Прем'єр-міністр Греції

Чинний Прем'єр-міністр Греції Алексіс Ципрас
Прем'єр-міністр Греції (грец. Πρωθυπουργός της Ελλάδος), офіційна назва посади — Прем'єр-міністр Грецької республіки (грец. Πρωθυπουργός της Ελληνικής Δημοκρατίας) — голова Кабінету міністрів Грецької Республіки.
Чинним прем'єр-міністром Греції від 26 січня 2015 року є Алексіс Ципрас, лідер Ліво-радикальної коаліції Греції.
Зміст
 1 Процедура призначення
 2 Офіційна резиденція
 3 Історія посади
 3.1 Грецька революція
 3.2 Правління короля Оттона
 3.3 Правління Георга І
 3.4 Міжвоєнний період
 
 4 Див. також
 5 Примітки
 6 Посилання
Процедура призначення | 
Прем'єр-міністр Греції офіційно призначається Президентом Греції. Згідно із грецькою Конституцію 1975 року, Президент призначає на посаду прем'єр-міністра лідера політичної партії, що набрала більшість голосів на парламентських виборах. Таким чином, парламентські вибори є певним чином еквівалентом голосування за кандидата на пост прем'єр-міністра країни.
Офіційна резиденція | 

Колишні прем'єри Йоргос Папандреу та Лукас Пападімос на сходах парадного входу до Садиби Максімоса
Офіційна резиденція Прем'єр-міністра Греції — Садиба Максімоса, розташована по вулиці Ірода Аттика, 19, в Афінах, у позпосередній близькості до Президентського палацу, Національного саду та площі Синтагми із палацом Грецького парламенту.
Історія посади | 
Грецька революція | 
Під час Грецької національьно-визвольної війні за незалежність, в різних регіонах Греції, які були визволені від османського контролю, почали формуватись демократичні органи самоврядування, як наприклад, Пелопонесский сенат. Між тим вищі владні органи, як наприклад, перші Національні Збори в Епідаврі, утворювались рідко і лише для забезпечення загальної управлінської координації. До кладу Перших Національних зборів увійшли 5 членів під керівництвом Александроса Маврокордатоса. Ці збори здійснювали загальногрецьке управління до 1828 року, коли був стфорений перший грецький уряд, очолений Іоанном Каподистрією, який фактично став одночасно і президентом, і прем'єр-міністром країни. Каподістрія був убитий 1831 року, на державному посту його замінив рідний брат Августин Каподистрія, проте вже наступного року його уряд був розпущений. Пізніше у Греції змінилось ще кілька урядів, допоки 1833 року в країні за рішенням Великих держав не була встановлена монархія.
Правління короля Оттона | 
1832 р. на грецький престол був запрошений неповнолітній Баварський принц Оттон. Спочатку уряд країни очолювала регентська рада. Глава Ради Йозеф Людвиг фон Армансперг був де-факто головою уряду під час правління короля Оттона. Пізніше Оттон відсторонив своїх радників від реальної влади і зосередив абсолютну владу у власних руках, ефективно управляючи країною.
Після Повстання 3 вересня 1843 року король Оттон був змушений надати Конституцію, новим очільником уряду став Андреас Метаксас. Саме Метаксас першим в історії Грецької республіки зайняв пост «Прем'єр-міністра Греції». Після того, як офіційно був впроваджений апарат Прем'єр-міністра, відповідальність за самоврядування на місцях була покладена на грецький народ.
Правління Георга І | 
У 1862 році Оттон був скинутий з престолу, грецький народ обрав нового монарха в особі короля Георга І. У найближчі 15 років партійна система бурхливо розвивалась у Греції. Найбільшу підтримку отримували правоорієнтована Націоналістична партія на чолі з Александросам Кумундуросом і ліберальнішою «Новою партією» під керівництвом Харілаоса Трикупіса. Саме Трикупіс після виборів 1874 року змусив короля прийняти грец. αρχή της δεδηλωμένης — принцип призначення королем на посаду прем'єр-міністра лідера більшості в парламенті. Націоналістів в Греції пізніше очолив Теодорос Деліянніс, який за власни зізнанням, був завжди про того, о підтримував Трикупіс. Ця двопартійна система існувала до 1910 р., навітопісля того як після смерті Трикупіса 1895 року «Нову партію» очолив Георгіос Теотокіс та після вбивства Деліянніса в 1905 році, яка призвела до розколу партії на консервативну та націоналістичну течії.
Міжвоєнний період | 
В 1910 р. грецькі офіцери скинули чинний уряд. Ця подія уможливила прибуття до Греції критського політика Елефтеріоса Венізелоса, що відкрив нову сторінку політичної історії Греції. Разом зі своїми соратниками він сформував першу організовану політичну силу — Ліберальну партію Греції, яка відстоювала прогресивні ідеали лібералізму та республіканства. На противагу їй була створена промонархістська «Народна пратія» під проводом Дімітріоса Гунаріса. Антагонізм між цими політичними силами, прихильниками монархії і республіки, буде домінувати на політичній арені і після завершення Другої світової війни.
Див. також | 
- Список прем'єр-міністрів Греції
- Кабінет міністрів Греції
Примітки | 
Посилання | 
- Офіційна сторінка Прем'єр-міністра Греції
| 
 | ||||||||
| 
 | ||||||||||
| 
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 
 | ||||||||
 Європейська рада
 Європейська рада Себастьян Курц •
 Себастьян Курц •  Шарль Мішель •
 Шарль Мішель •  Бойко Борисов •
 Бойко Борисов •  Тереза Мей •
 Тереза Мей •  Алексіс Ципрас •
 Алексіс Ципрас •  Ларс Люкке Расмуссен •
 Ларс Люкке Расмуссен •  Юрі Ратас •
 Юрі Ратас •  Майкл Гіґґінс •
 Майкл Гіґґінс •  Педро Санчес •
 Педро Санчес •  Джузеппе Конте •
 Джузеппе Конте •  Нікос Анастасіадіс •
 Нікос Анастасіадіс •  Кріш'яніс Каріньш •
 Кріш'яніс Каріньш •  Даля Грибаускайте •
 Даля Грибаускайте •  Ксав'є Бетель •
 Ксав'є Бетель •  Джозеф Мускат •
 Джозеф Мускат •  Марк Рютте •
 Марк Рютте •  Ангела Меркель •
 Ангела Меркель •  Матеуш Моравецький •
 Матеуш Моравецький •  Антоніу Кошта •
 Антоніу Кошта •  Клаус Йоганніс •
 Клаус Йоганніс •  Петер Пеллегріні •
 Петер Пеллегріні •  Мар'ян Шарец •
 Мар'ян Шарец •  Віктор Орбан •
 Віктор Орбан •  Юга Сіпіля •
 Юга Сіпіля •  Емманюель Макрон •
 Емманюель Макрон •  Андрей Пленкович •
 Андрей Пленкович •  Андрей Бабіш •
 Андрей Бабіш •  Стефан Левен
 Стефан Левен

 Президент Албанії (Ілір Мета) •
 Президент Албанії (Ілір Мета) •  Князі-співправителі Андорри (Жоан Енрік Вівес-Сісілья та Емманюель Макрон) •
 Князі-співправителі Андорри (Жоан Енрік Вівес-Сісілья та Емманюель Макрон) •  Президент Республіки Білорусь (Олександр Лукашенко) •
 Президент Республіки Білорусь (Олександр Лукашенко) •  Голова Президії Боснії і Герцеговини (Мілорад Додік) •
 Голова Президії Боснії і Герцеговини (Мілорад Додік) •  Папа Римський (Франциск) •
 Папа Римський (Франциск) •  Президент Ісландії (Гвюдні Йоуганнессон) •
 Президент Ісландії (Гвюдні Йоуганнессон) •  Князь Ліхтенштейну (Ганс-Адам II) •
 Князь Ліхтенштейну (Ганс-Адам II) •  Президент Північної Македонії (Джорге Іванов) •
 Президент Північної Македонії (Джорге Іванов) •  Президент Молдови (Ігор Додон) •
 Президент Молдови (Ігор Додон) •  Князь Монако (Альбер II) •
 Князь Монако (Альбер II) •  Король Норвегії (Гаральд V) •
 Король Норвегії (Гаральд V) •  Президент Російської Федерації (Володимир Путін) •
 Президент Російської Федерації (Володимир Путін) •  Капітани-регенти Сан-Марино (Нікола Сельва та Мікелє Мураторі) •
 Капітани-регенти Сан-Марино (Нікола Сельва та Мікелє Мураторі) •  Президент Сербії (Александар Вучич) •
 Президент Сербії (Александар Вучич) •  Президент України (Петро Порошенко) •
 Президент України (Петро Порошенко) •  Президент Чорногорії (Мило Джуканович) •
 Президент Чорногорії (Мило Джуканович) •  Президент Швейцарії (Улі Маурер) •
 Президент Швейцарії (Улі Маурер) •  Президент Косова (Хашим Тачі)
 Президент Косова (Хашим Тачі)