Часів Яр
| Часів Яр | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
| Основні дані | |||||||||
Країна |  Україна | ||||||||
Регіон | Донецька область | ||||||||
Район | Бахмутський район | ||||||||
Рада | Часовоярська міська рада | ||||||||
| Код КОАТУУ | 1420911000 | ||||||||
| Засноване | 1876 | ||||||||
| Статус міста | з 1938 року | ||||||||
Населення | ▼ 13 302 (01.01.2017)[1] | ||||||||
Площа | 18 км² | ||||||||
Густота населення | 739 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 84551-84556 | ||||||||
Телефонний код | +380-6274 | ||||||||
Координати | 48°34′32″ пн. ш. 37°49′24″ сх. д. / 48.57556° пн. ш. 37.82333° сх. д. / 48.57556; 37.82333Координати: 48°34′32″ пн. ш. 37°49′24″ сх. д. / 48.57556° пн. ш. 37.82333° сх. д. / 48.57556; 37.82333 | ||||||||
Висота над рівнем моря | 227 м | ||||||||
Водойма | річка Грузька | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Часів Яр | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 67,1 км | ||||||||
| - залізницею | 109 км | ||||||||
| - автошляхами | 77 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 565 км | ||||||||
| - залізницею | 735 км | ||||||||
| - автошляхами | 674 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 84551 Донецька обл., м. Часів Яр, вул. Цілинників, 1, 7-20-53 | ||||||||
Веб-сторінка | Часовоярська міська рада | ||||||||
Міський голова | Опанасенко Ольга Михайлівна | ||||||||
| |||||||||
Ча́сів Яр — місто в Україні, в Бахмутському районі Донецької області. Орган місцевого самоврядування — Часовоярська міська рада. населення 14 тис. осіб (2011). Статус міста з 1938 року.
Зміст
1 Загальні відомості
2 Населення
3 Персоналії
4 Примітки
5 Література
Загальні відомості |
За даними 1859 року Грузьке (Плещеєве), панське село, над Грузькою, 16 господ, 114 осіб.[2]
Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 387 людей[3].
У Часовому Ярі за радянських часів був найбільший в Україні й один з найбільших в СРСР комбінат вогнетривких виробів, який виник на базі багатого родовища високоякісних вогнетривких глин (площа родовища бл. 2000 га, почато експлуатацію у 1880-х pоках); випускає широкий асортимент вогнетривких виробів.
Інші заводи: Часовоярський ремонтний завод, залізобетонних виробів та дослідно-експериментальний.
У місті діє краєзнавчий музей.
Населення |
За даними перепису 2001 року, населення міста становило 16 767 осіб, із них 52,39 % зазначили рідною мову українську, 46,62 % — російську, 0,16 % — вірменську, 0,14 % — циганську, 0,10 % — білоруську, 0,06 % — молдовську, 0,01 % — грецьку, гагаузьку та німецьку мови[4].
Персоналії |
- Часів Яр — батьківщина радянського естрадного співака, посібника російської окупації України Йосипа Кобзона.
- Батьківщина письменника і краєзнавця — Віктора Гагіна
Примітки |
↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
↑ Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
↑ Мартиролог. Донецька область, ст. 191—201
↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
Література |
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.
Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 с.
 | Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||
Населені пункти Бахмутського району
| ||||||||
Міста й селища міського типу Донецької області
