Блаватська Олена Петрівна
| Олена Петрівна Блаватська | |
|---|---|
| Елена Петровна Блаватская | |
 Фотопортрет Олени Блаватської 1877 року | |
| Ім'я при народженні | Олена Петрівна Ган |
| Народилася | 31 липня (12 серпня) 1831(1831-08-12) Катеринослав |
| Померла | 26 квітня (8 травня) 1891(1891-05-08) (59 років) Лондон, Англія ·Грип |
| Громадянство (підданство) |  США (1878—1891) Російська імперія (1831—1878) |
| Національність | росіяни і німці |
| Діяльність | письменниця, засновниця Теософського товариства |
| Відомі учні | Рудольф Штайнер |
| Володіє мовами | англійська[1] і російська[1] |
| Членство | Теософське товариство[1] |
| Конфесія | Православна церква та буддизм |
| Батько | Петро Олексійович Ган |
| Мати | Олена Андріївна Ган |
| Брати, сестри | • Желіховська Віра Петрівна |
| У шлюбі з | Никифор Васильович Блаватський |
| |
Блава́тська Оле́на (рос. Елена Петровна Блаватская, уроджена Геле́на фон Ган нім. Helena von Hahn[2]. У віці 17 років вийшла заміж за 60-річного барона Блаватського. *31 липня (12 серпня) 1831, Катеринослав (зараз Дніпро) — † 26 квітня (8 травня) 1891, Лондон) — філософ, письменниця, мандрівниця, теософ[3] російсько-німецького походження. Одна з засновників Теософічного товариства.
За деякими західними джерелами, Олена Блаватська — прибічниця окультизму та спіритуалізму; за російськими джерелами (деякі філософські словники, енциклопедії, підручники), вона філософ[4], науковець та релігієзнавець[5].
У 1848—1875 роках вона здійснила фактично триразову навколосвітню подорож[6].
1875 року у Нью-Йорці разом з полковником Г. С. Олкоттом заснувала Теософське товариство, головною метою якого було «створити ядро Всесвітнього Братерства, де не буде мати значення різниця раси, колір шкіри, стать, каста й віросповідання».
Зміст
1 Біографія
1.1 Родовід
1.2 Дитинство і юність
1.3 Роки мандрівок
1.4 Основний творчий період
2 Цікаві факти
3 Бібліографія
3.1 Видання
3.2 Статті
4 Вшанування Пам'яті
5 Див. також
6 Примітки
7 Література
8 Посилання
Біографія |
Родовід |
Родовід Олени Петрівни Блаватської з материнського боку сходить через Михайла Чернігівського до засновника державності на Русі — Рюрика[7][8][9][10].
Прямим предком О. П. Блаватської, з материнської лінії, був Сергій Григорович Долгорукий (відомий дипломат свого часу) — брат Олексія Григоровича Долгорукова, члена Верховної таємної ради при Петрі II. Сергій Григорович був прадід Олени Павлівни Фадєєвої-Долгорукої (бабуся Блаватської) і прапрадід Олени Петрівни Блаватської[11].
Андрій Михайлович Фадєєв,
дідусь О. П. Блаватської
Прадід Олени Блаватської, князь Павло Васильович Долгоруков (1755—1837), генерал-майор часів Катерини II, мав найвищу військову нагороду — Орден Святого Георгія[12] і був другом та товаришем по службі Кутузова[13]. Деякі автори вважають, що П. В. Долгоруков був відомим масоном і розенкрейцером, і навіть, ходили чутки, що він зустрічався з Каліостро та графом Сен-Жерменом[14].
Проте найбільш відомі й авторитетні біографії графа Сен-Жермена про таку зустріч нічого не говорять, до того ж під час перебування графа Сен-Жермена в Росії (1762) Павлові Васильовичу було тільки 7 років[15][16].
Олена Павлівна Долгорука,
бабуся О. П. Блаватської
Його дружиною була Генрієтта де Бандре дю Плессі, донька Адольфа Францовича, який командував армійським корпусом у Кримській кампанії й, зі слів А. М. Фадєєва, був улюбленцем Суворова[17]. Донька Павла Васильовича й Генрієтти Адольфівни, князівна Олена Павлівна, бабуся О. П. Блаватської, здобула гідну домашню освіту, знала 5 іноземних мов, розумілася на археології, нумізматиці, ботаніці. Гербарії Фадєєвої та її малюнки різних рослин, що на цей час зберігаються в архіві Академії наук, були відомі багатьом ученим і викликали захоплення. Олена Павлівна листувалася з німецьким ученим Александром Гумбольдтом, англійським геологом, засновником Географічного товариства Родріком Мерчісоном, шведським ботаніком Христіяном Стевеном, який вивчав флору й фауну Криму та Кавказу[11][18][19]. Як повідомляє О. Ф. Писарєва, ботанік Гомер-де-Гель назвав знайдену ним раковину на честь Олени Павлівни — Venus-Fadeeff[20][21].
1813 року князівна взяла шлюб із Андрієм Михайловичем Фадєєвим, державним чиновником, який згодом став таємним радником, губернатором Саратова й Тифліса, чий родовід сходить до російських стовпових дворян та ліфляндських німців фон Краузе[22]. Прадід Андрія Михайловича — Петро Михайлович Фадєєв, був капітаном армії Петра І[23]. В Олени Павлівни й Андрія Михайловича було четверо дітей: старша донька — Олена Ган — відома письменниця (її називали російською Жорж Санд[24]), мати Олени Петрівни Блаватської, Віри Петрівни Желіховської та Леоніда Гана; син — Ростислав Фадєєв — генерал, військовий письменник і реформатор; донька Катерина Андріївна — мати видатного російського державного діяча Сергія Юлійовича Вітте; донька — Надія Андріївна, активний член Теософського товариства.
Ростислав Андрійович Фадєєв,
дядько О. П. Блаватської
С. Ю. Вітте повідомляв, що його прадід П. В. Долгоруков під час весілля доньки благословив її й зятя древнім хрестом, який, за сімейними переказами, належав Великому князеві Київському, святому Михайлові Чернігівському. Пізніше цей хрест перейшов до Олени Павлівні, а потім й до самого С. Ю. Вітте[25].
По лінії свого батька — Петра Олексійовича Гана, Олена Петрівна належала до прибалтійського німецького роду Ган[26]. Борис Цирков, редактор і активний пропаґандист теософського вчення, у передмові до зібрання творів Блаватської вказує на належність Ганів (предків ОПБ з батьківської лінії) до графського роду von Hahn[27] з Базедова (Мекленбург), який, за іншими джерелами, сходить до жіночої лінії династії Каролингів і німецьких лицарів-хрестоносців[28]. Але дотепер не знайдено жодних документів, які підтверджували б родинні зв'язки родини Олени Блаватської з мекленбурзькими графами: у службовому списку «Олексій Федоров, син Ган» (1751—1815) — дід ОПБ, комендант фортеці Каменець-Подільск — зазначений як виходець з «Естляндських жителів, батько його іноземний підданий, був в Естляндії крайскомісаром»; в архівах зберігаються документи, що підтверджують існування «крайскомісара» Йоганна Фрідріха (Федора) Гана (Johann Friedrich Hahn), який народився 1719 року в Нарві й помер там 31 травня 1803 року, але в яких нічого не написано про походження й родинні зв'язки родини[29]. Цікаво, що сам Цирков — з жіночої лінії — був причетним до роду Ган, але не Йоганна Фрідріха, а Йоганна Августа фон Гана (документально не пов'язаного з родиною ОПБ). Григорій Клімов «https://www.youtube.com/watch?v=GqQxTq_BLJ8» зазначає, що той Ган був з жидівського роду.
Дитинство і юність |
Роки мандрівок |
Основний творчий період |
Цікаві факти |
- У своїй автобіографічній книзі «Моє життя» Магатма Ганді зазначав, що на його світогляд вплинули особисте спілкування з членами Теософського товариства і читання праць О. П. Блаватської.
- Згідно з книгою культуролога і політолога Ксенії Мяло, Магатма Ганді казав, що для нього було б радістю «торкнутися краю одягу пані Блаватської».
- У 1991 році кіностудією «Центрнаучфільм» був знятий фільм «Хто ви, мадам Блаватська?». Головну роль у фільмі зіграла народна артистка Росії Ірина Муравйова.
- Всі роботи О. П. Блаватської, як і раніше перевидаються, часом у кількох редакціях. Її твори перекладені на всі європейські мови, а також на іврит, арабську, тамільську, гінді, китайську, японську, в'єтнамську та багато інших.
- У 1975 році урядом Індії була випущена пам'ятна марка, присвячена 100-річчю створення Теософського товариства. На марці зображено печатку Товариства і його девіз: «Немає релігії вище істини».
Бібліографія |
Видання |
З печер і нетрів Індостану[ru], 1879—1886 рр.
Викрита Ізіда, 1877 р.
Загадкові племена на Блакитних Горах, 1883 р.
Таємна доктрина. Перших два томи видано у 1888 р., третій вже по смерті письменниці у 1897 р.
Бесіди з Блаватською — стенографічний запис відповідей Блаватської на запитання учнів 1889 р.
Голос Безмовності, 1889 р.
Ключ до теософії[ru], 1889 р.
Теософський словник — посмертне видання 1892 р.
Статті |
Окультна або ж точна наука ? — в журналі «Теософіст», 1886 р.
Теософія є релігією ? — в журналі «Люцифер», 1888 р.
Філософи й філософішки — в журналі «Люцифер», 1889 р.
Вшанування Пам'яті |
- Вулиця Олени Блаватської в її рідному місті Дніпро.
Див. також |
- Теософія та буддизм
Примітки |
↑ абв Record #11892330s // general catalog of BnF
d:Track:Q193563d:Track:Q15222191
↑ Архив Эриха Амбургера, Виртуальная Библиотека Восточная Европа)
↑ Columbia Encyclopedia, 2015
↑ Блаватская Елена Петровна / Новейший философский словарь / Грицанов А. А.. — Научное издание. — Минск: В. М. Скакун, 1999 г — 896 с.;- — Блаватская Елена Петровна / Философский энциклопедический словарь / Ред.-сост. Е. Ф. Губский и др. — М.: Инфра-М, 2003. — 576 с — (Б-ка словарей «ИНФРА‑М»);
- — Блаватская Елена Петровна / Краткий философский словарь / А. П. Алексеев, Г. Г. Васильев и др.; Под ред. А. П. Алексеева. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. — 496 с (Словарь подготовлен коллективом кафедры философии гуманитарных факультетов Московского государственного университета имени М. В. Ломоносова);
- — Блаватская Елена Петровна / Краткая философская энциклопедия. — М., Издательская группа «Прогресс» — «Энциклопедия», 1994. — 576 с.;
- — Краткий словарь по философии. Более 1000 статей / Авт. сост. Н. Н. Рогалевич. — Минск: Харвест, 2007. — 830 с. ISBN 978-985-16-1868-8
- — История русской философской мысли // История философии: Учеб. пособие для вузов / А. Н. Волкова, B.C. Горнев, Р. Н. Данильченко и др.; Под ред. В. М. Мапельман и Е. М. Пенькова. — М.: «Издательство ПРИОР», 1997. — 464 с (Учебник рекомендован Научно-методическим Советом по философии Министерства образования Российской Федерации к изданию в качестве учебного пособия) ISBN 5-7990-0028-5;
- — Теософия // Основы религиоведения. Учебник / Ю. Ф. Борунков, И. Н. Яблоков, М. П. Новиков и др.; Под ред. И. Н. Яблокова (Заведующий кафедрой религиоведения МГУ). — М.: Высшая школа, 1994. — 368 с. ISBN 5-06-002849-6 Учебник издан в рамках Федеральной целевой программы книгоиздания России и рекомендован Государственным комитетом Российской Федерации по высшему образованию;
↑ Блаватская Елена Петровна / Новейший философский словарь / Грицанов А. А.. — Научное издание. — Минск: В. М. Скакун, 1999 г — 896 с.;- — Блаватская Елена Петровна / Краткий философский словарь / А. П. Алексеев, Г. Г. Васильев и др.; Под ред. А. П. Алексеева. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. — 496 с (Словарь подготовлен коллективом кафедры философии гуманитарных факультетов Московского государственного университета имени М. В. Ломоносова);
↑ Блаватская Елена Петровна / Новейший философский словарь / Грицанов А. А.. — Научное издание. — Минск: В. М. Скакун, 1999 г — 896 с.
↑ Сайт «Знаменитые потомки Рюрика»- — Родословная роспись князей Долгоруковых (первая ветвь)
- — Родословная роспись князей Долгоруковых (первая ветвь)
↑ Крэнстон, Сильвия при участии Уильям, Кэри. Часть I. Жизнь в России. Глава 1. Истоки // Е. П. Блаватская: Жизнь и творчество основательницы современного теософского движения / Пер. на русский. — 2-е издание, доп. — Рига-Москва: ЛИГАТМА, 1999. — С. 19.
↑ Первая дама естественной истории (О Елене Павловне Фадеевой и её семье) / Ольга Александровна Валькова, кандидат исторических наук, Институт истории естествознания и техники им. С. И. Вавилова РАН
↑ Olcott H. S. Old Diary Leaves. Part 1. p.257-258
↑ аб Светлана Кайдаш «Елена Блаватская в России» // «Утренняя звезда» — научно-художественный иллюстрированный альманах Международного Центра Рерихов, № 2—3, 1994—1997
↑ Долгорукий (Долгоруков) Павел Васильевич // «Пензенская энциклопедия» / Гл. ред. К. Д. Вишневский. — Пенза: Министерство культуры Пензенской области, М.: Большая Российская энциклопедия (размещено на сайте телеканала «Россия. Пенза»)
↑ Фадеев. Ч.II. С.219
↑ Helena Petrovna Blavatsky / Ed. by Nicholas Goodrick-Clarke. — North Atlantic Books, 2004. — P. 2—3. — ISBN 1-55643-457-X
↑ См.: Поль Шакорнак. «Граф Сен-Жермен —- хранитель всех тайн» — М.: «Вече», 2007 (за эту работу Поль Шакорнак был удостоен премии им. Марии Стар французского общества писателей)
↑ См.: Изабель Купер-Оукли. «Граф Сен-Жермен. Тайны королей» — М.: Беловодье, 1995.
↑ Фадеев. Ч.I. С.20—21
↑ Первая дама естественной истории (О Елене Павловне Фадеевой и её семье) / Ольга Александровна Валькова, кандидат исторических наук, Институт истории естествознания и техники им. С. И. Вавилова РАН
↑ Учёный-природовед, коллекционер, педагог Елена Павловна Фадеева / Сайт Днепропетровского исторического музея
↑ Писарева Е. Ф. О скрытом смысле жизни (сборник работ). — Киев: Изумрудная Скрижаль, 1997. — С. 263
↑ Е. Ф. Писарева. Елена Петровна Блаватская. (Биографический очерк)
↑ Фадеев A. M. Воспоминания. 1790—1867. Одесса, 1897. С. 8.
↑ Zirkoff. H.P.Blavatsky. C.XXVI
↑ Ган Елена Андреевна[недоступне посилання з лютий 2019] // Российский гуманитарный энциклопедический словарь
↑ Предание про крест Михаила Черниговского / Сайт «Хронос»
↑ Елена Петровна вспоминала: «В письмах, написанных по-французски, мы добавляли de к своей фамилии — как благородные. Если же фамилия писалась по-немецки, то добавляли von. Мы были и мадемуазель de Han и von Han. Мне это не нравилось, и я никогда не ставила de к фамилии Блаватского, хотя он и был знатного происхождения; его предок, гетман Блаватко оставил две ветви — Блаватских в России и графов Блаватских в Польше». См.: Letters of Н. Р. Blavatsky to А. Р. Sinnett. Ed. By A.T. Barker. N.Y.-L., 1923. P. 150 (цит. по книге: Нэф К. Мэри. Личные мемуары Е. П. Блаватской. М., 1993. С. 9
↑ Hahn (Adelsgeschlecht)[de] Фамилия Ган на страницах немецкой Википедии
↑ Е. В. Аливанцева, директор Музейного центра Е. П. Блаватской и ее семьи. «Елена Ган и Елена Блаватская. Неизвестный парный портрет» // «Культура и время» Общественно-научный и художественный журнал № 2 (20) — 2006 г. Международный Центр-Музей имени Н. К. Рериха
↑ Erik-Amburger-Datenbank
Література |
Blavatsky, Helena Petrovna // The Columbia Encyclopedia, 6th Ed : сайт. — 2015. Процитовано 2015-10-02. (англ.)
Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона/онлайн-версия; (рос.)
The New Encyclopædia Britannica. 15th Edition, 32 vols., 2003. — vol. 2, p. 278 (англ.)
Блаватская Елена Петровна // Новейший философский словарь / Грицанов А. А. — Научное издание. — Минск: В. М. Скакун, 1999, 896 с.; (рос.)
Блаватская Елена Петровна // Философский энциклопедический словарь / Ред.-сост. Е. Ф. Губский и др. — Москва: Инфра-М, 2003. — 576 с. (Библиотека словарей «ИНФРА‑М»); (рос.)
В. И. Мильдон. Блаватская Елена Петровна // Русские писатели. 1800—1917. Москва: Наука, 1990, т. 1, с. 272–273; (рос.)- Блаватская Елена Петровна // Краткая философская энциклопедия. — Москва: Издательская группа «Прогресс» — «Энциклопедия», 1994. — 576 с.; (рос.)
- Краткий словарь по философии. Более 1000 статей / Авт.-сост. Н. Н. Рогалевич. — Минск: Харвест, 2007. — 830 с. ISBN 978-985-16-1868-8 (рос.)
История русской философской мысли // История философии: Учеб. пособие для вузов / А. Н. Волкова, B.C. Горнев, Р. Н. Данильченко и др.; Под ред. В. М. Мапелъман и Е. М. Пенькова. — М.: «Издательство ПРИОР», 1997. — 464 с (Учебник рекомендован Научно-методическим Советом по философии Министерства образования Российской Федерации к изданию в качестве учебного пособия) ISBN 5-7990-0028-5; (рос.)- Теософия // Основы религиоведения. Учебник / Ю. Ф. Борунков, И. Н. Яблоков, М. П. Новиков и др.; Под ред. И. Н. Яблокова (Заведующий кафедрой религиоведения МГУ). — М.: Высшая школа, 1994. — 368 с. ISBN 5-06-002849-6; (рос.)
Блаватская Елена Петровна / Краткий философский словарь / А. П. Алексеев, Г. Г. Васильев и др.; Под ред. А. П. Алексеева. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. — 496 с. (рос.)
Посилання |
П. Г. Усенко. БЛАВАТСЬКА Олена Петрівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 299. — ISBN 966-00-0734-5.
 | Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Блаватська Олена Петрівна |
Біографії
Фантастика
Література
Росія
Фентезі
Україна
