Добромильська реформа
Перші зреформовані василіяни та їх настоятелі. Добромиль 1885—1886:
Сидять у першому ряді зліва-направо: Дмитро Жуковський, Фелікс Цозель, ТІ, Климентій Сарницький, Каспер Щепковський, ТІ, Адальберт Баудісс, ТІ, невідомий єзуїт, Юліян Зємба; Стоять в другому ряді зліва-направо: Платонід Філяс, Сава Ломницький, Юліян Мриць, Еміліян Козаневич, Сотер Ортинський, Венедикт Скоробогатий, Володимир Стех, Юліян Дацій; Стоять в третьому ряді зліва-направо: Діонисій Ткачук, можливо Сильвестр Кізима, Антоній Мартинюк
Добромильська реформа — назва низки заходів, яких вжили для реформування монашого чину Василіян у 1882—1904 роках.
Зміст
1 Відомості
1.1 Провідники реформи
2 Примітки
3 Джерела
4 Посилання
Відомості |
Папа Лев ХІІІ 12 травня 1882 року на основі отриманої інформації про стан Василіян, зокрема, в Галичині видав Апостольський Лист «Singulare Praesidium», яким окреслив основні пункти реформи, яку вирішили розпочати з Галицької провінції. У ньому були наступні розпорядження:
- реформу проводять Єзуїти, яким тимчасово передають Добромильський Монастир святого Онуфрія
- впроваджують один Новіціят на всю Галичину
- новиків та духовних виховують на засадах святих Василія, Йосафата, митрополита Йосифа Рутського
- Єзуїти мали підготувати нові правила в дусі св. Василія
- в перспективі Василіяни мали вийти з-під юрисдикції єпископів та підпорядкуватись безпосередньо Апостольському Престолу.
Офіційно розпочалась 15 червня 1882 року: того дня протоігумен о. Климентій Сарницький та ігумен о. Юліан Телішевський передали Єзуїтам (провінціялу о. Генрику Яцковському, настоятелю і магістру новиків о. Касперу Щепковському, вихованцю бучацьких Василіян) Добромильський Монастир святого Онуфрія.
15 вересня того року відкрили новіціят в Добромилі. Першими новиками були брат[1] Віссаріон Кулик, бр. Володимир Стех, бр. Теодозій Куницький. Після закінчення піврічної «кандидатури» і року та 6 тижнів новіціяту клирики складали перші обіти та продовжували навчання: рік риторики (для осіб з середньою освітою), два роки філософії, два (згодом три чи чотири) роки теології.
У 1884 році до реформи приєднався Лаврівський монастир святого Онуфрія, у 1886—1887 — Львівський св. Онуфрія, у 1888 — Кристинопільський (св. Юра), 1891 — Жовківський монастир Різдва Христового та Крехівський (у 1897 році став самостійним), 1893 — Бучацький св. Хреста (28 квітня[2]), Улашківський св. Івана, 1895 — свв. Петра і Павла в Михайлівці. У 1904 році Гошівський, Золочівський та Погонський монастирі, які налічували 8 отців, ще не приєднались до Провінції, але зробили це до 1913 року.
В перші роки реформи Галичиною прокотились хвилі протестів проти неї, яку головно підтримувало галицьке москвофільське середовище, яке сприймало Єзуїтів як полонізаторів.
18 квітня 1904 року Конгрегація Пропаганди вирішила звільнити Єзуїтів від проводу Василіянами. Папа Пій X 12 липня 1904 року затвердив Управу Чину, яку складали виключно Василіяни на чолі з протоігуменом о. Платонідом Філясом. 10 вересня 1904 року останній протоігумен-єзуїт о. П. Бапст склав повноваження проконсультору о. Єроніму Маліцькому, бо о. Платонід Філяс перебував у Канаді на місії.
Провідники реформи |
За весь час для блага Василіян трудились 47 ченців-єзуїтів, з яких 34 — священики, 2 — брати-студенти і 11 братів помічників.
| # | Єзуїт | Роки життя | Статус | Які обов'язки виконував, де і коли (роки) |
|---|---|---|---|---|
1 | Міхал Анджейчак | 1856—1902 | священик | настоятель і економ монастиря у Львові (1890—1892) |
2 | Августин Арндт | 1851—1925 | священик | професор догматичного і морального богослов'я в Кристинополі (1890—1892) |
3 | Пйотр Бапст | 1845—1924 | священик | протоігумен |
4 | Адальберт Баудісс | 1842—1926 | священик | професор риторики і соцій новіціяту в Добромилі (1884—1889), настоятель у Лаврові (1889—1892), настоятель у Добромилі (1892—1902) і магістр новіціяту в Добромилі (1896—1901) |
5 | Юзеф Беґер | 1852—1894 | священик | професор математики і фізики у Львові (1886—1887) |
6 | Казімєж Біштиґа | 1869—1938 | священик | професор богослов'я в Кристинополі (1899—1900) |
7 | Ерик Брандіс | 1834—1921[3] | священик | ректор в Добромилі (1882—1885) |
8 | Едвард Буркевич | 1839—1921 | священик | настоятель і професор морального богослов'я в Лаврові (1886—1887), професор історії і німецької мови в Добромилі (1891—1892), настоятель у Львові (1892—1893) |
9 | Алоїз Вароль | 1859—1936 | священик | професор богослов'я і Святого Письма в Кристинополі (1896—1898) |
10 | Юзеф Василевський | 1841—1913 | священик | професор філософії в Добромилі (1884—1886), Львові (1886—1889) і Лаврові (1889—1891), професор богослов'я в Кристинополі (1892—1894) і Лаврові (1896—1897) |
11 | Фелікс Верцінський | 1858—1940 | священик | настоятель у Кристинополі (1899—1901) |
12 | Августин Вільгельм | 1866—1952 | священик | професор метафізики і етики в Добромилі (1899—1902) |
13 | Кароль Врублевський | 1864—? | брат-студент | викладач риторики в Добромилі 1888—1890 |
14 | Юзеф Ґадовський | 1858—1918 | священик | настоятель у Лаврові (1892—1893) |
15 | Станіслав Дидек | 1864—1925 | брат | керував будівництвом і ремонтними роботами в Добромилі (1888—1889) і Лаврові (1889—1890) |
16 | Антоній Дуткевич | 1857—1913 | брат | кухар у Добромилі (1884—1885) |
17 | Ян Закшевський | 1864—1936 | священик | професор догматичного богослов'я в Кристинополі (1898—1899) |
18 | Міхал Кальман | 1863—1939 | священик | настоятель у Лаврові (1898—1899) |
19 | Юзеф Кухарський | 1848—1917 | брат | кухар у Добромилі (1886—1894) |
20 | Юзеф Кшановський | 1860—? | священик (у 1902 залишив єзуїтський орден) | професор догматичного богослов'я в Кристинополі (1900—1901) |
21 | Лука Лащик | 1848—1928 | священик | настоятель у Жовкві (1898—1902) |
22 | Вацлав Лев | 1869—1907 | священик | професор Святого Письма в Кристинополі (1898—1900) |
23 | Миколай Лісовський | 1816—1906 | брат | фіртіянин і кравець у Добромилі (1898—1899) |
24 | Станіслав Ліц | 1862—1935 | священик | настоятель у Бучачі (1897—1898) і Кристинополі (1898—1900) |
25 | Павел Маковський | 1844—1920 | священик | соцій магістра новіціяту в Добромилі (1882—1884), настоятель у Львові (1889—1890) |
26 | Стефан Малевич | 1840—1893 | брат | господар у Добромилі (1882—1885) і Лаврові (1885—1890) |
27 | Пйотр Мастай | 1852—1918 | священик | професор морального богослов'я в Кристинополі (1896—1898) |
28 | Юзеф Маховський | 1873—1942 | брат-студент | вчитель на гуманістиці і викладач латини на новіціяті в Добромилі (1900—1901) |
29 | Міхал Мицєльський | 1826—1906 | священик | візитатор (1887—1893) і протоігумен (1897—1901) |
30 | Антоній Міль | 1838—1912 | священик | настоятель у Кристинополі (1888—1889) |
31 | Антоній Містак | 1840—1915 | брат | господар у Лаврові (1890—1894) |
32 | Леопольд Палковський | 1876—? | брат (у 1901 залишив єзуїтський орден) | кухар у Жовкві (1900—1901) |
33 | Францішек Радецький | 1850—1914 | священик | настоятель у Кристинополі (1889—1894) і Лаврові (1894—1896) |
34 | Мацей Ратушинський | 1843—1922 | брат | господар у Добромилі (1894—1896) |
35 | Казімєж Рідль | 1841—1898 | священик | професор риторики в Добромилі (1882—1884) |
36 | Томаш Свіондер | 1846—1933 | брат | фіртіянин у Добромилі (1883—1894) |
37 | Теодор Созанський | 1826—1901 | священик | професор етики в Лаврові (1893—1894) |
38 | Францішек Стец | 1854—1925 | священик | професор фізики і математики у Львові (1887—1889) і Лаврові (1889—1890) |
39 | Шимон Тиховський | 1841—1915 | священик | настоятель у Лаврові (1893—1894) |
40 | Станіслав Томкевич | 1862—1923 | брат | фіртіянин і кравець у Кристинополі (1900—1901) |
41 | Юзеф Урбанек | 1851—1932 | священик | економ і професор німецької мови в Добромилі (1893—1894) |
42 | Фелікс Цозель | 1847—1928 | священик | професор морального богослов'я в Добромилі (1885—1886), етики у Львові (1886—1887), морального і догматичного богослов'я в Лаврові (1887—1888) і Кристинополі (1888—1890) |
43 | Юзеф Чухновський | 1843—1885 | брат | кухар у Добромилі (1883) |
44 | Мацей Шафлярський | 1847—1903 | священик | професор гуманістики в Добромилі (1890—1891), професор грецької мови в Лаврові (1891—1892) |
45 | Каспер Щепковський | 1823—1899 | священик | магістр новіціяту і ректор у Добромилі (1882—1893), візитатор (1893—1897) |
46 | Міхал Якубінський | 1855—1905 | священик | викладач на гуманістиці в Добромилі (1889—1890) |
47 | Францішек Янік | 1842—1922 | священик | настоятель у Лаврові (1887—1889) |
Примітки |
↑ надалі бр.
↑ Стоцький Ярослав. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі… — С. 86.
↑ 461 — p Brandis Ericus // Necrologia patrum ac fratrum in Societate Iesu defunctorum. — P. 279.
Джерела |
Бегей О. Добромильська реформа: передумови та наслідки // Серія «Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки». — Вип. 16. — С. 29—34.
Отці та брати Товариства Ісусового, які брали участь у Добромильській реформі // Записки ЧСВВ. — Т. 11. — Рим 1982. — C. 128—129.
Стоцький Ярослав. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996 рр.). — Львів : Місіонер, 1997. — 160 с., іл. — С. 22—25. — ISBN 966-7086-24-0.
Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995, Oprac. Ludwik Grzebień i inni. — Kraków 2004. (пол.)
Посилання |
Бегей О. Добромильська реформа: передумови та наслідки
Портал «Галичина»
Портал «Історія»
