Воронезька область
| Воронезька область | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Воронежская область | |||||
| |||||
Воронезька область на карті Росії | |||||
| Воронезька область на карті Росії | |||||
Обласний центр | Воронеж | ||||
Площа - Усього | 54-а 52 400 км² | ||||
Населення - Усього | 23-я ▲ 2 333 704 (01.01.2016)[1] (2014) | ||||
Федеральний округ | Центральний | ||||
Економічний район | Центрально-Чорноземний | ||||
Автомобільний код | 36, 136 | ||||
Державна мова | Російська | ||||
Часовий пояс | MSK (UTC+3) | ||||
Воро́незька о́бласть (рідше Воронізька область; рос. Воронежская область) — адміністративна одиниця в Росії, суб'єкт Російської Федерації
- Утворена 13 червня 1934
- Адміністративний центр області — місто Воронеж (Вороніж)
- Населення області становить 2,3 млн осіб, густота населення — 44,5 осіб/км²
Зміст
1 Географічне розташування
2 Природа та клімат
3 Природні ресурси
3.1 Корисні копалини
4 Основні галузі промисловості
5 Сільське господарство
6 Внутрішні розходження, спеціалізація міст
7 Історія адміністративних змін
8 Адміністративно-територіальний устрій і місцеве самоврядування
9 Населення
10 Особистості
11 Примітки
12 Джерела
Географічне розташування |
Воронезька область розташована в центральній смузі європейської частини Росії, у вкрай вигідному стратегічному місці розташування, у вузлі транспортних комунікацій, що йдуть в індустріальні регіони РФ і країн СНД. Області-сусіди: Ростовська, Волгоградська, Бєлгородська, Липецька, Саратовська, Тамбовська, Курська, Луганська.
Площа території області — 52,4 тис. Км², що становить близько третини площі всього Чорнозем'я. Протяжність області з півночі на південь — 277,5 км і з заходу на схід — 352 км
Територія Воронезької області більше території таких Європейських країн як — Данія (43 098 км²), Нідерланди (41 526 км²), Швейцарія (41 284 км²), Бельгія (32 545 км²), Словаччина (49 036 км²)
 Орловська область |  Липецька область |  Тамбовська область |
 Курська область |  |  Саратовська область |
 Бєлгородська область Україна |  Ростовська область |  Волгоградська область |
Природа та клімат |
Воронезька область
Розташована в центральній смузі європейської частини Росії, межує на півдні з Україною. Клімат на території області — помірно континентальний м'який, з середньорічною температурою від +5 °C на півночі області до +6,5 °C на півдні і середньою температурою січня від −8 до −10, а липня від +19 до +22. Опадів в середньому за рік випадає від 450 до 550 мм. Головна річка — Дон, 530 з своїх 1870 км протікає територією області, утворюючи басейн площею 422 000 км²
Природні ресурси |
Воронезька область. Дон
Основним за значенням ресурсом області є звичайні, а також потужні й гладкі чорноземи, що займають основну частину території регіону.
Воронезька область розташована в лісостеповій і степовій зонах. На півдні області рослинність різнотравно-типчаково ковилових степів. Рослинність північної частини області характеризується поєднанням лісових і степових ділянок.
Корисні копалини |
Мінерально-сировинна база Воронезької області представлена родовищами нерудної сировини, в основному будівельними матеріалами (піски, глини, крейда, граніти, цементна сировина, охра, вапняк, пісковик) особливо в західних і південних районах регіону. На території Семілуцького, Хохольського й Нижнедевицького районів області є запаси фосфоритів. Область має практично необмежені запаси крейди.
Основні галузі промисловості |
Воронеж
За структурою господарства Воронезька область індустріально-аграрна. У складі промисловості переважають машинобудування, електроенергетика, галузі по переробці сільськогосподарської сировини. На них припадає 4/5 загального обсягу промислової продукції, що випускається. Галуззю спеціалізації регіону є харчова промисловість (27 %), друге місце займають машинобудування й металообробка (23 %), третє місце — електроенергетика (18 %).
Промисловість області спеціалізується на виробництві верстатів, екскаваторів, металевих мостових конструкцій, ковальсько-пресового й гірничозбагачувального устаткування, електронної техніки (у тому числі телевізорів), пасажирських літаків, синтетичного каучуку й шин, вогнетривких виробів, цукру-піску, маслобійно-жирової й м'ясної продукції.
На базі розвіданої мінеральної сировини у Воронезькій області працює ряд гірничодобувних підприємств, найбільш великими з яких є ВАТ «Павловськграніт», ВАТ «Воронезьке рудоуправління», Семилукский Воронезький комбінати будматеріалів, ВАТ «Подгоренський цементник», ЗАТ «Копанищенський комбінат будматеріалів», «Журавський охровий завод» і інші. В області йде освоєння мінеральних підземних вод.
Сільське господарство |
Воронезька область
Воронезька область — великий постачальник сільськогосподарської продукції: вона робить зерно (в основному пшеницю), цукровий буряк, соняшник і інші технічні культури, картоплю й городину. У цілому профіль сільського господарства — буряковий з посівами соняшника й зернових культур, молочно-м'ясним скотарством, свинарством і вівчарством. Середньодушовий коефіцієнт по виробництву крупи — 2,4 (2002), цукру-піску 4,2
1829 р. — році в перші в світі селянин Д.Бокарев вичавив соняшникову олію
Внутрішні розходження, спеціалізація міст |
До складу Воронезької міської агломерації входять міста Нововоронеж, Семилуки (завод вогнетривів), селище міського типу Рамонь, село Нова Усмань,
Борисоглєбськ (66,3 тис. жителів) — друге за величиною місто області. Його промисловість спеціалізується на виробництві хімічного устаткування й переробці сільськогосподарської продукції. Є велике виробництво панчішно-трикотажних виробів.
Розсош (64,1 тис. жителів) відома виробництвом хімічних добрив, електроапаратури, переробкою сільськогосподарської продукції.
Історія адміністративних змін |
Формування рубежів Воронезького краю тісно пов'язане з заснуванням Воронежa (1585–1586 рр) і будівництвом Воронезьких сторож, що охоплюють межиріччя Дону з низов'ями рік Воронеж, Бітюг, Тиха Сосна
- В XVII столітті Воронеж стає центром Воронезького повіту, у якім по перепису 1678 р. входили чотири стани: Карачунський, Борщевський, Усманський і Чертовицький
1711 р. — Воронеж — губернське місто
1711–1725 р. — Воронеж стає адміністративним центром величезної Азовської губернії. Територія, яка простиралася від Нижнього Новгорода на півночі, до Азовa на півдні, і із заходу від Старого Оскола, до Саратовa на сході
1725–1928 р. — перейменована у Воронезьку губернію
1779 р. — відбуватися різке скорочення розмірів губернії. У її складі залишається 15 повітів: Бєловодський, Бірюченський, Бобровський, Богучарський, Валуйський, Воронезький, Задонський, Землянський, Калітвянський, Коротоякський, Куп'янський, Ливенський, Нижнедевицький, Острогозький, Павловський
1802 р. — зі складу губернії виходить Куп'янський, а входить Новохоперський повіт
1824 р. — зі складу Воронезької губернії виходять два повіти: Бєловодський і Калітвянський
1928–1934 р. утворена Центрально-Чорноземна область- 14 травня 1928 р. Постановою ВЦИК затверджені межі ЦЧО, куди ввійшли чотири губернії: Воронезька, Курська, Орловська й Тамбовська, з адміністративним центром у м. Воронежі
- 13 червня 1934 р. Постановою ВЦИК, ЦЧО розділена на Воронезьку й Курську області
- 27 вересня 1937 р. зі складу Воронезької області виходить Тамбовська область
- В 1954 р. виходять Бєлгородська область і Липецька область. Значні зміни торкнулися східних і південних окраїн Воронезької області: території Богучарського й Кантеміровського районів відійшли до Каменської області, а частини територій Борисоглєбського, Грибановського, Терновського й Новохоперського районів, до Балашовськой області
- З 1957 р. території Воронезької області залишаються без змін
Адміністративно-територіальний устрій і місцеве самоврядування |
З 2006 року на території Воронезької області існують 534 муніципальних утворення, у тому числі 3 міських округи, 31 муніципальний район, 29 міських поселень, 471 сільське поселення.
Міські округи:
- Борисоглєбськ
- Воронеж
- Нововоронеж
Муніципальні райони:
- Аннинський район
- Бобровський район
- Богучарський район
- Бутурліновський район
- Верхньомамонський район
- Верхньохавський район
- Воробйовський район
- Грибановський район
- Калачеєвський район
- Каменський район
- Кантеміровський район
- Каширський район
- Ліскинський район
- Нижньодєвицький район
- Новоусманський район
- Новохоперський район
- Ольховатський район
- Острогозький район
- Павловський район
- Панінський район
- Петропавловський район
- Поворинський район
- Подгоренський район
- Рамонський район
- Реп'євський район
- Росошанський район
- Семилуцький район
- Таловський район
- Терновський район
- Хохольський район
- Ертільський район
Населенні пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч 2007 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Населення |
У наш час, за офіційною російською статистикою, область практично мононаціональна: більшість населення — росіяни. Історично, велику частку населення області складали українці. Згідно радянського перепису 1924-го року, в області мешкало понад 1 млн українців, тобто більше половини населення. Але наприкінці 1930-х років почалася активна кампанія русифікації, яка включала між іншим заборону викладання української мови у школах, запис українців росіянами, зміну прізвищ у паспортах на російськомовні і так далі. Як результат, офіційна кількість українців у області занижувалася.
| Народність | чисельність в 2010 році, тис[2] |
|---|---|
| Росіяни | 2124,5 |
| Українці | 43,0 |
| Вірмени | 10,3 |
| Білоруси | 3,2 |
| Цигани | 5,1 |
| Азербайджанці | 5,1 |
| Татари | 3,3 |
| Турки | 4,2 |
| Німці | 1,4 |
| Чеченці | 1,3 |
| Чуваші | 1,3 |
| Грузини | 1,5 |
| Молдовани | 2,3 |
| Узбеки | 1,9 |
| Таджики | 1,6 |
показані народності c чисельністю понад 1000 осіб |
Національний склад по районам за даними 2010 року:[3]
| росіяни | українці | вірмени | |
|---|---|---|---|
| м. Воронеж | 96,9 % | 1,0 % | 0,5 % |
| м. Нововоронеж | 97,8 % | 1,2 % | 0,1 % |
| м. Борисоглєбськ | 96,6 % | 0,9 % | 0,3 % |
| Аннинський район | 97,6 % | 0,8 % | 0,2 % |
| Бобровський район | 95,9 % | 1,1 % | 0,3 % |
| Богучарський район | 92,5 % | 1,6 % | 1,0 % |
| Бутурліновський район | 96,4 % | 0,5 % | 0,7 % |
| Верхньомамонський район | 95,3 % | 1,0 % | 1,1 % |
| Верхньохавський район | 95,6 % | 0,7 % | 0,6 % |
| Воробйовський район | 96,9 % | 0,7 % | 0,2 % |
| Грибановський район | 94,3 % | 0,7 % | 0,2 % |
| Калачеєвський район | 97,7 % | 0,7 % | 0,3 % |
| Каменський район | 94,7 % | 0,8 % | 0,5 % |
| Кантеміровський район | 90,6 % | 5,6 % | 1,2 % |
| Каширський район | 98,0 % | 0,5 % | 0,2 % |
| Ліскинський район | 95,7 % | 1,0 % | 0,7 % |
| Нижньодєвицький район | 97,9 % | 0,6 % | 0,3 % |
| Новоусманський район | 96,2 % | 1,2 % | 0,5 % |
| Новохоперський район | 95,5 % | 0,7 % | 0,3 % |
| Ольховатський район | 64,7 % | 32,1 % | 0,2 % |
| Острогозький район | 96,9 % | 1,0 % | 0,3 % |
| Павловський район | 96,5 % | 1,4 % | 0,4 % |
| Панінський район | 95,4 % | 0,7 % | 0,4 % |
| Петропавловський район | 96,6 % | 0,9 % | 0,3 % |
| Поворинський район | 94,8 % | 0,9 % | 0,3 % |
| Подгоренський район | 88,6 % | 9,2 % | 0,4 % |
| Рамонський район | 95,7 % | 0,9 % | 0,6 % |
| Реп'євський район | 96,2 % | 0,9 % | 0,7 % |
| Росошанський район | 84,6 % | 12,9 % | 0,4 % |
| Семилуцький район | 96,7 % | 0,8 % | 0,9 % |
| Таловський район | 96,1 % | 0,9 % | 0,1 % |
| Терновський район | 97,9 % | 0,4 % | 0,3 % |
| Хохольський район | 96,7 % | 0,8 % | 0,6 % |
| Ертільський район | 97,1 % | 0,4 % | 0,2 % |
Воронезька область | 95,5 % | 1,9 % | 0,5 % |
Особистості |
Вовк Юліан Олександрович — український вчений-правознавець, професор кафедри земельного права і правової охорони природи Харківського юридичного інституту, професор, доктор наук.
Тушкан Павло Федорович — член Української Центральної Ради.
Примітки |
↑ [1]
↑ http://voronezhstat.gks.ru/wps/wcm/connect/rosstat_ts/voronezhstat/resources/ceabba004ea501e88aaabb189c529309/pub-04-03_%D0%A2%D0%B5%D1%80%D1%80%3D20000000.xlsx
↑ Итоги::Воронежстат. voronezhstat.gks.ru. Процитовано 2016-05-01.
Джерела |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Воронезька область |
Адміністрація Воронезької області (рос.)
cgi-bin/allrussia/v3_index.pl?act=reg&id=36 Воронезька область у довіднику — каталозі «Уся Росія» (рос.)
Воронезька обласна Дума (рос.)
Інформаційний портал центру Воронезької області (рос.)
Фотографії Воронежа й враження від міста (рос.)
Слобожанська хвиля. Навчальний посібник-хрестоматія з української літератури"(у співавторстві).-Донецьк: Східний видавничий дім. 2005. — 280 с.
| ||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
