Магнат





Український магнат Костянтин Іванович Острозький


Магна́т (лат. magnus — великий) — вельможа, можновладець, князь. Людина високого соціального стану, шляхетського походження чи багата (великий землевласник, представник родової й багатої знаті). У середньовіччі — назва вищих землевласників і воєначальників вище барони: графи, герцоги, князі та територіальні принци. У переносному значенні — великий власник, багатій, олігарх.






Зміст





  • 1 Іспанія і Португалія


  • 2 Італія


  • 3 Річ Посполита


  • 4 Угорщина


  • 5 Японія


  • 6 Див. також


  • 7 Примітки


  • 8 Джерела та література

    • 8.1 Література





Іспанія і Португалія |


  • Гранди


Італія |


У середньовіччі в італійських містах-республіках (Венеція, Флоренція, Генуя) правили династії багатих магнатів, олігархів (Борджа, Медічі, Сцевола).



Річ Посполита |


У шляхетській республіці Речі Посполитій магнатами називалися духовні і світські сенатори або державні радники (радні пани) і знатне шляхетство.


Інші назви: князі, королев'ята, славне панство, велике панство, зацне панство, великоімениті тощо.



Угорщина |


В Угорщині так звали представників знатних дворянських родів, князів, графів і баронів, які, згідно з Конституцією, мали спадкове право на участь в представництві і збиралися в особливій палаті (стіл магнатів, високий стіл — угор. felső ház).



Японія |


  • Магнат (Японія)


Провінційні або регіональні володарі в домодерній Японії XIV—XIX століття. Представники найбільших шляхетних і найзаможніших самурайських родів, голови територіальних уділів[1]. У період Едо усі землевласники, прибуток яких перевищував 10 000 коку, називалися магнатами. Також — даймьо.



Див. також |


  • Шляхта

  • магнатське господарство


Примітки |




  1. Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа Архівовано 6 October 2014[Дата не збігається] у Wayback Machine.. — К.: Дух і Літера, 2013. — С. 19-21, 23-24.



Джерела та література |



  • О. І. Гуржій. Магнати // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 417. — ISBN 978-966-00-1028-1.


  • Т. І. Бондарук. Магнати // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — 672—768 с. — ISBN 966-749-200-1.


Література |



  • Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI—XVII ст. — Київ: Критика, 2002. — 416 с. ISBN 966-7679-23-3


  • Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна (вид. 2-е, перег. і випр.). — Київ: Критика, 2008. — 472 с. ISBN 966-8978-14-5


  • Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа. — К.: Дух і Літера, 2013. — 960 с. з іл. ISBN 978-966-378-293-5.









Popular posts from this blog

1928 у кіно

Захаров Федір Захарович

Ель Греко