Ufdjrw

Януш Острозький
пол. Janusz Ostrogski
	; ;
Народився	; бл. 1554;
Помер	; 12 вересня 1620(1620-09-12); Тарнів;
Громадянство; (підданство);	; Річ Посполита Корона Польська
Національність	; русин (українець)
Діяльність	; державний, політичний, культурний діяч, меценат
Титул	; князь;
Посада	; воєвода волинський, каштелян краківський;
Конфесія	; православний, греко-католик, католик
Рід	; Острозькі;
Батько	; Василь Костянтин Острозький;
Мати	; Софія Тарновська
Родичі	; Йонас Юрґіс (Ян Єжи) Радзивілл (зять)
Брати, сестри	; • Острозький Олександр Васильович, Катерина Острозька і Elisabeth Ostrogska[d];
У шлюбі з	; Сузанна Середі (Зузанна Шередій); Катажина Любомирська; Теофіла Тарло
Діти	; Елеонора, Єфросинія, Василь Войтех,[джерело?] Януш Володимир
	; ; ;
	; ; ; ; ; ; ; ; Медіафайли у Вікісховищі?; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Острозький.

|місце_поховання=

Януш Острозький (1554 — 1620) — князь, магнат руського походження, військовий та державний діяч Речі Посполитої. Засновник «Острозького майорату (ординації)»^[2]. Перший римо-католик у роді князів Острозьких.

Зміст

1 Життєпис

2 Уряди

3 Шлюби, діти

4 Маєтності

5 Будівництво, фундуші

6 Див. також

7 Примітки

8 Джерела

9 Посилання

Життєпис |

Портрет

Елеонора Острозька

Медаль Василя Костянтина Острозького

Син князя Василя Костянтина Острозького та його дружини Зофії з Тарновських гербу Леліва. Останній чоловік з великого роду князів Острозьких. Вихований у латино-польському дусі.

Освіту отримав вдома при дворі батька в Дубному (батько навчав військовому мистецтву) та при дворі імператора Священної Римської імперії. В серпні 1573 за дорученням батька їздив до Познані, звідки перевіз до Дубного двоюрідну сестру Гальшку Єлизавету. В лютому 1574 р. з батьком брав участь у коронації Генріха Валуа. Тісно співпрацював з батьком під час безкоролів'я, представляв його на з'їзді «баторіян» в Єнджеєві (лютий 1576 р.).^[3]

В 1577 р. за дорученням батька обороняв Дубно від облоги татар.

У 1579 році (може, й раніше^[4]) перейшов до католицизму^[5] (за іншими даними, перейшов до унії), що було причиною конфліктів з батьком, який, можливо, закрив його у в'язниці замку в Дубному^[6]. У молодому віці очолював княже військо для захисту міста від татар.

Як і батько, критично ставився до Лжедмитрія, в 1604 р. заперечував плани його підтримки.^[7]

У 1590 році купив у Вишневецького Олександра начебто «куплений» маєток Криштофа Косинського, що розташовувався на Київщині.

Власник сотні міст та замків, тисяч сіл на Волині, з 1593 року каштелян краківський, з щирої монаршої і сеймової ласки отримав саме чорноземне серце України — староства Білоцерківське, Богуславське, Брацлавське, Черкаське, Корсунське і Переяславське. Став найпотужнішим паном в Речі Посполитій (до Вишневецьких).

Під час рокошу Миколая Зебжидовського став на сторону короля в битві під Гузовим. Вів перемовини з рокошанами, одним з посередників на яких був Януш Радзивілл.^[8]

У 1609 році для захисту кордонів держави і своїх володінь заснував Острозьку ординацію, столицею якої згодом стало Дубне. У Дубенському замку постійно тримав до 300 воїнів. Оберігав скарби дідів-прадідів, серед яких особливо дорожив золотою медаллю з зображенням свого батька, яку завжди, як оберіг, брав з собою в походи^[9]. Православ'ю у своїх володіннях не перешкоджав.

За його заповітом було створено командорство Мальтійського ордену у Польщі.

Помер 12 (або 13) вересня 1620 р., був похований 3 листопада. Поховальну промову на церемонії виголосив краківський канонік Якуб Островскі.^[10] У костелі в Тарнові встановлено йому надгробок з епітафією.^[11]

Після смерті Януша Острозького, останнього представника князівського роду по чоловічій лінії і віддання заміж дочок змусило Анну Костку — вдову князя Олександра — брата Януша Острозького, до поділу маєтків. Найстарша дочка Софія — дружина тогочасного коронного підчашого (став воєводою краківським) Станіслава Любомирського (1583—1649) — одержала в спадщину Полонне.

Уряди |

Волинський воєвода (1584–1593), краківський каштелян («номінація» 25 лютого 1593-1620; завдяки прихильності католицьких кіл^[4]), білоцерківський, черкаський, канівський, переяславський (1594–1620) та володимирський староста (1604–1620).

Шлюби, діти |

Перша дружина — Сузанна Середі (Зузанна Шередій^[1]) — донька Дьйордя Середі, внучка угорського гетьмана Каспера Середі^[12]. Діти:

Елеонора — дружина спершу Героніма Язловецького, згодом Яна Єжи Радзивілла

Єфросинія — дружина князя Олександра Заславського.^[13]

Друга дружина — Катажина з Любомирських.

Третя дружина — Теофіла з Тарлів. Син від третьої дружини Януш Володимир помер малолітнім.

Маєтності |

Був власником, зокрема, Богуслава, Дубного. Величезні маєтності Острозьких перейшли до князів Заславських, згодом — до князів Сангушків та інших шляхетських родів.

Будівництво, фундуші |

Надгробок Осторозьких, катедра Тарнува

Зміцнення Дубенського замку бастіонами, глибоким ровом, підвісним мостом (початок XVII ст.)

Костел святої Анни, Полонне (завершено в 1607 р.)

Костел Матері Божої Громничої та домініканський монастир, Старокостянтинів

Монастир францисканців, Межиріч

Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та монастир бернардинів, Дубне

костели (Степань, Деражня, Бережниця)

колегіата (Тарнув), в якій оплатив надгробок роботи Яна Пфістера для себе та першої дружини

заснування міст на Кухмістрівщині (зокрема, Василів, Обухів)

Див. також |

Острозькі

Повстання під проводом Криштофа Косинського.

Примітки |

↑ ^а^б Левицький О. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К. : Україна, 1994. — С. 224. — ISBN 5-319-01070-2.

↑ Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна…nbsp;— C. 308.

↑ Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 481.

↑ ^а^б Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 482.

↑ Ясіновський А. Острозький Януш Костянтинович… — С. 693.

↑ це твердження ставив під сумнів М. Гембарович → Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 482.

↑ Там само. — S. 483.

↑ Wasilewski T. Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 205. (пол.)

↑ Ця медаль нині знаходиться в Ермітажі.

↑ Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 485.

↑ Starovolscius S. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 644—645. (лат.)

↑ Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — t. 3. — S. 517.

↑ Вознюк О. Родовід князв Заславських.

Джерела |

Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — ISBN 966-8978-14-5.

Ясіновський А. Острозький Януш Костянтинович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 693. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 481—486. (пол.)

Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1738. — T. 3. — S. 514—517. (пол.)

Походяща О. Портрет краківського каштеляна Януша Острозького з колекції Національного музею історії України // Острозька давнина. Науковий збірник / Ред. кол. Ігор Пасічник (гол. ред.), Ігор Тесленко (відпов. ред.) та ін. – Остріг: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2016. – Вип. 5

Посилання |

Князь Януш Острозький — меценат костьолу та захисник православної церкви.

Князь Януш Острозький — політик та оборонець земель руських.

Острозький Іван (Януш) // Українці в світі.

367. Листопада 24 — Скарга пп. Адама і Романа Чолганських, Кременецький земський суд .

Jan «I» ks. Ostrogski h. wł. (ID: 15.105.246). (пол.)

Попередник
Андрій Вишневецький

Воєвода Волинський
1585-1593

Наступник
Олександр Острозький

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Біографії Історія Тернопільщина

[ОЛ24-1] а^б Левицький О. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К. : Україна, 1994. — С. 224. — ISBN 5-319-01070-2.

[2] Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна…nbsp;— C. 308.

[3] Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 481.

[P2-4] а^б Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 482.

[Т93-5] Ясіновський А. Острозький Януш Костянтинович… — С. 693.

[6] це твердження ставив під сумнів М. Гембарович → Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 482.

[7] Там само. — S. 483.

[8] Wasilewski T. Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 205. (пол.)

[9] Ця медаль нині знаходиться в Ермітажі.

[10] Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 485.

[11] Starovolscius S. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 644—645. (лат.)

[12] Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — t. 3. — S. 517.

[13] Вознюк О. Родовід князв Заславських.

搜尋此網誌