Ufdjrw

Чезаре Ломброзо Cesare Lombroso
Ломброзо Чезаре
Ім'я при народженні	Єзекія Марко Ломброзо Ezechia Marco Lombroso
Народився	6 листопада 1835(1835-11-06)[1][2][3] Верона, Австрійська імперія
Помер	19 жовтня 1909(1909-10-19)[1][2][3](73 роки) Турин, Італія
Поховання	Туринське монументальне кладовище
Громадянство (підданство)	Королівство Італія
Національність	Італійський єврей
Діяльність	лікар, письменник, кримінолог, психіатр, есеїст
Галузь	кримінологія і Психіатрія
Відомий завдяки	криміналіст
Alma mater	Туринський університет
Відомі учні	Камілло Гольджі
Володіє мовами	італійська[1]
Заклад	Павійський університет
Magnum opus	Palimsesti del carcere[d]
Конфесія	атеїзм
Діти	Paola Lombroso Carrara[d]
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі?

|відомий_?відома?=

Чеза́ре Ломбро́зо (Cesare Lombroso), народжений Єзекія Марко Ломброзо (*6 листопада 1835, Верона, Італія — †19 жовтня 1909, Турин, Італія) — італійський кримінолог єврейського походження.

Засновник Італійської школи позитивної кримінології.

Ломброзо відкинув вчення класичної школи про те, що злочин є властивою рисою людської природи. Замість цього він вивів антропологічну кримінологію, яка вказує на спадковість кримінальності, як хтось «народжений злочинцем» може бути розпізнаний за фізичними вадами, що стверджують злочинця — жорстокість, або сімейна спадковість.

Біографічні відомості |

Чезаре народився в Вероні у заможній єврейській родині. Після навчання у 1859 році став військовим хірургом. З 1862 йому надано звання професора хвороб розуму в Павії. Пізніше він завідував притулком для божевільних в Пезаро. Згодом Чезаре став професором медичного закону і психіатрії в Турині, де він і помер у 1909 році.

Школа Ломброзо |

Чезаре відзначає, що народжені злочинцем через біологічне визначення мають психономічні атрибути або деформації. Психономія намагається оцінити характер і особисті риси з фізичних рис обличчя і тіла. Коли більшість особистостей розвиваються протягом життя, палкі злочинці деградують суспільно, або життєво. Якщо кримінальність була успадкована, народженого злочинцем можна відрізнити за спадковою стигмою:

• великі щелепи, виступ щелепи уперед, низьке чоло


• високі вилиці, сплющений або повернутий вгору ніс


• 
  клаповухість,


• соколоподібний ніс або м'ясисті губи


• дуже верткі очі, скупа борода, лисина


• нечутливість до болю, довгі руки.

Він концентрував наукову методологію на виявленні злочинної поведінки і ізоляцію осіб з найбільш злочинними нахилами.

Ломброзо був захисником злочинців проти їх карання, але за людяне відношення до них.

Кримінологія Ломброзо підтримує соціальну теорію виродження, за якою людський вид може перетворюватися на

Вимірювання обличчя на основі кримінальної антропології Ломброзо

злочинний клас. Він вважав, що череп і обличчя є ключами до генетичної криміналістики, які можна виміряти краніометрами і каліперами. Так, Ломброзо вважав білу расу вищою над іншими.

Ломброзо також вивчав жіночу злочинність. Він прийшов до висновку, що серед жінок менші злочинні зміни у зовнішності, через «неактивну природу їхнього життя». Він стверджував, що жіноча пасивність, невинахідливість і неініціативність утримують їх від скоєння злочинів.

Праці |

• Дослідження по кретинізму в Ломбардії (1859)


• 
  Геній та божевілля (1864)


• Дослідження в галузі медичної географії Італії (1865)


• Злочинець (1876)


• Кохання та божевілля (1881)


• Новітні успіхи науки про злочинця (1890)


• Жінка – злочинниця чи повія (1893), у співавтор. з Г.Ферреро
  


• Анархісти (1894)


• Геніальність та деградація (1897)


• Дослідження гіпнотичних явищ і духів (1909)

Посилання |

• 
  Ломброзо // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — С. 521. — ISBN 966-7492-03-6.
  


• Йоркський університет класичної психіатрії


• Ломброзо: Соціологічні теорії девіанса


• Антропологічна кримінологія


• Історія профілювання


• Огляд позитивістської школи


• 
  Sabbatini, R.M.E. — Чезаре Ломброзо. Коротка біографія. Brain and Mind Magazine, 1997.

Див. також |

• Дегенерація (психіатрія)


• Александр Лакассань

Це незавершена стаття про правника. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

1. 
   ↑ ^абв ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   
   d:Track:Q54837d:Track:Q19938912
   
   
   


2. 
   ↑ ^аб Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
   
   


3. 
   ↑ ^аб SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311