Ufdjrw

Український магнат Костянтин Іванович Острозький

Магна́т (лат. magnus — великий) — вельможа, можновладець, князь. Людина високого соціального стану, шляхетського походження чи багата (великий землевласник, представник родової й багатої знаті). У середньовіччі — назва вищих землевласників і воєначальників вище барони: графи, герцоги, князі та територіальні принци. У переносному значенні — великий власник, багатій, олігарх.

Іспанія і Португалія |

• Гранди

Італія |

У середньовіччі в італійських містах-республіках (Венеція, Флоренція, Генуя) правили династії багатих магнатів, олігархів (Борджа, Медічі, Сцевола).

Річ Посполита |

У шляхетській республіці Речі Посполитій магнатами називалися духовні і світські сенатори або державні радники (радні пани) і знатне шляхетство.

Інші назви: князі, королев'ята, славне панство, велике панство, зацне панство, великоімениті тощо.

Угорщина |

В Угорщині так звали представників знатних дворянських родів, князів, графів і баронів, які, згідно з Конституцією, мали спадкове право на участь в представництві і збиралися в особливій палаті (стіл магнатів, високий стіл — угор. felső ház).

Японія |

• Магнат (Японія)

Провінційні або регіональні володарі в домодерній Японії XIV—XIX століття. Представники найбільших шляхетних і найзаможніших самурайських родів, голови територіальних уділів^[1]. У період Едо усі землевласники, прибуток яких перевищував 10 000 коку, називалися магнатами. Також — даймьо.

Див. також |

• Шляхта


• магнатське господарство

Примітки |

Джерела та література |

• 
  О. І. Гуржій. Магнати // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 417. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  


• 
  Т. І. Бондарук. Магнати // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — 672—768 с. — ISBN 966-749-200-1.
  

Література |

• 
  Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI—XVII ст. — Київ: Критика, 2002. — 416 с. ISBN 966-7679-23-3
  


• 
  Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна (вид. 2-е, перег. і випр.). — Київ: Критика, 2008. — 472 с. ISBN 966-8978-14-5
  


• 
  Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа. — К.: Дух і Літера, 2013. — 960 с. з іл. ISBN 978-966-378-293-5.

Цю статтю необхідно дописати чи вдосконалити. Ви можете допомогти проекту, зробивши це. Це повідомлення варто замінити точнішим.