Ufdjrw

Падуя Padova
Муніципалітет
Країна	Італія
Регіон	Венето
Провінція	Падуя
Код ISTAT	028060
Поштові індекси	35100
Телефонний код	049
Координати	45°24′23″ пн. ш. 11°52′40″ сх. д. / 45.40639° пн. ш. 11.87778° сх. д. / 45.40639; 11.87778Координати: 45°24′23″ пн. ш. 11°52′40″ сх. д. / 45.40639° пн. ш. 11.87778° сх. д. / 45.40639; 11.87778
Висота	12 м.н.р.м.
Площа	92,85 км²
Населення	211 210 - (31-12-2014)
Густота	2274,74 ос./км²
Розміщення
Мапа
Влада
Мер	Flavio Zanonato (23/06/2009)
Телефон	049 8205200 - 8205201 - Fax: 049 8205265
Ел. пошта	urp@comune.padova.it
Офіційна сторінка
Падуя у Вікісховищі

Па́дуя (італ. Padova, вен. Pàdova) — місто й муніципалітет в Італії, у регіоні Венето, столиця провінції Падуя. Населення — 211 210 осіб (2014)^[1]. Щорічний фестиваль відбувається 13 червня. Покровитель — святий Просдоцій.

Географія |

Падуя розташована на відстані^[2] близько 400 км на північ від Рима, 36 км на захід від Венеції.

Клімат |

Падуя розташована в зоні континентального клімату з холодними зимами (за італійською уявою) та спекотним літом. Середні покажчики температури взимку від 0 до -7 градусів. Але висока вологість повітря сприяє утворенню туманів, особливо в осінній та зимовий періоди.

Історія |

Худ. Джотто. Христос та Іуда, фрагмент.

Перші поселення тут з'явились в 11-10 ст. до н. е. В добу Стародавнього Риму Падуя мала назву Патавіум (Patavium), тут мешкали племена венетів. Традиція пов'язувала заснування Падуї с Антенором, принцом, який нібито врятувався після здобуття і руйнації міста Троя греками і ведеться від «Енеїде» Вергілія. Довіра була такою великою, що в 13 столітті (1274 року) знайдені залишки кістяка зі зброєю та золотими монетами пов'язали з принцом з легенди і перепоховали в едикулі (гробниці Антенора).

Після зникнення Західної Римської імперії Падуя була підкорена готами та поруйнована. Полководець та впливова особа при імператорі Юстиніані I, вірмен за походженням, Нарсес відбудував місто. (Нарсес (478 — 573) разом з с Велізаріем був одним зі значущих полководців раннього середньовіччя доби Візантійської імперії). Пізніше Падую довго здобували лангобарди і підкорили та поруйнували місто 610 року. В добу франків відбудовану Падую роблять головним містом графства. В 12 столітті Падуя отримала муніципальне самоврядування.

1222 року в місті заснували Падуанський університет, один з найстаріших в області Венето та в Італії.

Падуанський ботанічний сад (Орто деі Сімплічі).

В 14 столітті по замові родини Скровеньї тут працював реформатор італійського живопису Джотто. Фрески пензля Джотто збережені і увійшли в скарбницю мистецтва Західної Європи і світу, один з визначних туристичних центрів Падуї.

На зламі 14-15 століть Падую загарбали війська Венеції, які полонили останнього представника династії тиранів Каррара (Франческо II та його дітей) і з 1405 року приєднали до континентальних володінь могутньої Венеціанської торговельної імперії. 1509 року в дні так званої війни Камбрейської ліги Падуя була атакована, погоріла, але не була поруйнована. В 16 столітті фортечні мури міста були перебудовані і зміцнені. Але місто остаточно втрачало політичне значення і ставало відомим університетським центром Венеції та Західної Європи.

Неподалік від базиліки Святого Антонія Падуанського розташований один з старіших у світі, постійно діючий Ботанічний сад Падуї, заснований 1545 року за наказом Венеціанського Сената з метою вивчення і вирощування «лікарських рослин» для медичного факультету Падуанського університету. 1997 року Ботанічний сад Падуї як «прототип всіх ботанічних садів» Західної Європи потрапив в перелік пам'яток Всесвітнього культурного спадку ЮНЕСКО.

• 
  

  

  
  

  
  

  Гробниця Антенора
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Міська брама Альтінате
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Цегляний баптистерій
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Внутрішній дворик музею Цивіко
  

  
  

  
  

На зламі 18 — 19 століть Падуя опинилась на вістрі швидкоплинних змін. 1797 року вояки постреволюційної Франції здобули Падую та згідно з Кампо-формійською мирною угодою місто передали Австрійській імперії. Відповідно до Пресбурзької мирної угоди 1805 року Наполеон Бонапарт приєднав Падую до створеного ним наново Італійського королівства, залежного від Франції. Згідно з 1-ю Паризькою мирною угодою (1814 року, після усунення від влади Наполеона) Падуя знову приєднана до Австрійської імперії. 1848 року в Падуї спалахнуло національно-визвольне повстання, жорстоко придушене вояками-австрійцями. Для покарання Падуанський університет було зачинено до 1850 року. Згідно з Віденською мирною угодою 1866 року Падуя разом з Венецією передані новому національному, державному утворенню — Італійському королівству. Італія нарешті перестала бути конгломератом дрібних, феодальних князівств. Розпочався етап капіталістичного розвитку об'єднаної держави.

Падую не обійшли події Першої та Другої світових воєн. Але місто встояло. В роки Другої світової війни місто було центром партизанської боротьби з італійськими фашистами, участь в спротиві брали студенти і викладачі місцевого університету. У повоєнний період Падуанський університет отримав від уряду золоту медаль за хоробрість у військових діях.

Падуя залишилась відомим інтелектуальним містом Італії, де розвинуті будівництво та промислове виробництво.

Демографія |

Населення за роками^[3]:

Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживало 33 395 іноземців з 139 країн, серед них 10176 громадян країн Євросоюзу та 823 громадяни України.^[4]

Релігія |

• Центр Падуанської діоцезії Католицької церкви.

Прато-делла-Валле |

Більшість невеликих італійських міст тісно забудовані і зберігають середньовічну і маловиразну забудову, обмежену старими фортечними мурами. Падуя давно вийшла за межі міських мурів, а центром спілкування зроблено Прато-делла-Валле, або просто Прато. Це один з найбільших майданів серед західноєвропейських міст, перетворений на садок і велетенський газон. Його кордони створюють канал і подвійне коло набережних, рясно прикрашених скульптурами. Це зробило Прато несхожим з жодним великим майданом інших міст, включаючи український Харків, Париж, Мадрид тощо.

• 
  

  

  
  

  
  

  Прато-делла-Валле в бік базиліки Св. Антонія
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Канал і скульптури навколо Прато-делла-Валле
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Прато-делла-Валле і базиліка Св. Юстини.
  

  
  

  
  

Музеї міста Падуя |

• Археологічний музей (Падуя)


• Палаццо Цабарелла


• Палаццо Цуккерман


• Музей Цивіко


• Музей історії фізики


• Зоологічний музей


• Ботанічний музей


• Музей палеонтолігії, гірництва


• Міст Сан Лоренцо (Ponte di san Lorenzo)


• Археологічний музей (Падуя) (Museo di Scienze Archeologiche e d'Arte)


• Музей історії медицини та шпиталь ді Сан Франческо Гранде


• Музей мистецтв


• Музей докінематографічного періоду та інші.

Театри міста |

• Театр Верді


• Малий театр (Театро пікколо)


• Театр Маддалене


• Театр Дон Боско


• Театр Антоніанум


• Театр Ai Colli та інші.

Промисловість |

• 
  Pataviumart, виробник освітлювальних приладів, меблів та елементів декору інтер'єру; заснована у 1959 році.

Транспорт |

• Трамвай у Падуї

Особи, пов'язані з містом |

• 
  Джотто ді Бондоне (бл.1267-1337) — уславлений італ. художник, що розпочав реформи італійського живопису. Створив цикл фресок в Каплиці на Арені (Каплиця Скровеньї).


• 
  Бартоломео Беллано (1438–1497), скульптор і медальєр доби кватроченто, помічник Донателло.


• 
  Алессандро Варотарі (1588–1649) — іт. художник доби бароко
  


• П'єтро Лібері (1614–1687) — іт. художник доби бароко, надворний художник імператора Австрії Леопольда І.


• Падованіно (1590–1648) — іт. художник.


• 
  Андреас Везалій (1514–1642) — іт. науковець, анатом і хірург, професор Падуанського університету, надвірний лікар імператора Карла V.


• 
  Галілео Галілей (1564–1564) — іт. науковець, професор Падуанського університету.


• 
  Джакомо Казанова (1725–1798) — іт. авантюрист, письменник, в 1738–1742 роках навчався в Падуанському університеті.


• 
  Джованні Баттіста Бельцоні (1778–1823) — іт. авантюрист, інженер, циркач, мандрівник по Єгипту і країнам арабського Близького Сходу.


• Джованни Кавіні (1500–1570) — іт. авантюрист, фальшивомонетник, що спеціалізувався на підробках монет Староданьої Греції та Риму


• 
  Миколай Коперник — студент місцевого університету


• 
  Омеро Тоньйон (*1924 — †1990) — колишній італійський футболіст, згодом — футбольний тренер.


• 
  Джино Каппелло (*1920 — †1990) — колишній італійський футболіст.


• 
  Маріо Пераццоло (*1911 — †2001) — колишній італійський футболіст, згодом — футбольний тренер.


• 
  Франческо Тольдо (*1971) — колишній італійський футболіст, згодом — футбольний тренер.


• 
  Гвідо Альберто Фано (1875—1961) — італійський композитор


• 
  Антоніо Бузіні (*1904 — †1975) — відомий у минулому італійський футболіст, півзахисник, згодом — футбольний тренер.

Сусідні муніципалітети |

• Абано-Терме


• Альбіньязего


• Кадонеге


• Леньяро


• Лімена


• Новента-Падована


• Понте-Сан-Ніколо


• Рубано


• Саонара


• Сельваццано-Дентро


• Вігодарцере


• Вігоново


• Вігонца


• Віллафранка-Падована

Галерея зображень |

• 
  

  

  
  

  
  Площа Ербе
  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  Новітня забудова «Ла Цитаделла»
  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  Базиліка святого Антонія Падуанського
  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  Каплиця Скровеньї з фресками Джотто. Головний фасад.
  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  Церква Св. Юстини
  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  Арена Падуї
  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Вежа Спекола
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Катедральний собор та цегляний баптистерій.
  

  
  

  
  

Див. також |

• Список муніципалітетів провінції Падуя


• 
  363 Падуя — астероїд, названий на честь міста.


• Вілла Барбаріго (Вальзанцибіо)

Примітки |

Це незавершена стаття з географії Італії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.