Сахалін
| Сахалін | |
|---|---|
рос. Сахалин | |
 | |
Карта  | |
| Географія | |
50°51′ пн. ш. 143°08′ сх. д. / 50.850° пн. ш. 143.133° сх. д. / 50.850; 143.133 | |
| Акваторія | Японське море, North Pacific Ocean[d] |
| Площа | 76600 км² |
| Довжина | 950 км |
| Ширина | 160 км |
| Найвища точка | 1609 м |
| Країна | |
 Росія | |
| Адм. одиниця | Сахалінська область |
| Населення | 493000 (2010) |
  Сахалін Сахалін (Росія) | |
 Сахалін на Вікісховищі | |
Сахалі́н (яп. 樺太 — Карафуто) — острів біля східних берегів Азії, на Далекому Сході Російської Федерації; омивається Охотським і Японським морями. Довжина острова 948 км, максимальна ширина 160 км, площа 76 400 км². Разом з Курильськими островами складає Сахалінську область Росії. (87 100 км²).
Центральна частина Южно-Сахалінську
Зміст
1 Природа
2 Історія
3 Суспільство та економіка
4 Топоніми Сахаліну
5 Цікаві факти
6 Примітки
7 Література
8 Посилання
Природа |
Ландшафт переважно гористий, По острову проходить два паралельні хребти, що піднімаються до 1525 м і мають довжину 650 км. Клімат — помірно холодний, мусонний (температура липня: +12…+15 °C., січня: −10…-20 °C., 400–750 мм атмосферних опадів), восени трапляються тайфуни з ураганними вітрами і зливами.
Для більшої частини Сахаліну характерна тайгово-сибірська фауна, трохи збіднена в порівнянні з материком внаслідок острівного положення, 60% площі острову займають ліси. Водяться ведмідь, лисиця, росомаха, соболь, вивірка, бурундук, північний олень, кабарга й ін. На прибережних скелях — «пташині базари» кайр, топориків, бакланів й ін. Біля берегів зустрічаються морські ссавці: сивуч, калан, північний морський котик. У річки на нерест заходять прохідні лососеві риби.
Історія |
карта Сахаліна, 1885 р.
В давнину Сахалін населяли племена айнів, нівхів і евенків, які сьогодні малочисельні. Першим із європейських дослідників, Сахалін відвідав голландець де Фріз у 1643 році. У 1643–1646 роках Сахалін відвідали учасники походу В. Д. Пояркова. У 1679 році на півдні було створено першу японську факторію (басьо). У кінці XVIII століття Сахалін відвідав французький мореплавець Жан Лаперуз, а на початку XIX століття — російський адмірал Іван Крузенштерн.
У 1809–1810 роках японський дослідник Мамія Ріндзо відкрив, що Сахалін є островом, тобто не сполучається з материком, а роз'єднаний протокою. Експедиція Г. І. Невельського в 1848–1849 роках підтвердила це відкриття.
За Симодським трактатом (1855 р.) між Росією і Японією Сахалін був визнаний їх спільним нероздільним володінням. З цього часу починається активна колонізація Сахаліну росіянами, яка почала призводити до конфліктів між російським та японським населенням, що мешкало на острові. 1875 року за Санкт-Петербурзьким договором Сахалін повністю переходить до Російської імперії в обмін на 18 Курильських островів, що перейшли до складу Японії. Сахалін стає місцем заслань і каторги.
1905 року після поразки Росії у російсько-японській війні за Портсмутським договором південна частина острова стала володінням Японії. Під час Громадянської війни в Росії Японія окупувала і російську частину Сахаліну, яку вона повернула вже у 1925 році. З поразкою Японії у Другій світовій війні 1945 року увесь острів перейшов до СРСР.
Суспільство та економіка |
Розселення нівхів - одного з корінних народів Сахаліну
З 1920-х років острів інтенсивно освоюється та заселяється: у 1926 року населення північного Сахаліну становило 11 000 мешканців, 1959 (разом з дуже рідко заселеними Курильськими островами) — 649 000, 1970–615 000 (у тому ч. 78% у містах).
Головний центр — Южно-Сахалінськ. За переписом 1970 українці становили 38 000 (6,3% всього населення), серед яких 11 100 подало українську мову як свою рідну, а крім того, 6 900 нею вільно володіло.
Економіка заснована на молочному тваринництві і вирощуванні бобових, ячменю, вівса і цукрового буряка. На півдні, де трохи тепліше, також вирощують пшеницю, рис, ловлять рибу, є нафторозробки і добувається вугілля.
Топоніми Сахаліну |
| Гори:
Низовини:
Озера:
Річки:
| Протоки:
Перешийки:
Миси та півострови:
Затоки:
|
Цікаві факти |
- До 10 квітня 2002 року в Римсько-католицькій церкві існувала «Апостольська префектура Карафуто» (лат. Apostolica Praefectura Karafutoensis), яка поширювалася на терени колишньої японської префектури Карафуто й входила до складу Іркутської дієцезії святого Йосипа на території Росії. Останнім апостольську префектуру очолював єпископ-поляк Єжи Мазур, що носив титул «ординарій єпископа святого Йосипа й адміністратор префектури Карафуто». МЗС Росії негативно розцінило використання в єпископській титулатурі японської назви «Карафуто» й 2002 року заборонило Мазуру в'їзд до країни «з метою збереження безпеки Російської Федерації»[1][2]. Після цього апостольська префектура Карафуто була перейменована на «Південно-Сахалінську» (лат. Apostolica Praefectura Sachaliniana Meridionalis) з прямим підпорядкуванням Ватикану[3].
Примітки |
↑ МИД РФ негативно расценивает использование в титуле католического епископа несуществующего названия территории России. Интерфакс. 2002-02-26. Архів оригіналу за 2013-01-20. Процитовано 2013-01-18.
↑ Епископ Ежи Мазур был выдворен из страны «в целях сохранения безопасности Российской Федерации»
↑ Prefecture Apostolic of Yuzhno Sakhalinsk // Catholic-Hierarchy.
Література |
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
Посилання |
- Київська Русь (Сахалін)
- Українці на Сахаліні — сайт Миколи Засенко
Остров Сахалин(рос.)
Япония, Сахалин, Курилы(рос.)
Sakhalin Island (ISLAND, RUSSIA) // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
 | Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
