Григор'єв Сергій Олексійович
| Сергій Олексійович Григор'єв | |
|---|---|
| Народження | 22 червня (5 липня) 1910(1910-07-05) Луганськ |
| Смерть | 9 квітня 1988(1988-04-09) (77 років) |
Київ, СРСР | |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство |  СРСР |
| Навчання | Київський художній інститут |
| Діяльність | художник |
| Член | Спілка художників СРСР |
| Нагороди |    Народний художник СРСР   |
| Премії | |
Сергі́й Олексі́йович Григо́р'єв (* 22 червня (5 липня) 1910(19100705), Луганськ — 9 квітня 1988) — український радянський живописець, дійсний член Академії мистецтв СРСР (з 1958 року).
Зміст
1 Біографія
2 Творчість
3 Нагороди
4 Джерела
Біографія |
Народився 22 червня (5 липня) 1910 року у місті Луганську в багатодітній сім'ї, був одинадцятою дитиною. У 1922–1926 роках навчався у Запорізькій художньо-промисловій школі у М. Кузнєцова, В. Невського; з 1926 року — відвідував ВХУТЕМАС у Москві; у 1928–1932 роках навчався в Київському художньому інституті у Ф. Красицького, Ф. Кричевського. У 1932–1933 роках викладав на кафедрі рисунку Харківського художнього інституту; з 1934 року — доцент кафедри рисунку Київського художнього інституту, з 1947 — професор, з 1950 року — керівник майстерні жанрового живопису. У 1951–1955 роках — ректор Київського художнього інституту. В 1958 році очолив творчі майстерні Академії мистецтв УРСР, якими керував до кінця життя.
Могила Сергія Григор'єва
Помер 9 квітня 1988 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).
Творчість |
З 1930-х років розпочав працювати в галузі побутового жанру. Ранні твори присвячені образам радянської молоді: «Фізкультурники», «Діти на пляжі», «Баяніст», «Свято молоді». У цей період майже жодна художня виставка в Україні не відбувається без участі молодого митця. Його роботи експонуються навіть за кордоном і мають визнання. Так Ігор Шаров підкреслює, що однією з провідних у творчості художника була тема молодості, фізичного та духовного здоров'я людини. У цих роботах завжди вправно відтворено простір, передано живий рух людини, розкрито психологічний стан, але і загальною ритмічною побудовою, і декоративним колоритом художник прагне позбутися прозаїчної побутовості, надати творові монументальної значущості. Систематична робота над портретом була важливим джерелом художнього зростання С. Григор'єва. Вона давала можливість постійно працювати з натурою, вирішувати питання психологічної виразності. Коло портретованих, до яких звертається художник, досить широке, але найчастіше – це люди, з якими він зустрічається щоденно, на роботі чи вдома.
В повоєнні роки пише жанрові полотна на теми родини і школи: «На зборах», «У рідній сім'ї», «Воротар», «Батьківські збори», «Повернувся»[ru]. У 1960-1970-ті роки провідне місце у творчості посідають портрети.
Були прецеденти можливих підробок «під Григор'єва». Наприклад, роботу Григор'єва «Тиха заводь» у червні 2004 року його онук Іван Григор'єв назвав підробкою. За словами Івана Григор'єва, представлена робота діда дуже нагадувала пейзаж Левітана «Засохлий ставок».
Картини Григор'єва знаходяться у Національному художньому музеї України, Третьяковській галереї, в приватних колекціях.
Нагороди |
Сергій Григор'єв. Обговорення двійки[ru] (1950)
Народний художник СРСР (з 1951 року). Лауреат Сталінських премій:
1950 року — за картини «Воротар»[ru], «Прийом до комсомолу»[ru];
1951 року — за картину «Обговорення двійки»[ru].
Джерела |
- Видатні діячі Луганщини
- Сергій Григор'єв. Альбом. Київ, Мистецтво, 1973.
- Григор'єв Сергій Олексійович // Вони прославили наш край, 1998. — С. 50
- Ігор Шаров, Анатолій Толстоухов. Художники України: 100 видатних імен. – К.: АртЕк, 2007. ISBN 96-505-134-2
