Ufdjrw

?

Цукрова тростина

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ:	Вищі рослини (Streptophyta)
—	Судинні (Tracheophyta)
—	Насінні (Spermatophyta)
—	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Однодольні (Liliopsida)
Порядок:	Тонконогоцвіті (Poales)
Родина:	Тонконогові (Poaceae) або Злакові (Gramineae)
Підродина:	Panicoideae
Триба:	Andropogoneae
Рід:	Цукрова тростина (Saccharum)

Підвиди

Saccharum arundinaceum

Saccharum brevibarbe

Saccharum fulvum

Saccharum giganteum

Saccharum officinarum

Saccharum ravennae

Saccharum robustum

Saccharum spontaneum

Посилання

Вікісховище:	Saccharum
Віківиди:	Saccharum
EOL:	108041
ITIS:	42054
NCBI:	4546

Цукро́ва трости́на (Saccharum) — рід, від 6 до 37 видів (залежно від інтерпретації) високих трав'янистих рослин родини тонконогові (злакові) (підродини Panicoideae, триби Andropogoneae). Всі вони походять із субтропічних та тропічних районів Старого світу. У них міцні волокнисті стебла, багаті на цукор, які сягають від 2 до 6 метрів заввишки. Всі види цукрової тростини схрещуються, і головні комерційні сорти є складними гібридами, разом відомі як Saccharum officinarum complex.

Зміст

1 Використання

2 Історія

3 Цікаві факти

4 Примітки

5 Див. також

Використання |

Цукрова тростина вирощується у багатьох країнах світу, що разом виробляють урожай у 1,32 млрд тонн (у 6 разів більше, ніж цукрового буряка). На 2005 рік найбільшим виробником у світі була безумовно Бразилія. Використання цукрової тростини включає виробництво цукру, меляси, рому і етанолу для палива.

Щоб позбутись зайвого листя перед збиранням цукрової тростини поле з тростиною підпалюють.

Історія |

Цукрова тростина походить з острова Нова Гвінея. Товсте стебло зберігає багато енергії у вигляді сахарози в соку, її досить легко виділити, випарюючи воду. Мешканці Нової Гвінеї першими почали вживати стебла тростини як їжу. Звідти рослина поширилася всією Південно-східною Азією, потрапила до Індії, а вже з неї — до Китаю, Кореї та Японії^[1]

Індійці першими почали виробляти з соку цукрової тростини кристалічний цукор. Це сприяло пощиренню культури на захід — до Персії, Середземномор'я та на острови Атлантичного океану. Вона була серед перших культурних рослин, завезених до Америки іспанцями і португальцями^[2].

Цукрова тростина почала інтенсивно вирощуватися в басейні Карибського моря, і все ще вирощується там на деяких островах. Протягом колоніальних часів цукор був головним продуктом трикутної торгівлі з Новим Світом (разом з продуктами європейських промислових підприємств і африканськими рабами). Франція вважала свої острови, де вирощувалася цукрова тростина, такими цінними, що фактично віддала Британії Канаду в обмін на повернення Гваделупи, Мартиніки та острова Святої Люсії після Семирічної війни 1756—1763 років. Голландці так само утримували Суринам, цукрову колонію в Південній Америці, замість повернення Нових Нідерландів (Нового Амстердама).

Saccharum officinarum, що вирощується на Гавайях

Кубинський цукор знаходив постійний збут на ринку СРСР, а розпад цієї країни привів до закриття більшої частини кубинської цукрової промисловості. Цукрова тростина зберігає важливу частину економіки Барбадосу, Домініканської республіки, Гваделупи, Ямайки, Гренади і інших островів. Промисловість цукрової тростини — головний продукт експорту багатьох країн Карибського моря, але очікується, що його значення впаде після скасування європейських торговельних переваг у 2009 році згідно з рішенням СОТ.

Виробництво цукрової тростини також поширене на багатьох тропічних тихоокеанських островах, переважно Гаваях і Фіджі. На цих островах цукор почав домінувати на економічному та політичному ландшафті після вторгнення у тубільні суспільства європейців і американців, які просували імміграцію з різних азійських країн для забезпечення плантацій працівниками. Політика цукрової промисловості створила нову етнічну структуру островів та справила глибокий вплив на сучасну політику і суспільство на цих островах.

Зараз Бразилія є головним виробником цукрової тростини, яка використовується переважно для виробництва цукру і етанолу, який в свою чергу застосовується для створення поширених у Бразилії видів біопалива — спирто-бензину та біодизельного палива.

Цікаві факти |

У Стародавній Індії для скріплення каменів у будівлях каменярі використовували вапно, розмішане соком цукрової тростини, що і надавало вікову міцність старовинним вежам і храмам^[3].

Примітки |

↑ Михайло Мустафін. Цукор. Солодка (може, навіть занадто) історія — К., 2018, с.11-15

↑ Михайло Мустафін. Цукор. Солодка (може, навіть занадто) історія — К., 2018, с.20-23, 35-38

↑ Верзилин Николай Михайлович // «По следам Робинзона», «Сады и парки мира» — Ленинград, 1964, — 574 с. Формат 84Х108 1/16 Уч.-изд. л. 39,98 + 16 вклеек = 43,39 Тираж 50 000 екз.

Див. також |

Список родів родини Тонконогових

Цукровий буряк

Це незавершена стаття про Тонконогові.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

[1] Михайло Мустафін. Цукор. Солодка (може, навіть занадто) історія — К., 2018, с.11-15

[2] Михайло Мустафін. Цукор. Солодка (може, навіть занадто) історія — К., 2018, с.20-23, 35-38

[Верзилин_Николай_Михайлович_//_«По_следам_Робинзона»,_«Сады_и_парки_мира»_—_Ленинград,_1964,_—_574_с._Формат_84Х108_1/16_Уч.-изд._л._39,98_+_16_вклеек_=_43,39_Тираж_50_000_екз.-3] Верзилин Николай Михайлович // «По следам Робинзона», «Сады и парки мира» — Ленинград, 1964, — 574 с. Формат 84Х108 1/16 Уч.-изд. л. 39,98 + 16 вклеек = 43,39 Тираж 50 000 екз.

搜尋此網誌