Ufdjrw

	; Республіка Ґвінея; République de Guinée; ;
Прапор	Герб
	; Девіз: "Travail, Justice, Solidarité"; фр. Праця, справедливість, солідарність;
	; Гімн: Liberté; фр. "Свобода";
	; ;
; Столиця;	; Конакрі ; 9°31′ пн. ш. 13°42′ зх. д.country H G O;
Найбільше місто;	столиця;
; Офіційні мови;	; Французька;
; Назва громадян;	етнонім;
; Форма правління;	; Республіка;
- Президент;	; Альфа Конде;
- Прем'єр-міністр;	; Лансана Коуяте;
; Незалежність;	;
- від Франції;	; 2 жовтня 1958 ;
; Площа;
- Загалом;	245 857 км² (78);
- Внутр. води;	незначний %;
; Населення;
- оцінка Липень, 2005 р.;	9,402,000 (83);
- перепис 1996 р.;	7,156,406;
- Густота;	38/км² (164);
; ВВП (ПКС);	2005 р., оцінка;
- Повний;	$18.879 млрд (11);
- На душу населення;	$2,035 (142);
; ІЛР (2004);	; ▼ 0.445 (низька) (160);
; Валюта;	; Гвінейський франк (GNF);
; Часовий пояс;	; GMT;
; Коди ISO 3166;	324 / GIN / GN;
; Домен;	; .gn;
; Телефонний код;	+224;
	; ;

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гвінея (значення).

Гвіне́я, Респу́бліка Гвіне́я (фр. Guinée, République de Guinée) — незалежна держава на заході Африки. Площа країни — 245,85 тис. км² (76-е місце у світі). Населення країни 9,7 млн осіб (81-е місце у світі). Столиця — місто Конакрі.

Зміст

1 Походження назви

2 Географія

3 Історія
- 3.1 Недавня історія

4 Політична система
- 4.1 Парламент
  - 4.1.1 Політичні партії
- 4.2 Судова влада
- 4.3 Зовнішня політика
  - 4.3.1 Українсько-гвінейські відносини
- 4.4 Державна символіка

5 Адміністративно-територіальній поділ

6 Збройні сили

7 Економіка
- 7.1 Валюта
- 7.2 Промисловість
- 7.3 Гірнича промисловість
- 7.4 Енергетика
- 7.5 Агровиробництво
- 7.6 Транспорт
- 7.7 Туризм
- 7.8 Зовнішня торгівля

8 Населення
- 8.1 Урбанізація
- 8.2 Етнічний склад
- 8.3 Мови
- 8.4 Релігії
- 8.5 Охорона здоров'я
- 8.6 Освіта
- 8.7 Інтернет

9 Культура

10 Див. також

11 Примітки

12 Література

Походження назви |

Географія |

Докладніше: Географія Гвінеї

Держава знаходиться в Західній Африці. Територія країни простягається із заходу на схід на 725 км, а з півночі на південь на 565 км. На північному заході межує з Гвінеєю-Бісау (спільний кордон — 386 км) і Сенегалом (330 км); на північному сході — з Малі (1062 км); на південному сході — з Кот-д'Івуаром (610 км); на півдні — з Сьєрра-Леоне (794 км) і Ліберією (590 км). На південному заході омивається водами Атлантичного океану, довжина берегової лінії 320 км.

Гвінея-Бісау	Сенегал, Малі	Малі
Атлантичний океан
Сьєрра-Леоне	Ліберія	Кот-д'Івуар

Західна частина Гвінеї — приморська низовина і плато Фута-Джаллон. На півд.-сході розташована Північно-Гвінейська височина (найвища точка — г. Німба, 1752 м). На півн.-сході — рівнина. Савани, вологі тропічні ліси. Заповідник Німба. Гол. річки: Гамбія, Бафінг, Нігер, Конкурє. Клімат екваторіальний мусонний.

Історія |

Гвінея

Докладніше: Історія Гвінеї

Наприкінці 19 ст. Гвінея була завойована Францією і включена до складу Французької Західної Африки. Після Другої світової війни набрав силу масовий національно-визвольний рух. 2 жовтня 1958 проголошена незалежна Гвінейська Республіка. У відповідь Франція негайно перервала всі зв'язки з Гвінеєю і відкликала звідти весь французький персонал. Незалежна Гвінея до 1984 була однією з радикальних африканських держав, що стояли на позиціях панафриканізму.

Недавня історія |

Незалежність від Франції отримана в 1958. Секоу Тоуре обраний президентом, залишався на посту до смерті в 1984; після чого в результаті перевороту було встановлене військове правління; У 1985 зірвалася спроба ще одного перевороту. У 1991 відбувся антиурядовий страйк під керівництвом Національної конфедерації робітників Гвінеї.

Політична система |

Докладніше: Політична система Гвінеї

Гвінея за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава.

Останні вибори президента пройшли 2010 року в 2 тури: 27 червня (1-й тур) і 7 листопада (2-й тур). У другому турі 52,52 % голосів отримав Альфа Конде, за якого віддали голоси народність мандінка і дрібні гвінейські народи. Народи і племена, які підтримали Селу Далейна Діалло (насамперед, фульбе), спровокували зіткнення, які, однак, були незабаром припинені.

Парламент |

Докладніше: Парламент Гвінеї

Парламент Гвінеї — однопалатна Національна асамблея. У парламенті засідає 114 депутатів, 38 з яких обираються за мажоритарною системою, а 76 — за пропорційною. Парламентські вибори не проводилися з 2002 року. Після військового перевороту 2008 року парламент припинив роботу; нові вибори передбачалось провести наприкінці 2011 року.

Політичні партії |

Докладніше: Політичні партії Гвінеї

На парламентських виборах 11 червня 1995 року до парламенту Гвінеї пройшли наступні політичні партії:

Партія єдності і прогресу — 71 місць (62 %);

Об'єднання гвінейського народу — 19 місць (17 %);

Партія оновлення і прогресу — 9 місць (8 %) та інші^[1].

На парламентських виборах 2002 року 85 місць (75 %) в парламенті зайняла пропрезидентська Партія єдності і прогресу.

Судова влада |

Зовнішня політика |

Докладніше: Зовнішня політика Гвінеї

Українсько-гвінейські відносини |

Докладніше: Українсько-гвінейські відносини

Уряд Гвінеї офіційно визнав незалежність України 9 січня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 4 квітня 1992 року^[1]. У Гвінеї (Конакрі) до 2012 року діяло українське посольство і консульство. Справами України в Гвінеї відає українське посольство в Нігерії. Найближче посольство Гвінеї, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Росія)^[1].

Державна символіка |

Державний прапор Гвінеї являє собою вертикальний триколор у панафриканських кольорах: червоний колір символізує кров, пролиту в боротьбі за свободу і слово «праця» з національного девізу; жовтий — золото, сонце і слово «справедливість»; зелений — природу і слово «солідарність». Затверджений 10 листопада 1958 року.

Державний герб являє собою золотий щит з панафриканськими кольорами внизу і голубом з гілкою в дзьобі. На стрічці внизу щита написаний девіз країни — «Праця. Справедливість. Солідарність». Герб затверджено в 1997 році. До цього на ньому були присутні також меч і гвинтівка.

Державний гімн був офіційно затверджений у 1958 році відразу після проголошення незалежності. Мелодію гімну написав Кодофо Муса, використовуючи народні мелодії. Автор слів гімну достеменно невідомий.

Адміністративно-територіальній поділ |

Докладніше: Адміністративний поділ Гвінеї

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 8 провінцій.

Збройні сили |

Докладніше: Збройні сили Гвінеї

Чисельність збройних сил у 2000 році складала 9,7 тис. військовослужбовців^[1]. Загальні витрати на армію склали 55 млн доларів США^[1].

Економіка |

Докладніше: Економіка Гвінеї

Гвінея — відстала індустріальна держава, економіка якої базується на гірничий промисловості. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 19,4 млрд доларів США (114-е місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 2 тис. доларів (147-е місце в світі)^[1]. Промисловість разом із будівництвом становить 36 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 24 %; сфера обслуговування — 40 % (станом на 2006 рік)^[1]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 24 % — промисловість, будівництво і сфера обслуговування; 76 % — аграрне, лісове і рибне господарства (станом на 2006 рік)^[1].

Надходження в державний бюджет Гвінеї за 2006 рік склали 342 млрд доларів США, а витрати — 557 млрд; дефіцит становив 38,5 %^[1].

Валюта |

Докладніше: Валюта Гвінеї

Національною валютою країни слугує гвінейський франк.

Промисловість |

Докладніше: Промисловість Гвінеї

Головні галузі промисловості: гірнича, деревопереробна і харчова (пивоварні заводи, заводи з виробництва соків, безалкогольних напоїв і тютюну).

Гірнича промисловість |

Докладніше: Гірнича промисловість Гвінеї

Гвінея багата на природні ресурси, включаючи 25 % світових запасів бокситів.

Енергетика |

Докладніше: Енергетика Гвінеї

Країна має великий гідроенергетичний потенціал. За 2006 рік було вироблено 840 млн кВт/год електроенергії (експортовано 0 млн кВт/год); загальний обсяг спожитої — 833 млн кВт/год (імпортовано 0 млн кВт/год)^[1].

У 2004 році споживання нафти склало 9,7 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб^[1].

Агровиробництво |

Докладніше: Аграрне виробництво Гвінеї

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 28 % площі держави^[1]. Головні сільськогосподарські культури: рис, кава, маніок, банани, арахіс, кокоси, кукурудза, ананаси, цитрусові, цукрова тростина.

Під час французького панування та в перші роки незалежності, Гвінея була великим експортером бананів, ананасів, кави, арахісу і пальмової олії.

Транспорт |

Докладніше: Транспорт Гвінеї

Транспорт: автомобільний, морський, частково — залізничний. Довжина залізниць 962 км (2000), автошляхів 38,3 тис. км (2000). Головні морські порти: Боке, Конакрі, Камсар.

Туризм |

Докладніше: Туризм Гвінеї

Незважаючи на те, що Конакрі в минулому називали «африканським Парижем», у 1996 році Гвінею відвідало лише 94 тис. іноземних туристів, що дало прибуток у 1 млн доларів США^[1].

Зовнішня торгівля |

Докладніше: Зовнішня торгівля Гвінеї

Основні торговельні партнери Гвінеї: Росія, Корея, Іспанія,Китай, США, Україна, Франція, Кот-д'Івуар.

Держава експортує: боксити, алюміній, золото, алмази, каву. Основні покупці: Росія (15 %); Республіка Корея (11 %); Іспанія (10 %); Україна (8 %); США (6 %); Ірландія (6 %). У 2006 році вартість експорту склала 615 млн доларів США^[1].

Держава імпортує: нафта, нафтопродукти, продукти харчування і машинобудування. Основні імпортери: Китай (8,5 %); США (7 %); Франція (7 %), Кот-д'Івуар (5 %). У 2006 році вартість імпорту склала 730 млн доларів США^[1].

Населення |

Докладніше: Населення Гвінеї

Населення держави у 2006 році становило 9,7 млн осіб (81-е місце в світі). Густота населення: 31 особа/км² (138-е місце в світі). У 1926 році населення країни становило 2,1 млн осіб; у 1960 році — 3,1 млн осіб; у 1978 — 4,8 млн осіб. Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 41,8 ‰; смертність 15,5 ‰; природний приріст 26 ‰^[1].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

діти віком до 14 років — 44,5 % (2,2 млн чоловіків, 2,1 млн жінок);

дорослі (15-64 років) — 52,5 % (2,5 млн чоловіків, 2,5 млн жінок);

особи похилого віку (65 років і старіші) — 3 % (0,134 млн чоловіків, 0,172 млн жінок).

Урбанізація |

Докладніше: Міста Гвінеї

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 30 %^[1]. Головні міста держави: Конакрі (1,4 млн осіб), Нзерекоре (177 тис. осіб), Кіндіа (160 тис. осіб).

Етнічний склад |

Докладніше: Етнічний склад Гвінеї

Головні етноси, що складають гвінейську націю: фульбе (пель) — 40 %, мандинго (малінке) — 30 %, сусу — 20 %.

Малінке мешкають у внутрішніх областях країни, в основному у басейні річки Нігер, сусу (як припускають найстарші жителі саван) — на узбережжі, включно зі смугою між Конакрі і Кіндіа. Основне заняття мандемовних народів, які становлять приблизно половину населення країни, — землеробство. Войовничі скотарі фульбе, які з'явилися у цих місцях у 16 ст., населяють переважно центральну частину країни — масив Фута-Джаллон. Ряд невеликих етнічних груп поширений на узбережжі, на західних схилах плато Фута-Джаллон і у Лісовій Гвінеї. Ще й досі триває стара ворожнеча між сільським населенням, яке говорить на мовах манде, і скотарями-завойовниками фульбе, яка зараз прийняла форму суперництва за політичну гегемонію в країні.

Мови |

Докладніше: Мови Гвінеї

Державні мови: англійська і французька.

Релігії |

Докладніше: Релігія в Гвінеї

Головні релігії держави: іслам сунітського спрямування — 85 % населення, християнство — 8 %, анімізм — 7 %. Хоч перші християнські місії були засновані на території сучасної Гвінеї у XIX столітті, число християн незначне.

Охорона здоров'я |

Докладніше: Охорона здоров'я в Гвінеї

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 49,5 року: для чоловіків — 48,3 року, для жінок — 50,7 року^[1]. Смертність немовлят до 1 року становила 90 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 1900 жителів; лікарями — 1 лікар на 9,7 тис. жителів (станом на 1996 рік)^[1]. Витрати на охорону здоров'я в 1990 році склали 3,9 % від ВВП країни^[1].

У 1993 році тільки 33 % населення було забезпечено питною водою^[1]. Протягом 2014-2016 років у країні вирувала тяжка епідемія хвороби, яку спричинює вірус Ебола.

Освіта |

Докладніше: Освіта в Гвінеї

Рівень письменності в 2003 році становив 35,9 %: 50 % серед чоловіків, 22 % серед жінок^[1]. В країні діє обов'язкова шкільна 6-річна освіта. Мережа закладів освіти малорозвинута, особливо не вистачає початкових шкіл у сільській місцевості. Початковою освітою охоплено 71 % дітей (повну початкову освіту здобуває 55 %), середньою — 28 % дітей (дані 2008 рік).

Витрати на освіту в 1995 році склали 1,8 % від ВВП, 21,5 % усіх державних громадських видатків^[1]. У 2005 році на освіту витрачалось тільки 1,7 % ВВП, або 19,2 % видатків державного бюджету (2008 рік).

Інтернет |

Докладніше: Інтернет у Гвінеї

У 2006 році всесвітньою мережею Інтернет у Гвінеї користувались 46 тис. осіб^[1].

Культура |

Докладніше: Культура Гвінеї

Див. також |

Суперпрезидентська республіка

Примітки |

↑ ^а^б^в^г^д^е^ж^и^к^л^м^н^п^р^с^т^у^ф^х^ц^ш^щ^ю^я Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.

Література |

(рос.) Андреев А. Гвинея: партнерство Москвы и Киева. // Азия и Африка сегодня. — 2001. — № 10.

(рос.) Бабаян Г. Г. История Гвинеи в новое и новейшее время. — М. : Наука, 1990. — 320 с.

[Дубович-1] а^б^в^г^д^е^ж^и^к^л^м^н^п^р^с^т^у^ф^х^ц^ш^щ^ю^я Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.