Колегіум єзуїтів (Острог)
Макет Костелу святих Ігнатія Лойоли та Франциска Ксаверія м. Острог, виконаний Іриною Ковалець (магістрант кафедри архітектури НУВГП, Макет експонується в музеї історії Острозької академії
Острозький єзуїтський колегіум, або Острозька єзуїтська колегія — колишній навчальний заклад, «дім Товариства Ісуса» в місті Острог (нині Рівненська область, Україна). Заснований у 1624 році[1]. Створений як альтернатива Острозькій академії.[2]
Зміст
1 Відомості
2 Відомі люди
3 Див. також
4 Зауваги
5 Примітки
6 Джерела
7 Посилання
Відомості |
У 1558 р. перша Генеральна Конгрегація затвердила норму мінімальної кількості єзуїтів, які могли утворювати колегіум: два–три священики для прийняття сповідей, проповідництва, проведення реколекцій тощо, 4 — 5 вчителів, кілька їх заступників для непередбачених випадків, двоє братів-коад'юторів (загалом понад 20). Пізніше декрет Лайнеза (генерал ордену) визначив, що фундаційний акт колегіуму мусить надавати землю на утримання щонайменше 20 осіб. Колегіум (як один із єзуїтських домів) складався із кількох будинків: колегіум як орденський дім з кляузурою, церква, школа, господарські будівлі, також бурса і конвікт[3]
Ймовірно, князь Януш Острозький мав намір записати фундуш для єзуїтського колегіуму в Острозі.[4]
Дідичка Острога Анна-Алоїза Острозька (в заміжжі Ходкевич), дочка князя Олександра і онука князя Василя Костянтина Острозьких, як і її матір Анна (з Косток), бабка Зофія (з Одровонжів, фундаторка колегіуму єзуїтів у Ярославі) була прихильницею римо-католицького обряду і неприхильно ставилась до православних. Вона спочатку матеріально обмежила діяльність Академії в місті, а потім ліквідувала заклад, намагалася звести її до рівня прицерковної школи. Натомість записала фундуші (на початку 1620-х років) для єзуїтського колегіуму в Острозі, який у 1624 році розпочав діяльність.
Перші чотири ченці-єзуїти прибули до Острога для заснування колегіуму в 1623 році. 14 грудня 1625 на честь князя Януша Острозького учні колегіуму з нагоди відкриття школи виголосили першу декламацію.[4] Бібліотека при колегіумі почала діяти найпізніше від 1628 року.
У 1625—1626 роках збудували тимчасове приміщення колегіуму (перший поверх поверх був мурований, другий — дерев'яний), яке розібрали у 1645 році. За даними о. Вітольда Йосифа Коваліва, у 1634—1641 роках звели нове приміщення закладу за проектом італійців-єзуїтів Джакомо Бріано і Бенедетто (Бенедикта) Моллі.[2] А сам Бенедетто Моллі в 1634—1645 роках керував будівництвом приміщень колегіуму.[5] Він вирушив сюди з Італії, його супутником в дорозі був Пшемислав Якуб Рудницький, який у 1634 році став ректором закладу, а в 1637 подав у відставку.[6]
Село Княгинин (нині Дубенського району) якийсь час було власністю колегіуму[7].
З часом ченці-василіяни почали навчати в колишніх школах єзуїтів, зокрема, й в Острозі.[8]
Після скасування ордену Єзуїтів у 1773 р. в колегіумі розмістився монастир Василіян, консисторія, семінарія. Після пожеж 1809 та 1821 років комплекс не відновлювали, він поступово руйнувався і в 1875 р. був розібраний на будівельний матеріал, з якого споруджено, зокрема, Острозьку чоловічу гімназію (1876 р.)[9][a]
Відомі люди |
Целестин Чаплич, учень колегіуму.[10]
Анджей Мокрський — польський шляхтич, педагог, релігійний діяч, священик-єзуїт, викладав тут[11].
Див. також |
- Колегіум єзуїтів
- Костел святих Ігнатія Лойоли та Франциска Ксаверія (Острог)
- Національний університет «Острозька академія»
Зауваги |
↑ є також інфоримація, що нині у приміщеннях колегіуму діє Національний університет «Острозька академія» → див.: Хлыстун Ю. «Замок в Остроге строил потомок Владимира Великого и Ярослава Мудрого» // Факты. — 2016. — № 160 (4619) (21 сент.). — С. 10. (рос.)
Примітки |
↑ Ісаєвич Я. Острозька академія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 685. — ISBN 978-966-00-1061-1.
↑ аб Ковалів В. Колегіум єзуїтів в Острозі. — С. 181.
↑ Шевченко Т. (Київ). Доми товариства ІСУСА… — С. 86.
↑ аб Шевченко Т. Острозький колегіум єзуїтів. — С. 85.
↑ Paszenda J. Molli (Moly, De Molle, Demolle, Di molli, Dimollius) Benedetto (1597—1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — Tom XXI/4, zeszyt 91. — S. 635. (пол.)
↑ Grzebień Ludwik. Rudnicki Przemysław Jakub h. Lis (1584—1650) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polskа Akademja Nauk, 1991. — Tom XXXІI/4. — Zeszyt 135. — — S. 644—646. (пол.)
↑ Kniahinin, wieś, powiat dubieński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. (пол.) — S. 192. (пол.)
↑ о. Назарко І. Василіяни // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — Т. 1. — С. 214.
↑ Костел Єзуїтів. Острог - Фортуна Ілля - Римсько-католицька парафія «Христа Царя Всесвіту» у Києві. www.pallotyni.kiev.ua. Процитовано 2017-04-09.
↑ Konopczyński W. Czaplic Celestyn, h. Kierdeja (1723—1804) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — T. IV, zeszyt 16. — S. 167. (пол.)
↑ Majewski W., Natoński B. Mokrski (Hanczel, Hąnczel Henczel-Mokrski) Andrzej (1598—1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XХІ/3 zeszyt 90. — S. 599—600. (пол.)
Джерела |
Ковалів В. Колегіум єзуїтів в Острозі. — С. 181—183.
Кулаковський П. Острозькі храми як місця поховання князів і шляхти у першій половині XVII с. // Наукові записки. Серія «Історичне релігієзнавство». — Випуск 5. — С. 122—133.
Шевченко Т. Острозький колегіум єзуїтів. — С. 85—88.
Шевченко Т. (Київ). Доми товариства ІСУСА, їх фундатори і благодійники на УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ Речі Посполитої: 1572—1647. — С. 86—92.
Grzebień Ludwik. Rudnicki Przemysław Jakub h. Lis (1584—1650) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polskа Akademja Nauk, 1991. — Tom XXXІI/4. — Zeszyt 135. — — S. 644—646. (пол.)
Ostróg // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII : Netrebka — Perepiat. (пол.) — S. 682—686. (пол.)
Ostróg // Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995, Oprac. Ludwik Grzebień i inni. — Kraków 2004. — S. 482—483. (пол.)
Посилання |
- Духовне переродження Острога в 1620-Х рр.
- Климчук А. М. Єзуїтські бібліотеки на українських етнічних землях в XVI—XVIII ст.
