Хуліо Кортасар
| Хуліо Кортасар | ||||
|---|---|---|---|---|
| Julio Cortázar | ||||
 Хуліо Кортасар | ||||
| Псевдо | Julio Denis | |||
| Народився | 26 серпня 1914(1914-08-26) Іксель, Бельгія | |||
| Помер | 12 лютого 1984(1984-02-12) (69 років) Париж, Франція ·Гострий лімфобластний лейкоз | |||
| Поховання | цвинтар Монпарнас :  | |||
| Громадянство |  Аргентина,  Франція | |||
| Діяльність | письменник, перекладач | |||
| Alma mater | Facultad de Filosofía y Letras de la Universidad de Buenos Aires[d] | |||
| Мова творів | французька, іспанська[1] і англійська | |||
| Напрямок | магічний реалізм | |||
| Жанр | магічний реалізм і поезія | |||
| Magnum opus | "Гра в класи" | |||
| Конфесія | атеїзм | |||
| У шлюбі з | Ugnė Karvelis[d], Aurora Bernárdez[d] і Carol Dunlop[d] | |||
| Автограф |  | |||
| Нагороди | премія Медічі за найкращий твір на іноземній мові[d] | |||
 Хуліо Кортасар на Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
|Lib=
Ху́ліо Флоре́нсіо Корта́сар (ісп. Julio Florencio Cortázar; нар. 26 серпня 1914, Іксель — пом. 12 лютого 1984, Париж) — аргентинський прозаїк та поет, представник напряму «магічний реалізм»
Зміст
1 Біографія
2 Творча діяльність
3 Бібліографія
4 Видання українською
5 Примітки
6 Джерела
Біографія |
Хуліо Кортасар народився 26 серпня 1914 р. в Ікселі, Брюссельський столичний регіон, в сім'ї співробітника аргентинського торгового представництва. Дитинство і юність провів в Буенос-Айресі. Закінчивши школу, вступив на літературно-філософський факультет столичного університету, але через відсутність коштів за рік залишив навчання і сім років пропрацював сільським вчителем. У 1944 р. став викладати в університеті міста Мендоса. Брав участь в антидиктаторських виступах інтелігенції і був вимушений залишити педагогічну діяльність.
У 1946 р. повернувся в Буенос-Айрес, став співробітником в Книжковій палаті. Отримавши в 1951 р. літературну стипендію, виїхав до Європи, де до кінця днів жив в Парижі, довгі роки працював перекладачем при ЮНЕСКО. Почав писати дуже рано, в 1938 р. дебютував як поет-символіст збіркою сонетів «Присутність». Вірші продовжував складати впродовж всього життя, але не публікував їх; посмертно була видана лірична книга «Тільки сутінки» (1984), куди увійшли вірші і поеми, створені від початку 1950-х до 1983 р.
Письменник помер в Парижі від лейкемії 12 лютого 1984 р. Похований на паризькому кладовищі Монпарнас.
Творча діяльність |
Перше оповідання «Захоплений будинок» було надруковано в 1946 р. в журналі, що видавав Борхес, якого Кортасар вважав своїм наставником. Вже на початковому етапі творчості виявилася схильність Кортасара до своєрідного поєднання реальності з фантастикою, орієнтація на несподіванку, що вражає сприйняття. Нічим не примітна і зовні стійка повсякденність починала розхитуватися під впливом таємничих, ворожих сил, агресія ірреальності породжувала неясний неспокій, передчуття небезпеки — романи «Іспит» (написаний в 1950 р., побачило світло тільки в 1986 р.), «Виграші» (1960), збірки оповідань «Бестіарій» (1951), «Кінець гри» (1956—1964). Фантастична вигадка дозволяла припустити сумнівність і умовність сталих уявлень про оточення, відчути примарність і крихкість звичних співвідношень між елементами реальності.
З роками своєрідний кортасарівський спосіб передачі фантастичного припущення видозмінився, ірраціональність подій не завжди була обумовлена втручанням сили «ззовні», нерідко незвичне, несподіване зароджувалося у внутрішньому просторі самої людини. Кортасар — визнаний майстер новели, автор збірок «Життя хронопів і фамів» (1962), «Всі вогні — вогонь» (1966), «Той, хто тут бродить» (1977), «Дехто Лукас» (1979), «Ми так любили Гленду» (1980), «Поза часом» (1982) і інших — з великою увагою відносився до цього жанру, вважаючи, що «роман перемагає завжди за очками, оповідання має виграти нокаутом». Його оповідання — розгорнені метафори, їх відрізняють концентрована атмосфера розповіді, напружена пульсація внутрішнього ритму, відшліфованість словесного матеріалу. Але славу Кортасар здобув головним чином як романіст, виступивши одним з творців «нового латиноамериканського роману».
Після написаних виключно на аргентинському матеріалі «Іспиту» і «Виграшів» в зрілий період творчості створені «Гра в класики» (1963), «62. Модель для збірки» (1968); героями цих творі були не тільки аргентинці, але і французи, англійці, данці. В центрі уваги автора — сучасні соціальні, психологічні, етичні проблеми, мова ведеться про відношення до світу і інших людей, до влади, про самостійність і свободу, про егоїзм і борг, доброту і любов, але часто це предстає в суто метафоризованих варіантах. Романи відрізняє нова, незвичайна манера писання, калейдоскопічність подій, змішання стилів, ускладнені алюзії, багатошарова символіка, їх пронизує експериментаторський і ігровий дух — невичерпна фантазія автора відкриває простір для уяви і думки дійшлого читача, акту творчості, що стає співучасником. Письменник грає зі словами, образами, віртуозно використовує пародію, параболу, парадокс. Життя його героїв протікає в чисто кортасарівському інтелектуальному просторі — це групи близьких по духу і образу думок людей, які прагнуть своїм повсякденним існуванням спростовувати існуючий світопорядок з його умовностями і стандартами, не охочих вести благопристойний спосіб життя.
Бібліографія |
- Los Reyes / Королі (1949)
- Bestiario / Звіринець (збірка) (1951): Carta a una señorita en París / Лист у Париж одній сеньйориті
- Final de Juego / Кінець гри (1956)
- Las armas secretas / Таємна зброя (1959)
- Los premios / Виграші (1960)
- Historias de cronopios y de famas / Життя хронопів і фамів (1962)
- Rayuela / Гра в класи (1963)
- Todos los fuegos el fuego / Всі вогні — вогонь (1966)
- La vuelta al día en ochenta mundos / Навколо дня на вісімдесяти світах (1967)
- 62, modelo para armar / 62. Модель для збірки (1968)
- Último round / Останній раунд (1969)
- La prosa del Observatorio / Проза з обсерваторії (1972)
- Libro de Manuel / Книга Мануеля (1973)
- Octaedro / Восьмигранник (1974)
- Alguien anda por ahí / Той, хто тут бродить (1977)
- Territorios / Території (1978)
- Un tal Lucas / Дехто Лукас (1979)
- Queremos tanto a Glenda / Ми так любимо Гленду (1980)
- Deshoras / Поза часом (1982)
- Nicaragua tan violentamente dulce / Нікарагуа, нещадно-ніжний край (1983)
- Divertimento / Дивертисмент (1986)
- El Examen / Іспит (1986)
- Diario de Andrés Fava / Щоденник Андреса Фави (1995)
- Adiós Robinson / Прощавай, Робінзоне (1995)
- Cartas / Листи (2000)
Видання українською |
- Хуліо Кортасар. Таємна зброя / Пер. з ісп. Ю. Покальчука. — Київ: «Дніпро», 1983. — 283 с. — (Серія «Зарубіжна новела»).
- Хуліо Кортасар. «Слина диявола». — «Кур'єр Кривбасу», № 154, 2002. Переклала Галина Грабовська
- Хуліо Кортасар. «Переслідувач». — «Всесвіт», № 11-12, 2007. Переклала Галина Грабовська
- Хуліо Кортасар. Гра в класи / Пер. з ісп. А. Перепадя. — Харків: «Фоліо», 2008. — 539 с. — (Серія «Бібліотека світової літератури»).
- Хуліо Кортасар. «Південна автострада». — «Всесвіт», № № 3-4, 2009. Переклала Галина Грабовська
- Хуліо Кортасар. Читанка для Мануеля / Пер. з ісп. П. Таращука. — Харків: «Фоліо», 2009. — 416 с. — (Серія «Бібліотека світової літератури»).
- Хуліо Кортасар. Поза часом / Пер. з ісп. С. Борщевського. — Львів: «Кальварія», 2014. — 280 с.
- Хуліо Кортасар. Усі вогні — вогонь / пер. з ісп. Ю. Покальчука та С. Борщевського. — К. : «Видавництво Анетти Антоненко», 2018. — 160 с. — ISBN 978-617-7192-96-0.
Примітки |
↑ абв ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q54837d:Track:Q19938912
Джерела |
Хуліо Кортасар(рос.)
Хуліо Кортасар в бібліотеці Мошкова(рос.)
Головна сторінка письменника іспанською мовою(ісп.)
|
Біографії
Література
Фантастика
Південна Америка
Аргентина
Латинська Америка
