Звенигородський район








































Звенигородський район






Zvenyhorodskiy rayon gerb.png

Flag of Zvenyhorodskiy Raion in Cherkasy Oblast (reverse).png

Герб

Прапор

Розташування району
Район на карті області
Основні дані

Країна:

Україна Україна

Область/АРК:

Черкаська область

Код КОАТУУ:
7121200000

Утворений:

12 квітня 1923 року

Населення:

44 359 (на 1.02.2016)

Площа:
1010 км²

Густота:
46.1 осіб/км²

Тел. код:
+380-4740

Поштові індекси:
20200—20263
Населені пункти та ради

Районний центр:

Звенигородка

Міські ради:
1

Сільські ради:
27

Міста:
1

Села:
35

Селища:
4

Мапа району
Мапа району
Районна влада

Адреса:
20200, Черкаська обл., Звенигородський р-н, м. Звенигородка, просп. Шевченка, 68, 2-24-76

Веб-сторінка:

Офіційна сторінка

Голова РДА:
Довбуш Василь Миколайович

Голова ради:
Кучер Володимир Петрович
Мапа





Commons-logo.svgЗвенигородський район у Вікісховищі


Звени́городський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області, Україна. Площа — 1010 км² (4,8 % від площі області). Районний центр — місто Звенигородка.




Зміст





  • 1 Загальна характеристика


  • 2 Історія


  • 3 Охорона здоров'я


  • 4 Освіта


  • 5 Найбільші населені пункти


  • 6 Культура


  • 7 Політика


  • 8 Екскурсійні об'єкти

    • 8.1 Визначні пам'ятки


    • 8.2 Музеї



  • 9 Природно-заповідний фонд

    • 9.1 Ботанічні заказники


    • 9.2 Гідрологічні заказники


    • 9.3 Загальнозоологічні заказники


    • 9.4 Ентомологічні заказники


    • 9.5 Ландшафтні заказники


    • 9.6 Орнітологічні заказники


    • 9.7 Ботанічні пам'ятки природи


    • 9.8 Геологічні пам'ятки природи


    • 9.9 Заповідні урочища


    • 9.10 Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва



  • 10 Відомі люди


  • 11 Джерела

    • 11.1 Примітки


    • 11.2 Література

      • 11.2.1 Історія, археологія, мистецтво Звенигород. району. Видат. земляки


      • 11.2.2 Короткі довідки про населенні пункти району




  • 12 Посилання




Загальна характеристика |


Територія Звенигородського району знаходиться на Правобережжі, в центрі Черкащини у лісостеповій фізико-географічній зоні, в межах Придніпровської височини.


Рельєф — пологохвилястий, розмежований ярами та балками, долинами річок. Основні річки — Гнилий Тікич, Шполка, Вільшанка.


Надра району мають широкий спектр корисних копалин, серед яких основне місце займають паливні та будівельні матеріали. У районі є запаси бурого вугілля, бентонітових глин, каоліну (промислова розробка), будівельних пісків, будівельного каменю (промислова розробка) та джерела радонових вод (санаторій «Радон»).


Площа району — 1010 км². Площа сільськогосподарських угідь — 63922 тисяч га.


Населення — 46,8 тисяч осіб, у тому числі: міського — 18,2 тисяч осіб, сільського — 28,6 тисячі осіб.


Населених пунктів — 40, у тому числі 1 місто і 39 сільських поселень, які підпорядковуються 1 міській і 27 сільським радам.



Історія |


Історія Звенигородщини сягає сивої давнини. Археологічні знахідки на території району свідчать про поселення людей тут ще за часів кам'яної доби. В результаті розкопок 1996 року Великого Рижанівського Кургану було знайдено унікальне за останні 160 років поховання скіфської доби, вік якого майже дві з половиною тисячі років. На території району є також сліди трипільської (села Вільховець, Багачівка, Козацьке, Стара Буда, Стецівка, Чичиркозівка) і черняхівської (села Ризине, Водяники, Моринці) археологічних культур.


У минулому Звенигородка була значним укріпленим містом із обнесеним частоколом замком. Під час спустошливої навали монголо-татар місто було зруйноване. Перша літописна згадка про місто Звенигород датується 1394 роком. У середині XVI століття Звенигородщина підпала під владу Речі Посполитої. На її землях прокотилося повстання відоме під назвою Коліївщина.


1793 року Звенигородщина в складі Правобережжя відійшла до складу Російської імперії.


На Звенигородщині, в селі Гусакове, 23 квітня 1917 року був започаткований Всеукраїнський рух — Вільне козацтво, одним з отаманів якого був Юрко Тютюнник. В історії України відоме і Звенигородсько-Таращанське повстання.


12 квітня 1923 року постановою 2-ї сесії ВУЦВК 7-го скликання утворили нову адмінодиницю — Звенигородський район — в складі УСРР.


28 січня 1944 року в ході Корсунь-Шевченківської битви у Звенигородці відбулося з'єднання військ 1-го і 2-го Українських фронтів, — взято в оточення німецько-фашистські війська.


05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано сільради: Бродецьку, Пальчиківську, Петраківську та Ямнільську Тальнівського району, Вербовецьку, Гончариську та Кайтанівську Шполянського району і Чижівську Лисянського району до складу Звенигородського району.[1]



Охорона здоров'я |


У районі діють: Звенигородська центральна районна лікарня, комунальний заклад "Звенигородський Центр первинної медико-санітарної допомоги"( лікарські амбулаторії загальної практики та сімейної медицини і ФАПи), станція швидкої медичної допомоги КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ЧОР.


Діє мережа комунальних та приватних фармацевтичних аптек.



Освіта |


Збережено мережу навчальних закладів. Нині діють 36 загальноосвітніх навчально-виховних закладів. При Стецівській загальноосвітній школі діє Мала академія народних мистецтв.


У Звенигородці працює філія Східноєвропейського університету економіки та менеджменту (СУЕМ), у Шевченковому — сільськогосподарський коледж та філія Черкаського інженерно-технологічного університету (ЧІТУ), спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю, є 2 професійно-технічних училища в Звенигородці, Козацькому).



Найбільші населені пункти |
















































Населений пункт
Населення,
осіб (2007)
1

Звенигородка
19 841
2

Вільховець
3 048
3

Юрківка
3 023
4

Шевченкове
2 802
5

Моринці
2 103
6

Стецівка
1 953
7

Козацьке
1 853
8

Княжа
1 522
9

Стебне
1 485
10

Озірна
1 209
11

Тарасівка
1 126
12

Ризине
1 093
13

Чижівка
1 029


Культура |


В районі функціонують районний Будинок культури, 36 клубних та 36 бібліотечних закладів, школа мистецтв, художня і дитячо-юнацька спортивна школи. 13 колективів носять почесне звання «народний аматорський», ряд колективів — переможці обласних і учасники міжнародних конкурсів, це:


  • вокальний ансамбль «Заспів» районного Будинку культури;

  • аматорська хорова капела;

  • народний ансамбль танцю «Звенигора»;

  • вокальне тріо Водяницького будинку культури — переможець Всеукраїнського конкурсу «Встань, козацька славо!».

Високу оцінку глядачів отримали народний аматорський фольклорно-аутентичний колектив Вільховецького сільського Будинку культури та народний фольклорний ансамбль «Журавка», агітаційно-художній театр малих форм Моринського сільського будинку культури.


У районі щорічно проводиться конкурс юних поетів «Тарасовими шляхами».


Вихованці художньої школи стали переможцями обласної виставки, присвяченої 191-й річниці від дня народження Тараса Шевченка.


Традиційно на Звенигородщині проводиться обласне літературно-мистецьке свято «Вінок Кобзареві» у рамках Міжнародного літературно-мистецького свята «В сім'ї вольній, новій…»


На малій батьківщині Кобзаря розпочато виконання Державної туристично-культурологічної програми «Золота підкова Черкащини».


У районі започатковано розвиток сільського зеленого туризму. Так, у селі Моринці, де народився Тарас Шевченко, вже приймає туристів власниця приватної садиби «Кобзарева колиска» В. С. Чепурна.



Політика |


25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Звенигородського району було створено 50 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 67,97 % (проголосували 26 187 із 38 530 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 51,54 % (13 497 виборців); Юлія Тимошенко — 16,50 % (4 321 виборців), Олег Ляшко — 13,04 % (3 416 виборців), Анатолій Гриценко — 10,85 % (2 840 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,78 %.[2]



Екскурсійні об'єкти |



Визначні пам'ятки |




В'їзні ворота до парку


Козачанський парк є пам'яткою садово-паркового мистецтва державного значення. Його площа 51 га, закладений був наприкінці XVIII століття. Парк витягнутий. В його північній частині є каскад ставків, до яких веде довга, пряма алея.


Садиба В. В. Голіциної XVIII-XIX століть у селі Козацькому є пам'яткою архітектури загальнодержавного значення разом із дворовим будинком XIX століття і будинком управляючого. Пам'ятками архітектури місцевого значення на Звенигородщині є:


  • церква Іоана Богослова 1886 року у селі Стебному;

  • Георгієвська церква 1911 року у селі Мизинівка;

  • будівля музею Тараса Шевченка 1937 року у Шевченковому.


Музеї |



  • Звенигородський краєзнавчий музей — м. Звенигородка, вул. В. Чорновола, 41;


  • Батьківська хата В. Чорновола — с. Вільховець;


  • Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" — с. Шевченкове;


  • Літературно-меморіальний музей Т. Шевченка — с. Шевченкове, вул. Петровського, 33

  • Музей-садиба Агатангела Юхимовича Кримського


Природно-заповідний фонд |



Ботанічні заказники |


Пехівський, Хлипнівський.



Гідрологічні заказники |


Банихівський, Барабашківський, Бучиківський, Гільків, Графський, Гризлове, Громадський, Губський, Гудзівський, Джерело, Загребля-Попове-Турське, Заобрудомський, Звенигора, Курниковий, Курячий, Маслове, Мельників, Мизинівський, Михайлівський, Морин, Мурзинівський, Наливайкове, Низівський, Обарівшинський, Озеро, Павловський, Панський, Питовник. Попівський, Приворотський, Птахоферма, Рудьково, Свяченський, Сколиватський, Скороходівський, Старобудівський, Стецівський, Тарасів Яр, Хуторянський, Шахтарський, Шахтінський, Яличанський.



Загальнозоологічні заказники |


Луки.



Ентомологічні заказники |


Гусаківський, Стебнівський.



Ландшафтні заказники |


Неморозький.



Орнітологічні заказники |


Стебнянський.



Ботанічні пам'ятки природи |


Вікове дерево в'яза, Віковий дуб, Вікові дерева бука і каштана, Дуби Правди, Дуби Тараса Шевченка, Дуб Т. Г. Шевченка, Думний дуб, Тарасова калина, Ясен звичайний.



Геологічні пам'ятки природи |


Звенигородські конгломерати.



Заповідні урочища |


Гупалівщина, Комарів яр.



Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва |


Будищанський, Козачанський (загальнодержавного значення), Міський парк, Парк ім. Шевченка, Парк «Перемога», Сквер «Пам'ять», Таганчанський.



Відомі люди |


У гусарському полку, розташованому в Звенигородці, служив російський поет-партизан, герой Франко-російської війни 1812 Денис Давидов.


У Звенигородці часто бував російський байкар Іван Крилов, який в 1797 — 1801 роках проживав у селі Козацьке в маєтку князя Голіцина.


На Звенигородщині народились:


  • український поет, письменник, художник Тарас Григорович Шевченко;

  • український зоолог і палеонтолог, академік І. Г. Підоплічко (Козацьке);

  • український агрохімік, ґрунтознавець і фізіолог рослин, академік П. А. Власюк (Чемериське);

  • зоолог-фауніст, професор І. Я. Криницький (Звенигородка);

  • бібліограф і бібліотекознавець Л. Биковський (Вільховець);

  • український скульптор Каленик Терещенко (Попівка);

  • українська художниця, фольклорист, етнограф Софія Терещенко (Попівка), стараннями якої 14 вересня 1920 року засновано Звенигородську художню школу імені Тараса Шевченка, а в 1922 році — повітовий музей імені Тараса Шевченка;

  • генерал-хорунжий армії УНР Юрко Тютюнник;

  • український політик А. С. Гриценко (Багачівка);

  • український політик Ю. А. Кармазін (Звенигородка).

Український композитор, диригент і хормейстер Олександр Кошиць провів дитячі і юнацькі роки в селі Тарасівка. У Звенигородці жив і працював письменник, учений широкого профілю — філолог, сходознавець, історик, академік, перший Неодмінний Секретар Української Академії Наук (з 14 листопада 1918 року) Кримський Агатангел Юхимович. Із Звенигородщиною пов'язане ім'я відомого політика і громадського діяча, політв'язня радянських часів, Героя України В'ячеслава Чорновола який виріс і закінчив школу в с. Вільховець.


На території району живуть і працюють:


  • поети прозаїки, члени Національної спілки письменників України: Михайло Іванченко, Олексій Озірний, Людмила Солончук, Сергій Ткаченко, етнограф-народознавець Вадим Мицик, художник і поет Анатолій Савченко;

  • заслужені працівники культури України: Богінський Анатолій Станіславович, Кріпак Ніна Семенівна, Соломаха Поліна Омелянівна, Шевченко Людмила Михайлівна.

На даний час головою Черкаської обласної державної адміністрації, депутатом обласної ради є Черевко Олександр Володимирович який народився в селі Водяники, Звенигородського району.



Джерела |







Примітки |




  1. Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року "Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР"


  2. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2016-03-27. 



Література |


  • Білецький Ф. Ф. Вічний подзвін Звенигори: Нариси з історії Звенигород. району. — Звенигородка, 2003. — 186с.

  • Спадщина: Альманах. — Звенигородка: Б.в., 2002. — 32с.


Історія, археологія, мистецтво Звенигород. району. Видат. земляки |


  • Білецький Ф. Вічний подзвін Звенигори: [До 80-річчя Звенигород. району] //Шевченків край. — 2002. — 6, 13, 27 груд.; 2003. — 4, 17 січ., 21 берез., 4 квіт.. 28 трав., 4, 11, 25, 27 черв., 4, 18, 22, 25 лип., 1 серп.

  • Звенигородщина: Краєзн. карта-схема /Склав С. Лячинський. — Звениго-родка, 1994. — 1л., склад. у 8с.


Короткі довідки про населенні пункти району |



  • Юркевич В. Звенигородщина в XV — XVI вв.: [Звенигород. район] //Спадщина: Альм. — Звенигородка, 2002. — С. 10-12.


  • Чорновіл В. І. Цілющий край Тарасових джерел: Звенигородщина віддав-на і тепер //Спільна справа. — 1997. — № 1. — С. 5-9.

  • Хронологія основних подій Звенигородщини //Спадщина: Альм. — Звени-городка, 2002. — С. 19-20.

  • Лебедь І., Дубрава Ю. Дзвенять гори, дзвенять справи на Звенигород-щині: [Сьогодення Звенигород. району] //Нова доба. — 2000. — 14 листоп. — С. 4-5.

  • Словник земляків: [Звенигород. район] /Уклад. В. Хоменко //Спадщина: Альм. — Звенигородка, 2002. — С. 17-18.

  • Трохименко В. Найпівденніший форпост Київської Русі й досі перебуває у бойовій готовності. Але тепер Звенигородка захищає не кордони держави, а інтереси своїх жителів: [Місто Звенигородка: історія і сучасність] //Нова доба. — 2001. — 4 груд. — С. 4-5.

  • Лячинський С. Звенигора: [З історії м. Звенигородка, знахідки кам'яної доби] //Спадщина: Альм. — Звенигородка, 2002. — С. 3-4.

  • Мицик В. Козацька Звенигородка [XVI — XVII ст.] //Спадщина: Альм. — Звенигородка, 2002. — С. 13.

  • Бурій В.Етнограф, краєзнавець, журналіст: Вадим Мицик / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2000. — 12 серп. — С. 4.

  • Блажко П. Ф. Ватутіне: Іст. нарис. — Черкаси: Сіяч, 2001. — 159с.

  • Іванченко М. Колиска Вільного Козацтва: [Село Гусакове. 1917—1921 рр.] //Шевченків край. — 1997. — 9, 12 квіт.

  • Орел Л. Найвідоміше село в Україні [Моринці] //Іст. календар'98. — К., 1997. — С. 285.

  • Моринці: життєствердні контрасти //Спільна справа. — 1997. — № 1. — С. 11.

  • Лихач Л. Від Бориса Писанки: «Про село Попівку»: [Іст., етногр. записи жителя с. Попівки] //Родовід. — К., 1991. — Вип. 1. — С. 18-24.

  • Славин П. З днем народження, Ризине!: [600-річчя с. Ризине Звенигород. району] //Черкас. край. — 1992. — 22 серп.

  • Бородій В. Стецівка: [З історії села] //Шевченків край.-1990.-17 берез.,10 квіт., 26 черв.

  • Невмитий І. Тарасівка: [Історія села] //Шевченків край.-1999.-19 трав., 9, 30 черв., 7 лип.

  • Село Шевченкове — окраса України //Спільна справа. — 1997. — № 1. — С. 9-10.

  • Носаєв В. Біль і гнів Шевченкового //Земля черкаська. — 2002. — 25 жовт. — С. 1, 3.

  • Мірошниченко К. Юрківка //Шевченків край. — 1995. — 11, 14 ,21 жовт., 1, 11, 23 листоп., 2, 9, 13 груд.



Посилання |


  • Хто є хто в Україні

  • Звенигородська районна рада

  • Облікова картка району на сайті Верховної Ради











Лисянський район

Лисянський район

Корсунь-Шевченківський район

Маньківський район

Gray compass rose.svg

Городищенський район

Тальнівський район

Ватутіне,
Катеринопільський район

Шполянський район

Popular posts from this blog

1928 у кіно

Захаров Федір Захарович

Ель Греко