Ізабель Аджані
| Ізабель Аджані | |||
|---|---|---|---|
| Isabelle Yasmine Adjani | |||
 | |||
| Ім'я при народженні | Ізабель Ясмін Аджані | ||
| Дата народження | 27 червня 1955(1955-06-27) (63 роки) | ||
| Місце народження | Париж,  Франція | ||
| Національність | німці і Кабіли | ||
| Громадянство | Франція | ||
| Професія | Акторка, співачка, продюсер | ||
| Alma mater | Курси Флоран[1] | ||
| Роки активності | з 1969 | ||
| Член у | Комеді Франсез[d] | ||
| IMDb | ID 0000254 | ||
| Нагороди та премії | |||
| |||
5 премій «Сезар», премії Каннського та Берлінського кінофестивалів | |||
| isabelleadjani.net | |||
 Висловлювання у Вікіцитатах  Ізабель Аджані у Вікісховищі | |||
Ізабе́ль Ясмі́н Аджані́ (фр. Isabelle Yasmine Adjani; 27 червня 1955(19550627), Париж) — французька акторка, співачка і продюсер, володарка багатьох престижних кінопремій.
Зміст
1 Біографія
2 Громадська та інша діяльність
3 Особисте життя
4 Фільмографія
5 Примітки
6 Джерела
7 Посилання
Біографія |
Ізабель Аджані на Берлінському кінофестивалі, 2010 рік
Ізабель Аджані народилася 27 червня 1955 року в Парижі (за іншими даними — в Баварії) в родині німкені та алжирця турецького походження.
Як акторка Аджані дебютувала в 1969 році у фільмі «Маленький вугляр» (Le petit bougnat) — причому знімалася вона під час літніх канікул. Потім вона працювала в театрі «Комеді Франсез», де ще в 17 років була відмічена критикою. Відомість акторці принесла головна роль у фільмі Франсуа Трюффо «Історія Аделі Г.». За цю роль Аджані була номінована на «Оскар». Після цього Ізабель знімалася у найкращих режисерів — Поланського, Бессона, Беккера. І майже усі ці ролі були трагічними.
У 1981 році 26-річна акторка отримала свій перший «Сезар» за роль у фільмі «Одержима бісом» (режисер — Анджей Жулавський). Ця ж роль разом з роботою у фільмі «Квартет» Джеймса Айворі принесла Ізабель ще одну нагороду — Срібну премію за найкращу жіночу роль Каннського кінофестивалю. В 1983 Аджані отримує свій другий «Сезар» за «Убивче літо» режисера Жана Беккера.
У 1988 році Ізабель Аджані дебютувала як продюсер у фільмі Бруно Нюйттена «Каміла Клодель». В цьому ж фільмі вона зіграла головну роль, яка принесла ії третій «Сезар» та нагороду за найкращу жіночу роль на Берлінському кінофестивалі. За цю ж роль Аджані була номінована на «Оскар», але він їй знову не дістався.
У 1993 році роль королеви Марго в однойменному фільмі режисера Патріса Шеро принесла Аджані ще один «Сезар» — четвертий. Вп'яте акторка отримала цей приз у 2010 році за фільм Жана-Поля Лілієнфельда «Останній урок».
Ізабель Аджані на Каннському кінофестивалі, 2009 рік
Громадська та інша діяльність |
Ізабель Аджані очолює ряд громадських рухів, бореться проти голоду і расизму, захищає Салмана Рушді, демократію в Алжирі. Вона — голова комісії з авансів при Національному кіноцентрі Франції, яка займається розподілом фінансових коштів, що спрямовуються на розвиток національного кінематографу. У 1997 вона очолювала журі ювілейного 50-го Каннського кінофестивалю.
Крім зйомок у фільмах Адждані грає на сцені театрів, записує музичні альбоми. 1983 вона записує свій перший музичний диск. Кліп починаючої співачки знімає також починаючий тоді режисер Люк Бессон. З короткого досвіду співпраці пізніше народиться абсолютно культова Підземка, що остаточно і назавжди закріпила зоряний статус Аджані.
Особисте життя |
Ізабель Аджані жодного разу не була заміжньою, проте має двох синів: від оператора і режисера Бруно Нюйттена та англійського актора Деніела Дей-Льюїса. 2004 р. Аджані збиралася вийти заміж за відомого французького музиканта і композитора Жана-Мішеля Жарра, проте весілля так і не відбулося.
Фільмографія |
1969 — Маленький вугляр /Le petit bougnat-Роуз
1971 — Фостін і прекрасне літо /Faustine-Каміль
1972 — Школа дружин /L'école des femmes
1974 — Ляпас /La gifle
1975 — Історія Аделі Г. /L'Histoire d'Adèle H.
1976 — Віолетта і Франсуа /Violette et François-Віолетта
1976 — Мешканець /Le locataire-Стелла
1976 — Бароко /Barocco-Лаура
1978 — Водій /The Driver-гравець
1979 — Сестри Бронте /Les Soeurs Bronte-Емілі Бронте- 1979 — Носферату — привид ночі /Nosferatu, Phantom der Nacht-Люсі Харкер
1980 — Клара і шикарні типи /Clara et les Chics Types-Клара- 1981 — Весь вогонь, все полум'я /Tout feu, tout flamme-Пауліна
1981 — Квартет /Quartet-Марія Целль- 1981 — Одержима бісом /Possession-Ганна,Хелен
1981 — У наступному році, якщо все буде добре /L'année prochaine, si tout va bien -Ізабель- 1982 — Смертельна облава /Mortelle randonnee-Катаріна Лейріс,Люсі,«Марія»
1982 — Антоніета /Antonieta-Антоніета Рівас Меркадо
1983 — Убивче літо /L'été meurtrier
1985 — Підземка /Subway
1986 — /T'as de beaux escaliers tu sais
1987 — Іштар /Ishtar
1988 — Каміла Клодель /Camille Claudel-Каміла Клодель
1993 — Отруйний роман /Toxic Affair-Пенелопа
1994 — Королева Марго /La Reine Margot
1995 — Сто й одна ніч кіно
1996 — Дияволиці /Diabolique-Міа Баран
2001 — Каяття /La repentie-Шарлотта,Лейла
2002 — Адольф /Adolphe-Елеонора- 2003 — Щасливої дороги /Bon voyage-Вів'єн Денверс
2003 — Пан Ібрагім та квіти Корану /Monsieur Ibrahim et les fleurs du Coran-зірка
2009 — Останній урок /La journée de la jupe-Соня Бержерак
2010 — Останній Мамонт Франції /Загублена любов
2011 — Насильно /Комісар Клара Даміко
2012 — Давид і мадам Ансен /мадам Ансен
2014 — Красуні в Парижі /Марі Еліз
2016 — Кароль Матьє /Кароль Матьє
Примітки |
↑ http://www.coursflorent.fr/ecole/anciens/acteurs
Джерела |
- КиноПоиск.Ru (рос.)
- «Роковая красавица Изабель Аджани» (рос.)
- Французское кино > Актеры > Аджани Изабель (рос.)
Посилання |
 | Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Ізабель Аджані |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ізабель Аджані |
Ізабель Аджані на сайті AlloCiné (фр.)
Ізабель Аджані на сайті All Movie Guide (англ.)
Ізабель Аджані у Великій українській енциклопедії
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Категорія
| |||||||||||
Біографії
Франція
Кінематограф
