Педро Санчес
| Педро Санчес | |
|---|---|
| Pedro Sánchez | |
 | |
 10-й Прем'єр-міністр Іспанії  | |
| Час на посаді: | |
1 червня 2018 — нині на посаді | |
| Попередник | Маріано Рахой |
Лідер опозиції Іспанії | |
| Час на посаді: | |
18 червня 2017 — 1 червня 2018 | |
| Попередник | Альфредо Перес Рубалькаба |
| Наступник | Маріано Рахой |
 Генеральний секретар Іспанської соціалістичної робітничої партії | |
| Час на посаді: | |
17 червня 2017 — нині на посаді | |
| Попередник | тимчасовий комітет |
| Народився | 29 лютого 1972(1972-02-29) (47 років) Мадрид, Іспанія |
| Громадянство |  Іспанія |
| Освіта | Мадридський університет, Брюссельський вільний університет, Бізнес-школа Університету Наварри, Університет Каміло Хосе Села |
| Політична партія | Іспанська соціалістична робітнича партія |
| Дружина | Марія Ґомез Фернандез (2006) |
| Діти | дві дочки |
| Професія | економіст, політик |
| Підпис |  |
| sanchezcastejon.es | |
| |
Педро Санчес Перес-Кастехон (ісп. Pedro Sánchez Pérez-Castejón; нар. 29 лютого 1972, Мадрид) — іспанський економіст і політик, національний лідер Іспанської соціалістичної робітничої партії (ІСРП) з 2014 року. Голова уряду Іспанії з 1 червня 2018.
У 1995 році отримав ступінь бакалавра з економіки в Мадридському університеті, пізніше продовжив навчання у IESE Business School і Брюссельському вільному університеті. У 2012 отримав ступінь доктора в Університеті Каміло Хосе Села.
Почав політичну діяльність у рамках Молодіжної організації ІСРП. Він працював політичним консультантом у Європейському парламенті, в офісі Верховного представника ООН щодо Боснії і Герцеговини та управлінні партії. З 2004 по 2009 входив до міської ради Мадрида. У 2008 році він став лектором з економіки в Університеті Каміло Хосе Села. Згодом він був обраний членом Конгресу депутатів, нижньої палати Генеральних кортесів.
Одружений, має двох доньок.
На чолі уряду |
1 червня 2018 року в парламенті відбулося голосування про долю чинного прем'єр-міністра Маріано Рахой, чия партія виявилася замішана в корупційному скандалі: 180 депутатів висловилися за вотум недовіри, 169 — проти, при одному що утримався[1] Після цього король Іспанії Філіп VI вніс пропозицію про нового голову уряду Педро Санчеса, який і обійняв цю посаду.
Йдучи у відставку, Маріано Рахой дав новому Кабінету міністрів звучне ім'я: «уряд Франкенштейна» (так як з ідеологічної точки зору різні за прагненнями парламентські фракції об'єднує тільки загальна нелюбов до правлячої довгі роки Народної партії) і передбачив Іспанії період економічної нестабільності[2].
Примітки |
↑ Garcia, Elsa (25 April 2018). Socialist party chief calls for transitional government. El País (Madrid). Процитовано 1 June 2018.
↑ Правительство Испании потеряло доверие Коммерсантъ, 1 июня 2018 года
Посилання |
- Офіційний сайт
 | Це незавершена стаття про політичного діяча Іспанії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||
| ||||||||
Федеральний президент Австрії (Александер ван дер Беллен) • 
Президент Албанії (Ілір Мета) • 
Князі-співправителі Андорри (Жоан Енрік Вівес-Сісілья та Емманюель Макрон) • 
Король (Філіп I) • 
Президент Республіки Білорусь (Олександр Лукашенко) • 
Президент Болгарії (Румен Радев) • 
Голова Президії Боснії і Герцеговини (Мілорад Додік) • 
Папа Римський (Франциск) • 
Королева Великої Британії (Єлизавета II) • 
Президент Греції (Прокопіс Павлопулос) • 
Королева Данії (Маргрете II) • 
Президент Естонії (Керсті Кальюлайд) • 
Президент Ірландії (Майкл Гіґґінс) • 
Президент Ісландії (Гвюдні Йоуганнессон) • 
Президент Італії (Серджо Матарелла) • 
Президент Латвії (Раймондс Вейоніс) • 
Президент Литви (Даля Грибаускайте) • 
Князь Ліхтенштейну (Ганс-Адам II) • 
Великий герцог Люксембургу (Анрі) • 
Президент Північної Македонії (Джорге Іванов) • 
Президент Мальти (Марі-Луїз Колейро Прека) • 
Президент Молдови (Ігор Додон) • 
Князь Монако (Альбер II) • 
Король Нідерландів (Віллем-Олександр) • 
Федеральний президент Німеччини (Франк-Вальтер Штайнмайєр) • 
Король Норвегії (Гаральд V) • 
Президент Польщі (Анджей Дуда) • 
Президент Португалії (Марселу Ребелу де Соза) • 
Президент Російської Федерації (Володимир Путін) • 
Президент Румунії (Клаус Йоганніс) • 
Капітани-регенти Сан-Марино (Нікола Сельва та Мікелє Мураторі) • 
Президент Сербії (Александар Вучич) • 
Президент Словаччини (Андрей Кіска) • 
Президент Словенії (Борут Пахор) • 
Президент Угорщини (Янош Адер) • 
Президент України (Петро Порошенко) • 
Президент Фінляндії (Саулі Нііністьо) • 
Президент Франції (Емманюель Макрон) • 
Президент Хорватії (Колінда Грабар-Китарович) • 
Президент Чехії (Мілош Земан) • 
Президент Чорногорії (Мило Джуканович) • 
Президент Швейцарії (Улі Маурер) • 
Король Швеції (Карл XVI Густав)
Президент Косова (Хашим Тачі)
| ||||||||
Європейська рада
Нікос Анастасіадіс •
|
Портал «Біографії»
Портал «Іспанія»
