Ufdjrw

Тереза Мей Theresa May
76-й Прем'єр-міністр Великої Британії
з 13 липня 2016
Монарх:	Єлизавета II
Попередник:	Девід Камерон
Лідер Консервативної партії Великої Британії
з 11 липня 2016
Прем'єр-міністр:	Тереза Мей
Попередник:	Девід Камерон
Міністр внутрішніх справ
12 травня 2010 — 13 липня 2016
Прем'єр-міністр:	Девід Камерон
Попередник:	Алан Джонсон
Наступник:	Ембер Радд
Міністр у справах жінок та рівноправності
12 травня 2010 — 4 вересня 2012
Прем'єр-міністр:	Девід Камерон
Попередник:	Гаррієт Гарман
Наступник:	Марія Міллер
Член парламенту від округу Мейденгед
з 1 травня 1997
Попередник:	Новий округ
Партія:	Консервативна
Освіта:	Оксфорд
Народження:	1 жовтня 1956(1956-10-01)[1](62 роки) Істборн, Eastbourne[d], Східний Сассекс[d], Східний Сассекс, Англія, Велика Британія[2]
Громадянство:	Велика Британія
Релігія:	Англіканська церква[3]
Батько:	Hubert Brasier[d][4]
Мати:	Zaidee Mary Brasier[d]
Чоловік:	Філіп Джон Мей
Автограф:
Нагороди:
Сайт:	tmay.co.uk
Медіафайли на Вікісховищі

Тереза Мері ​​Мей (англ. Theresa Mary May, в дівоцтві Брасіер; нар. 1 жовтня 1956(19561001), Істборн, Східний Сассекс, Англія) — прем'єр-міністр Великої Британії з 13 липня 2016 року^[5]. Лідер Консервативної партії з липня 2016 року, міністр внутрішніх справ з травня 2010 до липня 2016 року і міністр у справах жінок та рівноправності в уряді Девіда Камерона з травня 2010 до вересня 2012 року.

Біографія |

Закінчила Оксфордський університет зі ступенем бакалавра географії. Працювала в Банку Англії і органах самоврядування Лондона. Брала участь у парламентських виборах 1992 року в окрузі Північно-Західний Дарем і в дострокових виборах 1994 року в окрузі Баркінг^[en], але невдало. На виборах 1997 року була обрана від нового округу Мейденгед; відтоді постійно переобирається.

У 1997–2002 займала різні другорядні посади в тіньовому уряді консерваторів. У 2002 році стала першою жінкою-головою Консервативної партії і займалася, на відміну від лідера партії, технічними питаннями забезпечення функціонування консерваторів. У 2003–2005 була тіньовим міністром транспорту і, одночасно, тіньовим міністром продовольства та екології. З травня по грудень 2005 року була тіньовим міністром культури, ЗМІ і спорту. 6 грудня 2005 була призначена тіньовим лідером Палати громад. У 2009–2010 займала посаду тіньового міністра праці і пенсій. Після виборів 2010 року була призначена міністром внутрішніх справ, одночасно отримавши портфель міністра у справах жінок та рівноправності. Пост міністра у справах праці і пенсій, на який вона могла розраховувати через свою останню посаду в тіньовому уряді, отримав Іан Данкан Сміт.

У Палаті громад Мей голосувала за вторгнення в Ірак, за прийняття законів з боротьби зі зміною клімату, проти подальшої інтеграції Великої Британії в Євросоюз, проти заборони на куріння в громадських місцях, проти надання рівних прав представникам сексуальних меншин, проте з часом змінила свої погляди і підтримала впровадження одностатевих шлюбів у країні.

Вибори лідера партії 2016 |

У червні 2016 року, після відставки Девіда Камерона Мей оголосила про свій старт у виборах лідера консервативної партії. Вона виграла перший тур голосування 5 липня 2016 року з великим відривом від інших кандидатів, отримавши 50 % голосів^[6],
а 7 липня виграла також другий тур голосування серед консерваторів — членів парламенту. Остаточний вибір лідера партії та майбутнього прем'єра повинен був відбутися 7 вересня шляхом голосування всіх членів партії, але суперник Терези Мей — міністр енергетики Андреа Ледсом^[7] 11 липня
відмовилась від участі у виборах. Тереза Мей цього ж дня стала лідером Консервативної партії. 13 липня королева Єлизавета II прийняла відставку Девіда Камерона^[8]
та доручила сформувати новий уряд країни Терезі Мей^[5][9].

Прем'єр-міністр Великої Британії |

20 липня 2016 відбулася перша закордонна поїздка Терези Мей, яка відвідала Берлін і зустрілася з канцлером Німеччини Ангелою Меркель.^[10]
27 січня 2017 Тереза Мей стала першою зі світових лідерів, що відвідала США після інавгурації президента Дональда Трампа.^[11]

18 квітня 2017 року Тереза Мей оголосила, що позачергові парламентські вибори відбудуться 8 червня 2017 року. Головним аргументом була необхідність отримання сильнішої підтримки в переговорах з ЄС щодо Брекзиту. Наступного дня це рішення затвердила Палата громад.

Однак, в результаті виборів, консерватори (торі) втратили більшість у парламенті (хоч виграли вибори) і були змушені створити коаліціїний уряд з правоцентристською, соціально консервативною Демократичною юніоністською партією Північної Ірландії.^[12]
Головою уряду знову була обрана Тереза Мей.

Примітки |

Це незавершена стаття про британського політика. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

п о р Прем'єр-міністри Великої Британії XVIII століття 1. Волпол • 2. Комптон • 3. Пелем • 4. Пелем-Голлс (1-й раз) • 5. Кавендіш • 6. Пелем-Голлс (2-й раз) • 7. Стюарт • 8. Гренвіль • 9. Вотсон-Вентворт (1-й раз) • 10. Пітт-старший • 11. Фіцрой • 12. лорд Норт • 13. Вотсон-Вентворт (2-й раз) • 14. Петті-Фіцморіс • 15. Кавендіш-Бентінк (1-й раз) • 16. Пітт-молодший XIX століття 16. Пітт-молодший (1-й раз) • 17. Аддінгтон • 18. Пітт-молодший (2-й раз) • 19. лорд Гренвіль • 20. Кавендіш-Бентінк (2-й раз) • 21. Персіваль • 22. Дженкінсон • 23. Каннінг • 24. Робінсон • 25. Веллінгтон (1-й раз) • 26. Грей • 27. Мельбурн (1-й раз) • 28. Веллінгтон (2-й раз) • 29. Піль (1-й раз) • 30. Мельбурн (2-й раз) • 31. Піль (2-й раз) • 32. Расселл (1-й раз) • 33. Дербі (1-й раз) • 34. Гамільтон-Гордон • 35. Пальмерстон (1-й раз) • 36. Дербі (2-й раз) • 37. Пальмерстон (2-й раз) • 38. Расселл (2-й раз) • 39. Дербі (3-й раз) • 40. Дізраелі (1-й раз) • 41. Гладстон (1-й раз) • 42. Дізраелі (2-й раз) • 43. Гладстон (2-й раз) • 44. Солсбері (1-й раз) • 45. Гладстон (3-й раз) • 46. Солсбері (2-й раз) • 47. Гладстон (4-й раз) • 48. Розбері • 49. Солсбері XX століття 49. Солсбері (3-й раз) • 50. Балфур • 51. Кемпбелл-Баннерман • 52. Асквіт • 53. Ллойд Джордж • 54. Бонар Лоу • 55. Болдвін (1-й раз) • 56. Макдональд (1-й раз) • 57. Болдвін (2-й раз) • 58. Макдональд (2-й раз) • 59. Болдвін (3-й раз) • 60. Чемберлен • 61. Черчилль (1-й раз) • 62. Еттлі • 63. Черчилль (2-й раз) • 64. Іден • 65. Макміллан • 66. Дуглас-Г'юм • 67. Вільсон (1-й раз) • 68. Гіт • 69. Вільсон (2-й раз) • 70. Каллаган • 71. Тетчер • 72. Мейджор • 73. Блер XXI століття 73. Блер • 74. Браун • 75. Камерон • 76. Мей

п о р Голови країн та урядів Європи Голови країн  Федеральний президент Австрії (Александер ван дер Беллен) •  Президент Албанії (Ілір Мета) •  Князі-співправителі Андорри (Жоан Енрік Вівес-Сісілья та Емманюель Макрон) •  Король (Філіп I) •  Президент Республіки Білорусь (Олександр Лукашенко) •  Президент Болгарії (Румен Радев) •  Голова Президії Боснії і Герцеговини (Мілорад Додік) •  Папа Римський (Франциск) •  Королева Великої Британії (Єлизавета II) •  Президент Греції (Прокопіс Павлопулос) •  Королева Данії (Маргрете II) •  Президент Естонії (Керсті Кальюлайд) •  Президент Ірландії (Майкл Гіґґінс) •  Президент Ісландії (Гвюдні Йоуганнессон) •  Король Іспанії (Філіп VI) •  Президент Італії (Серджо Матарелла) •  Президент Латвії (Раймондс Вейоніс) •  Президент Литви (Даля Грибаускайте) •  Князь Ліхтенштейну (Ганс-Адам II) •  Великий герцог Люксембургу (Анрі) •  Президент Північної Македонії (Джорге Іванов) •  Президент Мальти (Марі-Луїз Колейро Прека) •  Президент Молдови (Ігор Додон) •  Князь Монако (Альбер II) •  Король Нідерландів (Віллем-Олександр) •  Федеральний президент Німеччини (Франк-Вальтер Штайнмайєр) •  Король Норвегії (Гаральд V) •  Президент Польщі (Анджей Дуда) •  Президент Португалії (Марселу Ребелу де Соза) •  Президент Російської Федерації (Володимир Путін) •  Президент Румунії (Клаус Йоганніс) •  Капітани-регенти Сан-Марино (Нікола Сельва та Мікелє Мураторі) •  Президент Сербії (Александар Вучич) •  Президент Словаччини (Андрей Кіска) •  Президент Словенії (Борут Пахор) •  Президент Угорщини (Янош Адер) •  Президент України (Петро Порошенко) •  Президент Фінляндії (Саулі Нііністьо) •  Президент Франції (Емманюель Макрон) •  Президент Хорватії (Колінда Грабар-Китарович) •  Президент Чехії (Мілош Земан) •  Президент Чорногорії (Мило Джуканович) •  Президент Швейцарії (Улі Маурер) •  Король Швеції (Карл XVI Густав) Частково визнані:  Президент Косова (Хашим Тачі) Голови урядів  Федеральний канцлер Австрії (Себастьян Курц) •  Прем'єр-міністр Албанії (Еді Рама) •  Прем'єр-міністр Андорри (Антоні Марті Петіт) •  Прем'єр-міністр Бельгії (Шарль Мішель) •  Прем'єр-міністр Білорусі (Сергій Румас) •  Прем'єр-міністр Болгарії (Бойко Борисов) •  Прем'єр-міністр Боснії і Герцеговини (Деніс Звіздич) •  Державний секретар Ватикану (П'єтро Паролін) та Голова Губернората Ватикану (Джузеппе Бертелло) •  Прем'єр-міністр Великої Британії (Тереза Мей) •  Прем'єр-міністр Греції (Алексіс Ципрас) •  Прем'єр-міністр Данії (Ларс Люкке Расмуссен) •  Прем'єр-міністр Естонії (Юрі Ратас) •  Прем'єр-міністр Ірландії (Лео Варадкар) •  Прем'єр-міністр Ісландії (Катрин Якобсдоттір) •  Голова Уряду Іспанії (Педро Санчес) •  Голова Ради міністрів Італії (Джузеппе Конте) •  Прем'єр-міністр Латвії (Кріш'яніс Каріньш) •  Міністр-голова Литви (Саулюс Скверняліс) •  Прем'єр-міністр Ліхтенштейну (Адріан Гаслер) •  Прем'єр-міністр Люксембургу (Ксав'є Бетель) •  Прем'єр-міністр Північної Македонії (Зоран Заєв) •  Прем'єр-міністр Мальти (Джозеф Мускат) •  Прем'єр-міністр Молдови (Павел Філіп) •  Державний міністр Монако (Серж Тель) •  Прем'єр-міністр Нідерландів (Марк Рютте) •  Федеральний канцлер Німеччини (Ангела Меркель) •  Прем'єр-міністр Норвегії (Ерна Солберг) •  Прем'єр-міністр Польщі (Матеуш Моравецький) •  Прем'єр-міністр Португалії (Антоніу Кошта) •  Голова Уряду Російської Федерації (Дмитро Медведєв) •  Прем'єр-міністр Румунії (Віоріка Денчіле) •  Держсекретар закордонних справ і політики Сан-Марино (Нікола Ренці) •  Прем'єр-міністр Сербії (Ана Брнабич) •  Прем'єр-міністр Словаччини (Петер Пеллегріні) •  Голова Уряду Словенії (Мар'ян Шарец) •  Прем'єр-міністр Угорщини (Віктор Орбан) •  Прем'єр-міністр України (Володимир Гройсман) •  Прем'єр-міністр Фінляндії (Юга Сіпіля) •  Прем'єр-міністр Франції (Едуар Філіпп) •  Прем'єр-міністр Хорватії (Андрей Пленкович) •  Прем'єр-міністр Чехії (Андрей Бабіш) •  Голова Уряду Чорногорії (Душко Маркович) •  Прем'єр-міністр Швеції (Стефан Левен) Частково визнані:  Прем'єр-міністр Косова (Рамуш Харадінай)

п о р Кабінет Терези Мей Члени кабінету Карен Бредлі Джеймс Брокеншир Алан Кернс Грег Кларк Девід Девіс Наталі Еванс Кріс Грейлінг Деміан Грін Джастін Грінінг Філіп Геммонд Джеремі Гант Саджид Джавід Борис Джонсон Андреа Ледсом Девід Лідінгтон Патрік Маклафлін Тереза Мей Девід Манделл Пріті Пател Ембер Радд Елізабет Трасс Майкл Феллон до 2 листопада 2017 Ліам Фокс Відвідують засідання Гевін Вільямсон Бен Гаммер Роберт Галфон Девід Гок Джеремі Райт

п о р Європейська рада Жан-Клод Юнкер • Дональд Туск Себастьян Курц • Шарль Мішель • Бойко Борисов • Тереза Мей • Алексіс Ципрас • Ларс Люкке Расмуссен • Юрі Ратас • Майкл Гіґґінс • Педро Санчес • Джузеппе Конте • Нікос Анастасіадіс • Кріш'яніс Каріньш • Даля Грибаускайте • Ксав'є Бетель • Джозеф Мускат • Марк Рютте • Ангела Меркель • Матеуш Моравецький • Антоніу Кошта • Клаус Йоганніс • Петер Пеллегріні • Мар'ян Шарец • Віктор Орбан • Юга Сіпіля • Емманюель Макрон • Андрей Пленкович • Андрей Бабіш • Стефан Левен

У соціальних мережах Facebook · Twitter Тематичні сайти Internet Movie Database · Quora · Quora Словники та енциклопедії Britannica (онлайн) Нормативний контроль GND: 1105519287 · LCCN: no2016103033 · NTA: 409754552 · VIAF: 69146825110707631644