Вольфсангель
Вертикальний
Горизонтальний
Вольфсангель (нім. Wolfsangel — вовчий гак) — позаалфавітний рунічний символ. Символізує захист, взяття ворога в полон[1]. Використовується в геральдиці, присутній на гербах багатьох міст. В горизонтальному положенні міг символізувати вервольфа. У XV столітті Вольфсангель був емблемою кількох селянських повстань, завдяки чому набув значення боротьби за свободу і незалежність. У нацистській Німеччині Вольфсангель використовувався як символ на емблемах дивізій СС «Райх» (воювала на території України), «Ляндштурм Нідерлянд» (комплектувалася з голляндців), 4-ї поліційної дивізії та інших підрозділів. Спрощений варіант «вовчого гаку» був емблемою голландської нацистської партії.
Зміст
1 Походження
2 Руни
3 Нацистська символіка
4 Сучасне використання
5 Вольфсангель у геральдиці сучасної Німеччини
6 Див. також
7 Примітки
8 Джерела
9 Посилання
Походження |
Ймовірно походить від середньовічного способу ловлі вовків. Двосторонній металевий гак кріпили на дерево, на гак підвішували шматок м'яса, вовк з'їдав м'ясо й «попадався на вудку»[2]
Руни |
Вольфсангель не належав до відомих рунічних алфавітів, хоча часто проводять паралель між ним і руною Ейваз.[2] В Арманічному футарці Гвідо фон Ліста є схожий символ — Гібор, але значення в нього зовсім інше. Крім того, Гібор передає звук [g], а Вольфсангель (імовірно) — [ai].[1]
Нацистська символіка |
В 1910 році німецький письменник Герман Ленс опублікував роман «Вервольф», в якому йдеться про селянський загін самооборони в період Тридцятирічної війни. Тон роману, що оспівує доблесний супротив окупантам, зробив його популярним в 20-30-і роки. Став популярний і символ Вольфсангель, що використовувався загоном як емблема[3].
За часи Третього Рейха «Вольфсангель» використовувався як емблема чи як тактичний знак для різних військових та парамілітарних підрозділів. Зокрема створений у 1934 році начальником штабу СА Віктором Лютце елітний охоронний штандарт СА «Фельдхеррнхалле» мав на правих петлицях цю емблему (з 1938 року).[4]. Штандарт мав подвійне підпорядкування (шеф штандарту був Герман Герінг) до СА та Люфтваффе. З початком Другої світової війни частина особового складу штандарту ввійшла до Люфтваффе, інша частина до Вермахту, як основа 271-го піхотного полку «Фельдхернхалле». У 1943 році з розшматованої під Сталінградом 60-тої моторизованої дивізії та 271-го полку «Фельдхернхалле», було утворено. панцергренадерську дивізію «Фельдхернхалле». Тактичним знаком дивізії був «Вольфсангель». У 1945 році була сформована танкова дивізія «Фельдхернхалле 2», з залишків 13-тої танкової дивізії та танкової дивізії «Фельдхернхалле». Поповнення особового складу дивізія отримала з лав СА. Тактичним знаком дивізії, також був «Вольфсангель».
Ці обидві дивізії входили до Танкового корпусу «Фельдхернхалле» (до 1944 року 4-й танковий корпус), який також мав за емблему «Вольфсангель».
«Вольфсангель» був також емблемою 19-ї танкової дивізії Вермахту.
«Вольфсангель» був обраний емблемою (тактичним знаком) танкової дивізії СС «Дас Райх», що воювала на території України. Крім того, цей знак в різних варіаціях використовувався в інших підрозділах СС і вермахту, зокрема в 4-й поліційній гренадерській дивізії СС (емблема), 23-ій добровольчій танково-гренадерській дивізії СС «Недерланд» (петличний знак), 34-й добровольчій гренадерській дивізії «Ландсторм Недерланд» (дивізіонна емблема і петличний знак) й багатьох інших.[5]
Широкого розповсюдження «Вольфсангель» зокрема набув також у середині XX століття у Нідерландах. Націонал-соціалістичний рух (НСБ) використовував цей символ, як одну зі своїх емблем. Після окупації Нідерландів у 1940 році та затвердження НСБ як єдиної партії у державі, цей символ набув широкого розповсюдження. Сформовані в тому ж році нідерландські СС, використовували «Вольфсангель» на своїй уніформі. Ця емблема з легіонерами потрапила до Німеччини, де використовувалася у підрозділах СС, спочатку у полку «Вестланд»[6]. (5-та танкова дивізія СС), з 1941 року у добровольчому легіоні «Нідерланди». Після заснування «голландської» добровольчої бригади (пізніше формальних дивізії[7]) СС у 1943 році, емблема використовувалася також там. З 1943 року національна гвардія «Ландвахт Недерланд» перейшла до складу СС, ставши «ландстормом». З 1944 року на базі цієї організації, посиленою членами НСБ почалося формування нової дивізії СС, яка в 1945 році стала дивізією «Ландсторм Недерланд»[8]. «Вольфсангель» використовувався також в цьому підрозділу.
Емблема 19-ї танкової дивізії Вермахту
Емблема Танкового корпусу «Фельдхернхалле»
Емблема 2-ї дивізії СС «Дас Райх»
Емблема 4-ій поліційної гренадерської дивізії СС
Емблема 34-тої добровольчої гренадерської дивізії «Ландсторм Недерланд»
Емблема партизанського формування «Вервольф» (1944-1948)
Хенк Фельдмейер у однострої нідерландських СС
Танк «Тигр» 2-ї танкової дивізії СС «Дас Райх»
Сучасне використання |
«Вольфсангель» використовується послідовниками різноманітних германо-скандинавських неоязичницьких культів (Асатру та ін.) в ритуалах і як розпізнавальний знак.
Іноді в зміненому вигляді «Вольфсангель» використовується неонацистськими організаціями[9]. У США, наприклад, використовуэться білими расистами з «Арійських націй»[10]. В Україні використовується організацією «Карпатська Січ»[11].
Вольфсангель у геральдиці сучасної Німеччини |
Незважаючи на те, що націонал-соціалісти Третього рейха використовували «Вольфсангель» як емблему для підрозділів СА, СС та Вермахту, він є частиною національного та культурного спадку Німеччини. В сучасній Німеччині ця емблема використовується у гербах населених пунктів.
Герб Бургведеля (земля Нижня Саксонія)
Герб Ведемарка (земля Нижня Саксонія)
Герб Вехтерсбаха (земля Гессен)
Герб Вольфшлугена (земля Баден-Вюртемберг)
Герб Вольфштайна (земля Рейнланд-Пфальц)
Герб Дассендорфа (земля Шлезвіг-Гольштейн)
Герб Дернбаха (земля Рейнланд-Пфальц)
Герб Еппельборна (земля Саар)
Герб Ервітте (земля Північний Рейн-Вестфалія)
Герб Естріх-Вінкеля (земля Гессен)
Герб Зіббессе(земля Нижня Саксонія)
Герб Ідар-Оберштайна (земля Рейнланд-Пфальц)
Герб Ільфесгайма (земля Баден-Вюртемберг)
Герб Кляйнбліттерсдорфа (земля Саар)
Герб Лінкебаха (земля Рейнланд-Пфальц)
Герб Мангайма (земля Баден-Вюртемберг)
Герб Марпінгена (земля Саар)
Герб Момменхайма (земля Рейнланд-Пфальц)
Герб Неккартенцлінгена (земля Баден-Вюртемберг)
Герб Хадмерслебена (земля Саксонія-Ангальт)
Герб Хальберштадта (земля Саксонія-Ангальт)
Крім того, цим знаком відмічали кордони — помічали прикордонні камені.
Див. також |
- Слов'янські руни
- Ідея нації
- Чорне сонце
Примітки |
↑ аб А. Платов, А. ван Дарт Практический курс рунического Искусства. — К.: «София», 2000. — с. 43 (рос.)
↑ аб Белое общество: Волчий Крюк — Wolfsangel (рос.)
↑ В. Акунов Белые рыцари
↑ Бендер Роджер Регалії Люфтваффе/переклад з англійської Т. К. Гладкова – М.: ЗАТ «Ценртполіграф»,2007. - С.189-318 с.
↑ В. Акунов Танкова дивизія СС «Дас Рейх». Історія другої дивізії військ СС (1939—1945 р.)
↑ Уільямсон Г.СС-інструмент терору (в перекладі Бушуєва О. В., Соколова І. С.) —Смоленськ: «Русич», 1999. — С. 204—415 с.
↑ Уільямсон Г.СС-інструмент терору (в перекладі Бушуєва О. В., Соколова І. С.) —Смоленськ: «Русич», 1999. — С.232—415 с.
↑ Уільямсон Г. СС-інструмент терору (в перекладі Бушуєва О. В., Соколова І. С.) — Смоленськ: «Русич», 1999. — С. 250—415 с.
↑ Hate on Display: Hate Symbols Database—Wolfsangel
↑ Aryan Nations
↑ В Ужгороді пройшов «чорний» марш «Карпатської Січі». ФОТО. Заголовок - Закарпаття. Про головне. Процитовано 2018-03-18.
Джерела |
Макнаб Кріс Третій рейх.1933-1945 (в перекладі М. Борисова) — М.: ТОВ «АСТ», «Астрель», «ОГИЗ», 2011. — 288с. — ISBN 978-5-17-070099-8, 978-5-271-30807-9, 978-1-906626-51-8 (рос.)
Уільямсон Г. СС-інструмент терору (в перекладі Бушуєва О. В., Соколова І. С.) —Смоленськ: «Русич», 1999. — 415с. — ISBN 5-88590-961-X, 0-283-06280-0 (рос.)
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вольфсангель |
Посилання |
Hate on Display: Hate Symbols Database—Wolfsangel(англ.)
Портал «Історія»
