Ufdjrw

Казенні Південні залізниці
	; "другий" вокзал у Харкові;
	; ;
Штаб-квартира	; Харків, Слобожанщина
Роки функціонування	; 1907—1934;
Країна	; Українські губернії Російської імперії → УНР → Українська РСР;
	; Південні залізниці на Вікісховищі;

Вокзал станції Лозова

Крюківський міст у Кременчуку. Кінець 19 століття

Вокзал станції Кременчук

Кременчук. Технічне залізничне училище.
Видавництво книжкового магазину Амчиславського і Блюма

Вокзал станції Крюків-на-Дніпрі

Південні залізниці — засновані в українських губерніях Російської імперії у 1907 внаслідок об'єднання Курсько-Харківсько-Севастопольської та казенної Харківсько-Миколаївської залізниць. Залізничне управління в місті Харків.

Розташування управління: місто Харків, Привокзальна площа.

Зміст

1 Передісторія

2 Історія

3 Вузлові станції

4 Гілки залізниці

5 Схема об'єднання залізниць

6 Галерея

7 Примітки

8 Див. також

9 Посилання

10 Джерела

Передісторія |

Початок т.з. «Південної лінії» поклала казенна Московсько-Курська залізниця (1864—1868). Її продовженням стала приватна Курсько-Харківсько-Азовська залізниця, яка з'єднала Слобідщину з Приазов'ям (Надазов'ям, Приозів'ям).

У 1874 концесія на будівництво від станції Лозова до Севастополя передана Петру Губоніну.

Лозово-Севастопольська залізниця, доведена в 1875 до Севастополя, викуплена державною скарбницею.

У січні 1896 об'єднана з Курсько-Харківсько-Азовською та часткою Костянтинівської в Курсько-Харківсько-Севастопольську залізницю.

Історія |

У 1907 Курсько-Харківсько-Севастопольська залізниця об'єднана з Харківсько-Миколаївською залізницею у казенні Південні залізниці.

У 1909 побудована та відкрита дільниця Гребениківка—Низи.

1 січня 1931 до Південних залізниць приєднані Донецькі залізниці (Північно-Донецька), відповідно до Наказу НКШС №1957 від 22.12.1930^[1].

З 1 лютого 1934 згідно з Наказом НКШС №499Ц від 17.12.1933 р. Південні залізниці розділяють на дві окремі — Південну та Донецьку залізниці^[2].

Вузлові станції |

Харків

Олександрівськ

Лозова

Синельникове

Ново-Олександрівка

Джанкой

Сімферополь

Бахчисарай

Севастополь

Гілки залізниці |

Синельникове — Катеринослав (54 версти)

Ново-Олександрівка — Генічеськ (14 верст)

Схема об'єднання залізниць |

Південні залізниці: 1) Курськ—Севастополь, з гілками Бєлгород—Куп'янськ, Джанкой—Феодосія та Джанкой—Керч, Сарабуз—Євпаторія; 2) Харків—Знаменка—Миколаїв—Херсон, з гілками Люботин—Ворожба, Кременчук—Ромни, Користівка—П'ятихатки; 3) Полтава—Лозова—Микитівка з гілками Краматорска—Попасна, Констянтинівка—Ясинувата.

Південні залізниці (1930) ‒ (1934)	Південні (1917)	Південні (1907)	Курсько-Харківсько-Севастопольська (1896)	Курсько-Харківсько-Азовська (1870)	Харківско-Таганрозька (1869)
				Лозово-Севастопольська (1872 рік)
				Обоянська (1881 рік)
				Джанкой-Феодосійська (1892 рік)
			Харківсько-Миколаївська (1878 рік)	Харківсько-Миколаївська (1872 рік)	Харківсько-Кременчуцька (1869)
				Сумська (1878 рік)
		Бєлгород-Сумська (1904 рік)
		Токмацька (1914 рік)
	Північно-Донецька (Донецькі залізниці) (1908 рік)

Галерея |

@media all and (max-width:720px).mw-parser-output .mw-module-gallerydisplay:block!important;float:none!important.mw-parser-output .mw-module-gallery divdisplay:inherit!important;float:none!important;width:auto!important

Старовинні світлини станцій «Південної залізниці»

Привіт зі Слов'янська. Стара поштівка.

Станція Дружківка

Курський залізничний вокзал.

Примітки |

↑ Афонина, 1996, с. 108

↑ Афонина, 1996, с. 110

Див. також |

Харківсько-Миколаївська залізниця

Південна залізниця

Північно-Донецька залізниця

Курсько-Харківсько-Севастопольська залізниця

Левченко Микола Іванович

Посилання |

SOUTHERN RAILWAYS

газета «Південна магістраль» Архів (архив газеты «Южная магистраль»)

Южные железные дороги // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)

Джерела |

РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 16. Доповідь № 51. 23 грудня 1869 «Про відкриття руху по залізницях: від Козлова до Тамбова і від Харкова до Таганрога».

Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В 2-х кн. — М. : Транспорт, 1981. (рос.)

Краткие сведения о развитии отечественных железных дорог с 1838 по 1990 г / Сост. Афонина Г. М.. — М., 1996. — 223 с. (рос.)

Історія залізничного транспорту Росії. Том 1. С.-Петербург. 1994.

Раков В. А. Локомотиви вітчизняних залізниць. 1845—1955 рр. М.: «Транспорт». 1995 Стор. 19-23.

Тищенко В. Н. Паровози залізниць Росії. 1837—1890. Том 1. М.: «О. Сергєєв/Локотранс». 2008.

Це незавершена стаття про залізниці.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

[FOOTNOTEАфонина1996108-1] Афонина, 1996, с. 108

[FOOTNOTEАфонина1996110-2] Афонина, 1996, с. 110

[3] Частково не функціонує через окупацію ОРДЛО

[4] Дільниці на Кримському півострові, які відносяться до Кримської дирекції, наразі окуповані та контролюються російською владою через т.з. ФГУП «Крымская железная дорога»

搜尋此網誌