Городецький Владислав Владиславович
| Лешко Дезидерій Владислав Городецький | |
|---|---|
 | |
| Народження | 23 травня (4 червня) 1863Шолудьки, Подільська губернія, Російська імперія |
| Смерть | 3 січня 1930(1930-01-03) (66 років)Тегеран, Іран |
| Поховання | Іран |
| Національність | поляк |
| Громадянство |  Російська імперія→ Польща |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Київ, Тегеран |
| Архітектурний стиль | модерн, псевдоготика |
| Найважливіші споруди | Будинок із химерами, Церква Святого Миколая (Київ) |
Городецький Владислав Владиславович у Вікісховищі? | |
Лешко Дезидерій Владислав Городе́цький (пол. Leszek Dezydery Władysław Horodecki;
23 травня (4 червня) 1863, Шолудьки, Російська імперія — 3 січня 1930(1930-01-03), Тегеран, Іран) — український та польський архітектор, підприємець, меценат, поляк за походженням. Автор будинку з химерами та Собору святого Миколая в Києві. Прозваний «київським Гауді»[1][2].
Зміст
1 Біографія
1.1 Життя в еміграції
2 Архітектурна діяльність в Україні
3 Вшанування пам'яті
4 Публікації
5 Див. також
6 Примітки
7 Посилання
8 Джерела
Біографія |
Корнич (Kornic)
Лешко Городецький народився 23 травня (4 червня) 1863(18630604) року в родині польського шляхтича Владислава Городецького-старшого в селі Шолудьки Подільської губернії, нині Немирівський район, Вінницька область, Україна.
Рід Городецьких належав до католицької шляхти гербу Корнич[3][4]. Антоній Городецький, прадід Олександра Віктора Городецького, діда майбутнього архітектора, 1782 року був дідичем земель у Петрашівці та Дубинова на Поділлі[3].
Після закінчення реального училища Святого Павла в Одесі та Імператорської академії мистецтв у Санкт-Петербузі (1890) Городецький переїхав до Києва, де жив і плідно працював впродовж майже 30 років. Архітектор займався не тільки спорудженням будівель за власними проектами, але й здійснював технічний нагляд за будівництвом. У Києві мав посаду міського архітектора[5]. Також Городецький був власником цементного заводу «Тон» під Києвом і зводив більшість замовлень винятково з бетону власного виробництва.
Був власником фабрики з виробництва вуглекислоти та сухого льоду в Сімферополі. Член імператорського товариства мисливців[5].
Життя в еміграції |
Після відновлення незалежності Польщі жив у Варшаві. У 1920–1923 роках працював у міністерстві громадських робіт (пол. Ministerstwo Robót Publicznych. З 1925 року очолював проектне бюро американської фірми «Генрі Улен і К°» (інвестиції в розбудову зруйнованого війною міського господарства)[5]. За його проектом збудували водонапірну вежу й торгові ряди в Пьотркові-Трибунальському, м'ясокомбінат у Любліні, лазню в Зґєжу (Zgierz) та будинок казино в Отвоцьку.
1928 року та сама американська компанія запросила Городецького на роботу до Персії (Ірану) на посаду головного архітектора «Синдикату зі спорудження Перських залізниць». Там він спроектував Тегеранський залізничний вокзал. Про іншу діяльність Городецького в Ірані існує багато суперечливої та документально не підтвердженої інформації (нібито, у Тегерані він спорудив палац для шаха, спроектував готель тощо). Справді, палац «Шамс» (входить до архітектурного комплексу Са'ад-Абад у Тегерані), збудований на замовлення шаха Рези Пехлеві (за різними джерелами, у 1925–1929 або 1936–1940 роках), разюче подібний до споруди лазні в Зґєжу, побудованої за проектом Городецького десь у 1926–1927 роках. Однак документальні підтвердження того, що Городецький є автором палацу «Шамс» — відсутні.
Владислав Городецький похований на римо-католицькому цвинтарі Долаб у Тегерані. На сірому камені викарбували польською мовою епітафію зі словами: «Професор архітектури. Нехай чужа земля йому буде легкою» (пол. „Niech mu obca ziemia będzie lekka“}"[6].
Архітектурна діяльність в Україні |
В Україні спорудив понад 30 будівель.
- Будинок Національного художнього музею України, по вулиці Михайла Грушевського, 6. Конкурсний проект було виконано петербурзьким архітектором П. С. Бойцовим у 1896 році. В. В. Городецькому було доручено переробити проект, також він змінив розташування будівлі на ділянці. Будівлю зведено в 1897–1899 роках із застосуванням у центральному порталі колон класичного давньогрецького доричного ордеру, а горельєф у фронтоні зображує алегорію торжества мистецтв. Пара величних левів стережуть цей храм прекрасного. Споруду виконано з бетону виробництва власного бетоного заводу Городецького «Тон». Таким чином будинок музею, спроектований із дотриманням усіх пропорцій та канонів класичної архітектури, є унікальним у своєму роді.
Римо-католицький костел Святого Миколая, по Великій Васильківській вулиці, 75, збудовано в рафінованих формах готики — з двома шпилястими вежами, традиційними для стилю круглими вікнами — «трояндою», з насиченим ліпним декором. Храм вражає своєю пишністю — спорідненістю зі своїми середньовічними західноєвропейськими братами. Автором конкурсного проекту був Станіслав Воловський, а Городецькому було доручено здійснювати нагляд за будівництвом. В. В. Городецький вніс зміни до проекту без зміни загальної концепції, завдяки чому костел отримав більше декоративних рис. Виконання скульптурних робіт було доручено скульптору Еліо Саля.
Караїмська кенаса, по вулиці Ярославів Вал, 7, зведено 1900 року в ретельно оздоблених формах і деталях мавританського стилю. Під час реконструкції купол було знищено.
- Монументальні фасади колишньої меблевої фабрики Йосифа Кімаєра, по вулиці Архітектора Городецького, 13, та колишнього прибуткового будинку, по Великій Васильківській вулиці, 25, споруджених за проектами Городецького. Натомість практична доцільність і простота форм присутні в корпусах колишнього Південноросійського машинобудівного заводу по Жилянській вулиці, 101, споруджених повністю за проектом Городецького в 1890-х роках.
- Будівлі Введенської каналізаційної насосної станції на Подолі (стара станція — 1894 та нова станці — 1912 роки) та споруджував цементний завод «Фор». Також Городецький спорудив у спрощених формах (1908 рік) виробничі приміщення пивзаводу Маррів.
- Найбільшу славу принесла Городецькому найоригінальніша споруда XX століття в Києві — власний прибутковий будинок, зведений ним по Банковій вулиці, 10 у стилі модерн у 1901–1903 роках. Розташований на стрімкому крутосхилі і тому — на три поверхи з вулиці і на шість — з двору, розкритий на всі чотири боки різними асиметричними фасадами, будинок Городецького вражає уяву кожного, хто його бачить. Раціонально розпланований, технічно досконалий будинок оздоблений ззовні і зсередини безліччю скульптурних прикрас. Їх виконав талановитий італійський скульптор і близький друг архітектора — Еліо Саля, співавтор усіх архітектурних творів Городецького в Києві. Новація полягала в тому, що всі оздоби виготовлено з цементу — найпередовішого матеріалу сторіччя, і в тому, що скульптор проходив вже по готовому твору карбом, залишаючи авторську руку, надаючи поверхні виду натурального каменю. Справжній зоопарк прикрасив фасади будинку на Банковій: голови слонів та носорогів, ящірки та жаби, пітон і крокодил, пантера й орли, нарешті величезні квітки латаття, казкові риби, козулі й дівчата в ретельно й дотепно продуманих та не менш майстерно виконаних композиціях створили незабутній фантастичний образ будинку-казки.
- Керував розбудовою вулиць Миколаївської, Ольгінської, Мерінговської в Києві. Автор деяких проектів на Волині[5].
- У 1924 році відбудовано Вишнівецький палац під його керівництвом
- Збудував гімназії в Умані та Черкасах (також торгово-виставкову палату, бойню), у Мошнах — лікарню[7], у Шпикові — цукровий завод, зразкову холодильню в Рахнах-Лісових, ґуральню та ректифікаторню в Байбузах, у Печері — мавзолей Потоцьких, в Євпаторії — власну віллу (автор проекту[5]), мавзолеї в Єкатєрінодарі, графа Вітте у Києві[5] тощо.
Міський музей
Римо-католицький костел Святого Миколая
Будинок із химерами
Єврейська гімназія Городецького у місті Черкаси
Блакитний палац у Черкасах
Караїмська кенаса, Київ, 1911
Прибутковий будинок з торговим домом Йосифа Кімаєра
Вшанування пам'яті |
Срібна монета номіналом 10 гривень, випущена НБУ до 150-річчя архітектора
Вулицю в центрі Києва, яку він проектував, на якій стоять споруджені за його кресленнями будинки, де він жив, названо на честь Архітектора Городецького.
До 150-річчя архітектора Національний банк України випустив дві пам'ятні монети: срібну монету номіналом 10 гривень та 5-гривневу монету з нейзильберу[8]. Також у день 150-річчя Городецького логотип пошуковика Google було змінено на тематичний малюнок.
4 червня 2015 року, на честь 152-ї річниці з дня народження архітектора, спільнотою «Історія Вінниці» відкрито пам'ятну дошку в його рідному селі Шолудьки[9].
Публікації |
Малаков Д. В. Архітектор Городецький. Архівні розвідки. — 1-ше вид. — К. : Кий, 1999. — 240 с.
Малаков Д. В. Архітектор Городецький. Архівні розвідки. — 2-ге вид., розшир. і доп. — К. : Кий, 2013. — 464 с.
Малаков Д. В. Городецький. Виклик будівничого (фотоальбом). — К. : Грані-Т, 2008. — 176 с.
Малаков Д. В. 13 київських зустрічей з Городецьким (путівник). — К. : Грані-Т, 2011. — 64 с.- Дитячі роки Владислава описані в книзі для дітей «Катерина Лебедєва про Богдана Хмельницького, Мері Рід, Владислава Городецького, Вірджинію Вулф, Девіда Боуї» / К. Лебедєва. — К. : Грані-Т, 2008. — 96 c. : іл. — («Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-2923-77-3; — ISBN 978-966-465-128-5.
- Сюжет історико-містичної книги Олеся Ільченка «Місто з Химерами» (— К.: Грані-Т, 2010) побудований на основі біографії Владислава Городецького.
- Станіслав Цалик. Городецький — найхимерніший київський архітектор (блоґ на BBC Ukrainian, 4 червня 2018).
Городецький. Виклик будівничого
13 київських зустрічей з Городецьким
Див. також |
- Митці і маєтки України
Примітки |
↑ Киев возвращает способность удивляться, interesniy.kiev.ua // Киевский Гауди, построивший киевский Нотр-Дам (рос.)
↑ Google отметил день рождения «киевского Гауди» химерами в логотипе, tsn.ua (рос.)
↑ аб
Rodzina. Herbarz szlachty polskiej / Uruski S. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1908. — T. 5 : Horodecki herbu Kornic. — S. 191. (пол.)
↑ Herbarz polski / Boniecki, A.; Reiski, A. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1904. — T. 7 : Horodeccy — S. 850. (пол.)
Антоній Городецький (? — ?) → Стефан Городецький (? — ?) → Ян Іґнатій Городецький (? — ?) → Олександр Віктор Городецький (? — ?) → Владислав Городецький (? — ?) → Лешек Дезидерій Владислав Городецький (1863–1930)
↑ абвгде Trybowski, 1962, с. 2.
↑ Криконюк Катерина. Тегеран. Химери Городецького // Україна молода. — 2012. — № 89. — 21 червня.
↑ http://www.derev.org.ua/cherkas/moshny.htm
↑ Пам'ятні монети України
↑ На Вінниччині встановили пам'ятну дошку Владиславу Городецькому (відео) // 5 канал. — 2015. — 5 червня.
Посилання |
Архітектор століття. Стаття на сайті Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва.
Городецький Владислав. // Сайт історії Києва.
Довідка про В. Городецького на сайті «Архитектор Павел Алешин».
Альбом «Городецький. Виклик будівничого».
Путівник «13 київських зустрічей з Городецьким».
Джерела |
Бондаренко Р. І. Городецький Владислав Владиславович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 170. — ISBN 966-00-0405-2.
Вечерський В. В. Городецький Владислав Владиславович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.пошук онлайн
Гуцал П. Городецький Владислав Владиславович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 400. — ISBN 966-528-197-6.
Trybowski Ignacy. Horodecki Władysław Leszek (1863–1930) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1962. — t. X/1, zeszyt 44. — 160 s. (пол.)
Архітектура
Біографії
Київ
Мистецтво
|
