Катрин Якобсдоттір
Це ісландське ім'я, де Катрин — особове ім'я, а Якобсдоттір — по батькові.
| Катрин Якобсдоттір | |
|---|---|
| Katrín Jakobsdóttir | |
 | |
 28-ма Прем'єр-міністр Ісландії  | |
| Час на посаді: | |
30 листопада 2017 — нині на посаді | |
| Президент | Гвюдні Йоуганнессон |
| Попередник | Б'ярні Бенедиктссон |
| Міністр освіти, науки і культури Ісландії | |
| Час на посаді: | |
2 лютого 2009 — 23 травня 2013 | |
| Попередник | Катрін Ґуннарсдоттір |
| Наступник | Іллуґі Ґуннарсон |
Голова Ліво-зеленого руху | |
| Час на посаді: | |
24 лютого 2013 — нині на посаді | |
| Попередник | Стайнґрімур Йоган Сіґфусон |
| Народився | 1 лютого 1976(1976-02-01) (43 роки) Рейк'явік, Ісландія |
| Громадянство |  Ісландія |
| Освіта | Університет Ісландії |
| Політична партія | Ліво-зелений рух |
| Чоловік | Ґуннар Йорн Сіґвальдасон |
| Діти | троє синів |
| Професія | філолог, політик |
| |
Катрин Якобсдоттір (ісл. Katrín Jakobsdóttir, вимова [ˈkʰaːtʰrin ˈjaːkʰɔpstouhtɪr]; нар. 1 лютого 1976, Рейк'явік) — ісландський політичний діяч лівого спрямування. Прем'єр-міністр Ісландії від 30 листопада 2017 року.
Зміст
1 Біографія
2 Політична діяльність
3 Примітки
4 Посилання
Біографія |
Походить з родини ісландської інтелігенції, що надала країні декількох відомих літераторів, вчених, інженерів і політиків. Закінчила Університет Ісландії в 1999 році зі ступенем бакалавра ісландської та французької мови. Захистила магістерську дисертацію з ісландської літератури, присвячену творчості популярного ісландського автора детективів Арнальдура Індрідасона, в тому ж університеті в 2004 році.
Працювала на півставки як мовний консультант в інформаційній агенції каналу суспільного мовлення RÚV в 1999-2003 роках. Потім підробляла як журналістка-фрілансер для телебачення та різних друкованих ЗМІ у 2004 — 2006, а також була інструктором з безперервної освіти в 2004-2007 роках. Працювала в редакції видавництва «Едда» та журналі JPV (2005-2006).
Катрин Якобсдоттір на сесії Північної ради у Копенгагені, 2011 рік.
Викладач в Університеті Ісландії, університеті та коледжі Рейк'явіка (2006-2007).
Політична діяльність |
Брала активну участь у студентській, а потім муніципальній політиці, як помічник члена міської ради Рейк'явіку.
Член Альтингу від Північного виборчого округу Рейк'явіка з 2007 року.
Брала участь у діяльності партії «Ліво-зелений рух» з моменту її заснування в 1999 році, в 2003 році була заступницею голови партії. 2007 року була вперше обрана до парламенту, з 2 лютого 2009 року по 23 травня 2013 року очолювала міністерство освіти, науки і культури та міністерство з питань співробітництва з країнами Північної Європи. В 2013 році, після поразки «Ліво-зеленого руху» на виборах, була обрана головою партії[1][2].
Опитування громадської думки показали, що у Катрин Якобсдоттір найвищий рейтинг довіри серед усіх ісландських політиків станом на весну 2016 роки (59,2%)[3].Привела свою партію до першої в її історії другого місця на парламентських виборах 2016 року. У листопаді 2017 р., після чергових виборів, отримала мандат на створення нового уряду[4].
Після кількох тижнів переговорів партія завершила переговори про коаліцію з партією Незалежності поточного прем'єр-міністра Б'ярні Бенедиктссона, яка має найбільше місць в парламенті, а також з Прогресивною партією[5].. 30 листопада 2017 року Катрин Якобсдоттір очолила уряд[6][7]..
Займає екосоціалістичні та феміністичні позиції; прихильниця лібералізації міграційного законодавства та декриміналізації легких наркотиків; виступає проти приєднання Ісландії до Євросоюзу, оскільки вважає, що політика ЄС зосереджена на принципах вільного ринку і в ній занадто багато від глобального капіталізму.
Примітки |
↑ Денис Пилаш. Левые на краю света. Часть 2: Исландия // Спільне. — 12 січня 2018
↑ Katrín Jakobsdóttir. Secretariat of Althingi. Процитовано 31 January 2009.
↑ СМИ Скандинавии: Исландия — это почти Россия
↑ Jakobsdóttir summoned to Iceland's President (en). icelandmonitor.mbl.is. 2 listopada 2017. Процитовано 2017-11-03.
↑ Iceland's New Government Signs Coalition Agreement (en). icelandreview.com. 30 listopada 2017. Процитовано 2017-11-30.
↑ Katrín Jakobsdóttir Becomes Prime Minister of Iceland (en). icelandreview.com. 30 listopada 2017. Процитовано 2017-11-30.
↑ Five Women, Six Men in New Cabinet (en). icelandreview.com. 30 listopada 2017. Процитовано 2017-11-30.
Посилання |
- Nordic Labour Journal: Katrín Jakobsdóttir - party leader during times of change
| |||||
| ||||||||
Федеральний президент Австрії (Александер ван дер Беллен) • 
Президент Албанії (Ілір Мета) • 
Князі-співправителі Андорри (Жоан Енрік Вівес-Сісілья та Емманюель Макрон) • 
Король (Філіп I) • 
Президент Республіки Білорусь (Олександр Лукашенко) • 
Президент Болгарії (Румен Радев) • 
Голова Президії Боснії і Герцеговини (Мілорад Додік) • 
Папа Римський (Франциск) • 
Королева Великої Британії (Єлизавета II) • 
Президент Греції (Прокопіс Павлопулос) • 
Королева Данії (Маргрете II) • 
Президент Естонії (Керсті Кальюлайд) • 
Президент Ірландії (Майкл Гіґґінс) • 
Король Іспанії (Філіп VI) • 
Президент Італії (Серджо Матарелла) • 
Президент Латвії (Раймондс Вейоніс) • 
Президент Литви (Даля Грибаускайте) • 
Князь Ліхтенштейну (Ганс-Адам II) • 
Великий герцог Люксембургу (Анрі) • 
Президент Північної Македонії (Джорге Іванов) • 
Президент Мальти (Марі-Луїз Колейро Прека) • 
Президент Молдови (Ігор Додон) • 
Князь Монако (Альбер II) • 
Король Нідерландів (Віллем-Олександр) • 
Федеральний президент Німеччини (Франк-Вальтер Штайнмайєр) • 
Король Норвегії (Гаральд V) • 
Президент Польщі (Анджей Дуда) • 
Президент Португалії (Марселу Ребелу де Соза) • 
Президент Російської Федерації (Володимир Путін) • 
Президент Румунії (Клаус Йоганніс) • 
Капітани-регенти Сан-Марино (Нікола Сельва та Мікелє Мураторі) • 
Президент Сербії (Александар Вучич) • 
Президент Словаччини (Андрей Кіска) • 
Президент Словенії (Борут Пахор) • 
Президент Угорщини (Янош Адер) • 
Президент України (Петро Порошенко) • 
Президент Фінляндії (Саулі Нііністьо) • 
Президент Франції (Емманюель Макрон) • 
Президент Хорватії (Колінда Грабар-Китарович) • 
Президент Чехії (Мілош Земан) • 
Президент Чорногорії (Мило Джуканович) • 
Президент Швейцарії (Улі Маурер) • 
Король Швеції (Карл XVI Густав)
Президент Косова (Хашим Тачі)
|
Портал «Біографії»
