Ufdjrw

	Максим Германюк
;	; Митрополит Вінніпезький;
	; Митрополит Вінніпезький;
; 3 листопада 1956 — 16 грудня 1992;
Обрання:;	; 3 листопада 1956;
Церква:;	; Українська Греко-Католицька Церква;
Наступник:;	; Михаїл Бздель;
;	Єпископ Манітоби;
	Єпископ Манітоби;
; 1 вересня 1956 — 3 листопада 1956;
Обрання:;	; 1 вересня 1956;
Попередник:;	; Василь Ладика;
;	Єпископ-коад'ютор Манітобський;
	Єпископ-коад'ютор Манітобський;
; 13 березня 1955 — 1 вересня 1956;
Обрання:;	; 13 березня 1955;
;	; Титулярний єпископ Сінни;
	; Титулярний єпископ Сінни;
; 13 січня 1951 — 1 вересня 1956;
Обрання:;	; 13 січня 1951;
Попередник:;	Jozef Vanderhoven, C.I.C.M.;
Наступник:;	Francisco Gómez Marijuán, C.M.F.;
;	Єпископ-помічник Манітобський;
	Єпископ-помічник Манітобський;
; 13 січня 1951 — 13 березня 1955;
Обрання:;	; 13 січня 1951;
	;
Народження:;	; 30 жовтня 1911(1911-10-30); Нове Село, Галичина, Австро-Угорщина;
Смерть:;	; 3 травня 1996(1996-05-03) (84 роки); Вінніпег, Канада;
Прийняття священичого сану:;	; 4 вересня 1938;
Прийняття монашества:;	; 16 серпня 1936; (довічні обіти в ЧНІ);
Єпископська хіротонія:;	; 29 червня 1951;
	;
Нагороди:;	; ; ; Captain of the Order of the Buffalo Hunt;

Митрополит Макси́м Германю́к (30 жовтня 1911, Нове Село, Жовківський повіт, Австро-Угорщина, нині Львівської області — 3 травня 1996, Вінніпег, Канада) — церковний діяч, редемпторист, митрополит Вінніпезький Української Греко-Католицької Церкви (1956—1992).

Зміст

1 Життєпис
- 1.1 Дитинство і школи
- 1.2 Духовна семінарія й університети
- 1.3 Священича праця
- 1.4 Еміграція в Канаду
- 1.5 Єпископ і Митрополит
- 1.6 Нагороди

2 Примітки

3 Джерела

4 Посилання

Життєпис |

Дитинство і школи |

Народився Максим Германюк у родині галицьких селян-господарів Микити Германюка та Анни з дому Мончук. Виховання спочатку одержав від батьків у рідному Новому Селі, відтак почав відвідувати семикласну школу в містечку Куликів, де й закінчив п'ятий клас. У 1927 році записався до гімназії оо. Редемптористів у Збоїськах, закінчив гімназію в 1932 — і вступив на новіціат оо. Редемптористів у Голоску біля Львова.

Духовна семінарія й університети |

Вищу освіту одержав у Бельгії: два роки студіював філософію в Духовній семінарії оо. Редемптористів у Левені, а в 1938 році завершив чотирирічний курс богослов'я у Боплато. Повернувшись у Галичину, з рук єпископа Миколая (Чарнецького) був висвячений 4 вересня 1938 ієромонахом Чину Редемптористів.

Уже як священик повернувся на богословський факультет Левенського католицького університету у 1939 році, де одночасно розпочав у Орієнтальному Інституті університетські студії асировавилонської й гебрейської мов та орієнтальної історії; одержав дипломи баклавра (1940) і абсольвента богослов'я (1942).

У 1943 захистив докторську дисертацію «Про притчі євангельські у Климента Александрійського», оборонив публічно 20 богословських тез та завершив студії докторатом із богослов'я. Одержавши диплом ліцензіата-орієнталіста, викладав моральну філософію, соціологію й гебрейську мову в Духовній семінарії оо. Редемптористів в Боплато.

Габітлітувався в Левенському католицькому університеті, написавши наукову працю «Євангельські притчі» та оборонив 72 тези із обсягу моральної та догматичної теології: завершивши студії, одержав науковий ступінь «Maitre Agrege».

Священича праця |

У 1945 році, як єдиний у повоєнні часі священик українського обряду у Бельгії, зайнявся біженцями-українцями, яких багато прибуло до Бельгії після Другої світової війни. Тут о. Германюк виявився здібним організатором не лише духовного та релігійного життя між новоприбулими, але й національного і соціального: допомагав переміщеним особам рятуватись перед примусовою репатріацією в УРСР, розшукував їм житло і працю, допомагав їм емігрувати з таборів для скитальців тощо. Був у числі ініціаторів та основників «Українського допомогового комітету в Бельгії» і брав активну участь у ньому аж до свого виїзду в Канаду.

З появою релігійного журналу «Голос Христа Чоловіколюбця» у червні 1946 року, редагував його аж до жовтня 1948, коли й відбув до Канади. Також укладав та редагував релігійну літературу, яка виходила у видавництві оо. Редемптористів у Левені. Зорганізував при «Українському науково-освітньому товаристві в Бельгії», якому служив як перший голова, «Пресове бюро ПБ, Левен», яке довго після його виїзду постачало українську пресу відомостями з життя українців у цій країні.

З 1945 року займався в Бельгії українською студіюючою молоддю:заохочував до вищих студій, старався про прийняття у Левенський католицький університет, організував для студентів стипендії, заснував для них студентський дім, відновив студентське товариство «Обнова». Служив студентству духовником-капеланом та брав участь у міжнародних конгресах для студентства, як от: «Пакс Романа» (1946), Саламанка, Еспанія; Конгрес товариства студентів католицьких університетів (1946), Фрайбург, Швейцарія; і, «Пакс Романа» (1948), Спа.

Еміграція в Канаду |

10 жовтня 1948 р. виїхав з Європи на нове приначення — на посаду протоігумена Української віце-провінції оо. Редемптористів у Канаді й Америці. Прибувши в Канаду, зайнявся не лише обов'язками нового уряду в Чині Найсвятішого Ізбавителя (ЧНІ), але й додав то тих обов'язків теж обов'язок професора морального богослов'я та Святого Письма в Духовній семінарії оо. Редемптористів у Вотерфорд, Онтаріо.
З березня 1950 організував і очолив редакційну колегію богословського квартальника «Логос»; з жовтня 1950 прийняв обов'язки пароха в Східному Торонто.

Єпископ і Митрополит |

Дня 13 січня 1951 номінований апостольською столицею єпископом-помічником екзарха Манітобського екзархату. 29 червня 1951 одержав єпископські свячення в Катедрі святих Володимира і Ольги у Вінніпегу.
З того дня о. Максим Германюк уже: титулярний єпископ Сіннський, вікарій єпископа Манітобського (1951).

Дня 13 березня 1955 призначений апостольською столицею на єпископа-коад'ютора Манітобського (1955); 1 вересня 1956 після смерти дотеперішнього єпископа Василя Ладики, Максим Германюк став єпархом Манітоби, а з 3 листопада 1956 — Архієпископ-митрополит Вінніпезький та Глава УГКЦ в Канаді; з 16 грудня 1992 року — архієпископ-емерит^[1].

Нагороди |

20 жовтня 1982 року канадський уряд нагородив митрополита Максима Германюка «Орденом Канади» ІІ ступеня (Офіцер ордену Канади)^[2], який вручив йому генеральний губернатор Канади Едвард Шраєр^[3].

26 квітня 1994 р. отримав найвище відзначення від провінційного уряду Манітоби — Captain of the Order of the Buffalo Hunt^[4].

Примітки |

↑ Cheney, David M. Archbishop Maxim (Maksym) Hermaniuk [Catholic-Hierarchy]. www.catholic-hierarchy.org. Процитовано 2016-02-13.

↑ General, The Office of the Secretary to the Governor. The Governor General of Canada (en). Процитовано 2016-02-13.

↑ Новини | Некролог Львівської провінції: Травень. www.cssr.lviv.ua. Процитовано 2016-02-13.

↑ Goldsborough, Gordon. Manitoba Order of the Buffalo Hunt. www.mhs.mb.ca. Процитовано 2016-02-13.

Джерела |

Перша українська католицька митрополія в Канаді. Вінніпег: Накладом Митрополичого ординаріяту, 1957.

Посилання |

Германюк Максим на сайті The Hierarchy of the Catholic Church

[1] Cheney, David M. Archbishop Maxim (Maksym) Hermaniuk [Catholic-Hierarchy]. www.catholic-hierarchy.org. Процитовано 2016-02-13.

[2] General, The Office of the Secretary to the Governor. The Governor General of Canada (en). Процитовано 2016-02-13.

[3] Новини | Некролог Львівської провінції: Травень. www.cssr.lviv.ua. Процитовано 2016-02-13.

[4] Goldsborough, Gordon. Manitoba Order of the Buffalo Hunt. www.mhs.mb.ca. Процитовано 2016-02-13.

搜尋此網誌