн. Звукодобування здійснювалося за допомогою плектра. Розмір лютень варіювався: існує документальне підтвердження того, що до кінця епохи Ренесансу, налічувалося до семи розмірів (виключаючи басову лютню). Очевидно, в Середньовіччі лютня в основному використовувалася для акомпанементу. Кількість музичних партитур, написаних до початку XVI століття, що збереглися до наших днів, яку з великою впевненістю можна віднести до творів спеціально для лютні — надзвичайно мало. Швидше за все, це пояснюється тим, що в Середньовіччі і на початку епохи Ренесансу лютневий акомпанемент носив імпровізаційний характер, що не вимагає нотного запису. В останні десятиліття XV століття, лютнярі поступово відмовилися від використання плектра на користь пальцевого способу гри придатнішого для виконання поліфонічної музики. Кількість парних струн збільшилася до шести і більше. У XVI столітті лютня стала головним сольним інструментом свого часу, однак продовжувала використовуватися і для акомпанементу співакам. До кінця Відродження кількість парних струн зросла до десяти, а в епоху бароко досягла чотирнадцяти (іноді доходячи до дев'ятнадцяти). Інструменти, що налічують до 26-35 струн, зажадали зміни самої структури лютні. На момент завершення історія розвитку інструменту архілютня, теорба і торбан мали подовжувачі, вбудовані в основну колкову головку, що створювало додаткову резонуючу довжину басових струн. Людська долоня нездатна охопити чотирнадцять струн для грифа, і тому басові струни були навішані поза грифом і ніколи не затискалися лівою рукою.
В епоху бароко функції лютні були в значній мірі обмежені акомпанементом бассо контінуо, і поступово вона була витіснена в цій іпостастії клавішними інструментами. Починаючи з XIX століття, лютня практично вийшла з ужитку, але кілька її різновидів продовжували існувати в Німеччині, Швеції та Україні.

Лютняр і митець Давид Хойер, картина Яна Купецького, 1711

Стрій |

Стрій середньовічної лютні-

Стрій ренесансної лютні-

Стрій теорби-

Стрій барокової лютні-

Репертуар |

Видатні композитори лютневої музики: Ренесанс—Італія

• Vincenzo Capirola


• 
  Francesco Canova da Milano, Ренесанс—Центральна Європа


• 
  Bálint Bakfark,


• Melchior Newsidler

Ренесанс—Англія

• 
  Джон Доуленд,


• 
  Джон Джонсон,


• 
  Philip Rosseter^[en],


• 
  Thomas Campion^[en],

Бароко—Італія

• Алессандро Піччіні


• 
  Антоніо Вівальді,


• Johannes Hieronymus Kapsberger

Бароко—Франція

• 
  Robert de Visée^[en],


• 
  Denis Gaultier^[en]

Бароко—Німеччина

• 
  Йоганн Себастьян Бах,


• 
  Silvius Leopold Weiss,


• 
  Wolf Jakob Lauffensteiner,


• 
  Joachim Bernhard Hagen,


• 
  Adam Falckenhagen,


• Karl Kohaut

Модерні та сучасні композитори

• 
  Johann Nepomuk David--Німеччина


• 
  Володимир Вавілов-- Росія


• 
  Sandor Kallosz-- Угорщина-Росія


• 
  Stefan Lundgren-- Німеччина-Швеція


• 
  Toyohiko Satoh — Японія-Нідерланди


• 
  Ronn McFarlane — США


• 
  Paulo Galvão-- Португалія


• 
  Rob MacKillop--Шотландія


• 
  Jozef van Wissems-- Нідерланди


• 
  Александр Данилевський Франція-Россія


• 
  Роман Туровський-Савчук — США-Україна


• 
  Максим Звонарьов-- Україна

Див. також |

• 
  Теорба — басова лютня.


• 
  Торбан — різновид басової лютні поширений із першої половини 18-ого до початку 20-ого століття в Україні, Польщі та Росії.

Примітки |

Бібліоґрафія |

І. Зінків.лютня // Українська музична енциклопедія, Т. 3. — Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2011. — С. 245-246

• 
  A History of the Lute from Antiquity to the Renaissance by Douglas Alton Smith, published by the Lute Society of America (2002). ISBN 0-9714071-0-X
  


• 
  The Lute in Britain: A History of the Instrument and its Music by Matthew Spring, published by Oxford University Press (2001).


• 
  Historical Lute Construction by Robert Lundberg, published by the Guild of American Luthiers (2002).


• 
  La musique de luth en France au XVIe siècle by Jean-Michel Vaccaro (1981).


• Articles in Journal of the Lute Society of America (1968-), The Lute (1958-), and other journals published by the various national lute societies.


• Eckhard Neubauer, "Der Bau der Laute und ihre Besaitung nach arabischen, persischen und türkischen Quellen des 9. bis 15. Jahrhunderts, " Zeitschrift für Geschichte der arabisch-islamischen Wissenschaften, vol. 8 (1993): 279—378.

Посилання |

• 
  The Lute Society of America A not-for-profit organization founded to promote and share information about the lute among professional and amateur lutenists.


• 
  Wayne Cripps' lute pages Everything about lutes, including lots of pictures.


• Internal bracing of a lute


• 
  The German Lute Society A not-for-profit organization founded to promote and share information about the lute among professional and amateur lutenists.


• 
  The Lute Lieder Site A large library of songs and lieder with baroque lute accompaniment.


• 
  The Baroque Lute Site Бібліотека барокової музики, включно з історією інструменту.


• 
  The Ukrainan Lute Page An extensive study of Torban, a Ukrainian variety of lute/theorbo.


• 
  Hopkinson Smith — сайт видатного лютниста Hopkinson Smith що містить файли, дискографії, фотографії, біографію тощо.


• 
  Robert Barto — сайт видатного лютниста Robert Barto, що містить файли, дискографії, фотографії, біографію тощо.

дискографія

• Гопкінсон Сміт


• Роберт Барто